СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
(заочне)
ун. № 759/9743/24
пр. № 2/759/440/25
28 січня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.
за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради про позбавлення батьківських справ,
У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить позбавити відповідача батьківських відносно його малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 посилається на те, що вона та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.08.2011 року по 27.12.2016 року. Під час шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від участі у вихованні дочки, не надає матеріальної допомоги та відмовляється добровільно сплачувати аліменти, вона звернулась з позовом до суду про стягнення аліментів та рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08.05.2019 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти, однак з моменту стягнення аліментів відповідач не здійснив жодного платежу. Відповідач жодного разу не відвідав дочку ні вдома, ні в навчальному закладі, не піклується про неї, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами та досягненнями, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя (не забезпечує відповідним харчуванням медичним доглядом, лікуванням), що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Фактично дитина не знає свого батька, оскільки він абсолютно не бере участі у її вихованні й взагалі не виявляє такого бажання, дитина знаходиться на повному утриманні матері. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.
Процесуальні дії
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 року визначено головуючого суддю Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю. О. (а.с. 23-24).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.05.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 26).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.09.2024 року витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію про дати в'їзду на територію України та дати виїзду з території України громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з лютого 2022 року по теперішній час, вказавши митні пункти пропуску (а.с. 55-56).
01.10.2024 року до суду від органу опіки та піклування, затверджений Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 (а.с. 72-73).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.10.2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с. 77-78).
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , оскільки вихованням дитини займається лише мати, батька дитина не знає, він самоусунувся від виховання дитини та не проживає на території України. Позивач з дочкою проживають у м. Ірпінь, з початку введення воєнного стану на території України відповідач не поцікавився, що з дитиною, де вона, яке її самопочуття та доля дитини. Будь якої допомоги дочці також ним запропоновано не було.
ОСОБА_3 відзив на позовну заяву у встановлений строк не надав, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена шляхом направлення кореспонденції на адресу реєстрації та через оголошення на сайті судової влади (а.с. 31, 45, 62, 83, 91, 92).
Третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради свого представника до суду не направили, направили лист, у якому просили розглядати справу без їх участі, враховуючи висновок (а.с. 67-68).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.12.2024 року справа №297/1881/23 "...перебування одного з відповідачів за межами країни, не свідчить про неможливість розгляду пред'явлених до нього вимог...".
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.
Суд, керуючись вимогами ст.ст.130, 280 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши докази в справі у їх сукупності суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилась дочка - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 02.04.2014 року (а. с. 14).
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 27.12.2016 року позов між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 26.08.2011 року у відділі РАЦС Святошинського районного управління юстиції у м.Києві розірвано (а.с. 13).
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 08.05.2019 року у справі 367/5315/18 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду 24.07.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 15).
21.06.2019 року Ірпінським міським судом Київської області видано виконавчий лист у справі 367/5315/18 (а.с. 16).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП № НОМЕР_5 від 09.04.2024 року заборгованість ОСОБА_2 за виконавчим листом у справі 367/5315/18 складає станом на 01.04.2024 року у розмірі 325 733,25 грн (а.с. 17).
Згідно витягу з реєстру Ірпінської територіальної громади № 2024/004295402 від 29.04.2024 року ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Як вбачається з довідки вих.№ 348 від 10.04.2024 року, виданої Ірпінською академією ліцеєм «Мрія» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається з 01.09.2020 рок у гімназії, станом на 10.04.2024 року у 4Г класі (а.с. 18).
Згідно листа Державної прикордонної служби № 36387 від 05.09.2024 року станом на 19.09.2024 року ОСОБА_3 26.06.2022 року виїхав через пропускний пункт «Смільниця» (а.с.63).
Згідно характеристики Ірпінської академії ліцею «Мрія» від 22.04.2024 рокувихованням ОСОБА_4 займається мати ОСОБА_2 , приділяє належну увагу, відкликається на прохання класного керівника, регулярно відвідує школу (а.с. 19).
Згідно висновку Органу опіки та піклування, затвердженого Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області, неповнолітня дитина ОСОБА_4 проживає з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання дитини задовільні, мати займається її вихованням та утриманням, піклується про подальшу долю дочки.
Відповідно до усних та письмових пояснень малолітньої ОСОБА_4 свого батька ОСОБА_3 майже не знає. З моменту розлучення батьків, він жодного разу не приїжджав до неї, не цікавився її здоров'ям, останній раз телефонував їй 3 роки назад, не вітає зі святами та днем народження, ніякої участі у її вихованні та житті не приймає, матеріально не допомагає.
Відповідно до заяви сусідки, ОСОБА_2 повністю займається вихованням своєї малолітньої дочки ОСОБА_4 , батька дитини жодного разу не бачила та він не підтримує будь-яких зв'язків з дочкою.
Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 (а.с. 72-73).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частинами першою-четвертою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Згідно із пунктом 1 статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
За частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі й на рівне виховання батьками.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
На підставі тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України можна зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Тобто позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.
За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок Органу опіки та піклування затверджений Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області від 24.09.2024 рокує докладно обґрунтованим, обставин, які б могли свідчити про те, що такий висновок суперечить інтересам дитини судом не встановлено.
Матеріали справи не містять жодного доказу, який б підтверджував факт того, що відповідач цікавиться життям дочки ОСОБА_6 , підтримує її, бере участь у її культурному та духовному розвитку.
Наявними в матеріалах справи належними, допустимими та достатніми доказами підтверджено, що відповідач не проявляє до дитини батьківської турботи та любові, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не забезпечує дитину необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, а також не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти.
Таким чином, із встановлених обставин вбачається, що відповідач свідомо нехтує своїми обов'язками по вихованню дочки, що підтверджується також тим, що судом здійснено всіх вичерпних залежних від нього заходів для надання відповідачу можливості бути присутніми у судових засіданнях та висловити свою позицію.
Під час розгляду справи позивачем доведено, що відповідач самоусунувся від виховання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу та не створює умов для отримання нею освіти.
Отже, встановлені обставини вказують на те, що ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не намагається забезпечити достатній життєвий рівень дитині, не турбується про стан її здоров'я.
Будь-яких обставин, які б перешкоджали ОСОБА_3 спілкуватися та здійснювати батьківські обов'язки щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду не повідомлено та відповідно судом не встановлено.
На переконання суду, висновок про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає якнайкращим інтересам самої дитини, оскільки остання на засіданні комісії органу опіки та піклування повідомила, що свого батька майже не знає та з моменту розлучення батьків (у 2016 році) останній ніякої участі у її житті не приймає.
З огляду на встановлені в даній конкретній справі обставини, діючи в найкращих інтересах дитини, з огляду на свідому, винну поведінку батька, враховуючи відсутність зацікавленості у розгляді даної справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги повністю знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові в справі № 459/3411/17 від 29 вересня 2021 року, про те, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Розподіл судових витрат
Судові витрати, згідно ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 2680 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради про позбавлення батьківських справ задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 копійок.
За письмовою заявою відповідача, поданою до суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення, заочне рішення може бути переглянуто.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради, ЄДРПОУ 23568045, адреса: Київська обл., Бучанський р-н, м.Ірпінь, вул.Антонова, 4А.
Повний текст рішення виготовлено 07.02.2025 року.
Суддя Ю.О. Твердохліб