Номер провадження 2-а/754/26/25
Справа №754/14998/24
Іменем України
07 лютого 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Буша Н.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
23.10.2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гурова О.В. звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови №947 від 30.09.2024 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Ухвалою суду від 28.10.2024 року позовну заяву було залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків.
Позивачем в строк, який зазначений в ухвалі суду, недоліки позову були усунені, ухвалою суду від 31.10.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що 30.09.2024 року постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності за те, що він не з'явився по повістці на 21.05.2024 року. У постанові зазначено, що доказів поважності причин неявки ОСОБА_1 , який повністю визнав свою провину та виявив готовність нести відповідальність, не надав. ОСОБА_1 оповіщений 20.05.2024 належним чином. Своїми діями ОСОБА_1 порушив обов'язок, встановлений частиною 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 порушив законодавство про мобілізацію під час дії особливого періоду.
Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки вона винесена без належних доказів. Зокрема, як зазначає в позові позивач, він пояснював відповідачу причини його неприбуття за викликом до ТЦК, але його пояснення взагалі не були взяті до уваги, відповідач навпаки змусив позивача розписатись у поясненнях, які складені посадовою особою від його імені. Так під час складання протоколу, не було взято до уваги той факт, що позивач знаходиться на обліку в психіатричному диспансері, у позивача психічні проблеми і проблеми з пам'яттю, енцефалопатія, вестибулопатія та епілептичний синдром з раннього дитинства, за викликом по повістці не з'явився у вказану дату, оскільки знаходився в той день на лікарняному, а пізніше через нестабільний психічний стан позивача було направлено до стаціонару в Київську міську психіатричну лікарню №1 ім. І.П.Павлова, де він знаходився з 28.06.2024 року по 26.07.2024 року. Тому позивач вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та прийнятті постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем було допущено порушення ряд вимог діючого законодавства, а саме порушено ст. ст. 278, 280 КУпАП, оскільки не було перевірено, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а тому він змушений був звертатись до суду з вказаним позовом.
25.11.2024 року до суду надійшов відзив від ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві. Зокрема, відповідач вказує, що факт нез'явлення позивача до відповідача 21.05.2024 року за отриманою повісткою підтверджуються самим позивачем і в позові. І в поясненнях, які надавалися позивачем відповідачу при притягненні позивача до адміністративної відповідальності. При притягненні позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем було дотримано усі вимоги законодавства, доказів протиправних дій відповідача позивачем не надано. 30.09.2024 року позивач прибув до відповідача і в цей же день відносно нього був складений протокол №947 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. На підставі складеного протоколу позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за постановою №947, оскільки позивач не повідомив відповідача про причини неявки, а у відповідача не було інформації щодо наявності чи відсутності у позивача поважних причин неявки. Таким чином, відповідач цілком правомірно склав протокол і притягнув позивача до адміністративної відповідальності, а тому просили в задоволені позову відмовити.
Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
У відповідності до ч. 2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яку провести протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Воєнний стан та загальна мобілізація у встановленому законодавством України порядку неодноразово продовжувалися і станом на 21 травня 2024 року, Указом Президента №272/2024 від 06.05.2024 року строк проведення загальної мобілізації продовжено з 14 травня 2024 року на 90 діб.
З 18 березня 2014 року в Україні діє особливий період, який розпочався з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» і триває дотепер.
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з п. 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі Порядок №1487), цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно до п. 47 Порядку № 1487 у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки (додаток 13, для призовників - додаток 17 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані:
- видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки у визначені ним строки, та надіслати копію наказу (розпорядження) у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки;
- вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки (за наявністю);
- письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;
- забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки.
Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 3 цього Додатку 2 до Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У статті 280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав повістку про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 20 травня 2024 року на 21 травня 2024 року на 08.30 год., що підтверджується копією розписки.
Уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 офіцером адміністративного відділення лейтенантом ОСОБА_3 відносно позивача було складено 30.09.2024 року протокол №947 про адміністративне правопорушення, який не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП України та постанову №947 з порушенням вимог ст. 283 КУпАП України.
У статті 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Згідно статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №676/752/17, від 21.03.2019 року у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17 та від 06.02.2020 року у справі №205/7145/16-а.
В протоколі про адміністративне правопорушення № 947 від 30 вересня 2024 року, складеного відносно позивача міститься інформація про місце, час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення того ж дня, а саме зазначено, що розгляд відбудеться 30 вересня 2024 року об 11 год. 00 хв.
Суд звертає увагу, що незначний проміжок часу між виявленням, складанням протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови унеможливлює особу скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
Також суд зазначає, що посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 офіцером адміністративного відділення лейтенантом ОСОБА_3 не враховано усі обставини, що мають істотне значення для прийняття рішення по справі, передбачені ст. 280 КУпАП.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 знаходиться на обліку в психіатричному диспансері та не зміг прибути до Деснянського у м. Києві ТЦК по причині знаходження на лікарняному та в подальшому перебуванні на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічній заклад з надання психіатричної допомоги «ПСИХІАТРІЯ», що підтверджується відповідними медичними довідками.
Абзацом 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військово-зобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 28 липня 2010 року № 673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори», якою визначено виключний перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а саме: смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів; хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов'язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем; здійснення стосовно військовозобов'язаного чи резервіста кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття; потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю; складання державних іспитів у вищих навчальних закладах.
Отже, при розгляді протоколу по адміністративне правопорушення та винесення відповідної постанови, уповноважена посадова особа повинна була перевірити поважність причини неявки позивача на зазначений час та дату до територіального центру комплектування та врахувати зазначені ним обставини. Крім того, в поясненнях від 30.09.2024 року, наданих ОСОБА_1 зазначено, що він був на лікарняному, знаходився в лікарні, де проходив лікування.
Поряд з цим, в порушення вимог ст. 283 КУпАП у оскаржуваній постанові не чітко зазначено нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, тобто не конкретизовано норму законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яка порушена позивачем.
Стаття 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, є бланкетною та має формальний склад.
Частина 3 статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Диспозиція статті, як бланкетної норми не встановлює певних правил поведінки, а передбачає існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки.
В даному випадку об'єктивна сторона цієї статті виражається у порушенні законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Однак всупереч даним вимогам законодавства в постанові про адміністративне правопорушення № 947 від 30 вересня 2024 року таку норму законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію не зазначено.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, на спростування вимог позивача будь-яких належних та допустимих доказів чи пояснень не надано.
Судом з достовірністю встановлено, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень скасовує постанову і закриває справу.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а в матеріалах справи відсутня належна доказова база, яка б об'єктивно підтверджувала факт порушення позивачем приписів ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, також в оскаржуваній постанові не зазначено вимоги діючого законодавства, які саме норми Закону, на які посилається відповідач в постанові, порушив позивач, а тому постанова підлягає скасуванню з закриттям провадження.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення статей 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог позивача на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору.
Крім того, при зверненні до суду позивачем надмірно сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн (1211,20 - 605,60), який підлягає поверненню з державного бюджету відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
На підставі ч. 2 ст. 19, ст. 65 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 210, 235, 245, 247, 251, 252, 254-256, 268, 280, 283, 287-289, 291 КУпАП та керуючись ст.ст. 5, 20, 72, 77, 79, 139, 159, 162, 165, 194, 229, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову № 947 від 30 вересня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДПРОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомо, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомо, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір при зверненні до суду з позовом у розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд міста Києва.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07.02.2025 року.
Суддя Н.Д.Буша