Справа №:755/4000/22
Провадження №: 1-кп/755/324/24
"08" липня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
за участю адвокатів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участю обвинувачених: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12022100040000759 від 23.03.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України,-
В провадженні Дніпровського районного суду м.Києва знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100040000759 від 23.03.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
В судовому засіданні прокурор заявив письмове клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 строку тримання під вартою, виходячи з тяжкості злочину у вчиненні яких вони обвинувачуються та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що були враховані при обранні їм запобіжного заходу, наявність яких продовжує існувати.
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою його підзахисному ОСОБА_8 посилаючись на те, що ризики наведені прокурором передбачені ст.177 КПК України на сьогоднішній день є недоведеними та необґрунтовані, поряд з цим, зазначив, що обвинувачений проживає в цивільному шлюбі та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що свідчить про міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання у м.Києві, наміру ухилятись від суду не має, докази у кримінальному провадженні вже дослідженні, а тому просив суд відмовити в задоволенні клопотання та змінити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Адвокат ОСОБА_4 - захисник обвинуваченого ОСОБА_7 , заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки застосований запобіжний захід до ОСОБА_7 у виді тримання під вартою є надмірно суворим, разом з тим наведені прокурором ризики, передбачені ст.177 КПК України, є необґрунтовані, прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 . Разом з тим, зазначила, що ОСОБА_7 має місце реєстрації та проживання в м.Києві, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, всі докази майже дослідженні, а тому просила суд відмовити в задоволенні клопотання та змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Адвокат ОСОБА_6 підтримав думку адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 підтримали думку захисників.
Вислухавши думку прокурора, захисників та обвинувачених, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Так, відповідно до, ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, як вбачається з положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Разом з тим, при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою та заявлених сторонами клопотань судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, продовжити злочинну діяльність.
Крім того, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Крім того, згідно положень п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Наведені в клопотанні обставини, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, та наявні матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри, зокрема доказів, які об'єктивно пов'язують обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.5 ст.185 КК України.
Як вбачається з даних обвинувального акту, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , до яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинувачуються, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, за вчинення якого передбачене покарання лише у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Враховуючи ступінь тяжкості вищезазначеного злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, який відноситься до особливо тяжкого злочину, суворість, передбаченого законом покарання, особу кожного з обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які офіційно не працювали, не мають стабільного джерела доходів, соціальних зв'язків, раніше притягувались до кримінальної відповідальності, ОСОБА_8 неодноразово судимий, суд приходить до висновку, що наявність ризиків, передбачених положеннями ст.177 КПК України, продовжує існувати, а тому з метою запобігти спробам обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ухилитись від суду, перешкодити встановленню істини по справі шляхом впливу на представника потерпілого та свідків, продовжити злочинну діяльність, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , строком на 60 днів, тобто по 06.09.2024 року (включно).
Визначену в ухвалі Дніпровського районного суду м.Києва від 27.05.2022 року заставу обвинуваченому ОСОБА_7 у розмірі 198 480 грн та покладені на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки у випадку внесення визначеної судом застави, залишити без змін.
Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Визначену в ухвалі Дніпровського районного суду м.Києва від 27.05.2022 року заставу обвинуваченому ОСОБА_8 у розмірі 198 480 грн та покладені на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язки у випадку внесення визначеної судом застави, залишити без змін.
Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Об'єктивних даних, які б свідчили, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених, судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено, у зв'язку з чим суд вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
А тому, виходячи з наведеного, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою є виправданим, оскільки цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
За таких обставин, керуючись вимогами ст.ст.131, 132, 176, 183, 314, 315, 316, 331, 369 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.5 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто по 06 вересня 2024 року (включно).
Визначену в ухвалі Дніпровського районного суду м.Києва від 27.05.2022 року заставу обвинуваченому ОСОБА_7 у розмірі 198 480 грн та покладені на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки у випадку внесення визначеної судом застави, залишити без змін.
Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.5 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто по 06 вересня 2024 року (включно).
Визначену в ухвалі Дніпровського районного суду м.Києва від 27.05.2022 року заставу обвинуваченому ОСОБА_8 у розмірі 198 480 грн та покладені на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язки у випадку внесення визначеної судом застави, залишити без змін.
Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з моменту оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 10.07.2024 року о 10 годині 00 хвилин.
Суддя: