Справа№534/2044/24
Провадження №1-кп/534/216/24
07 лютого 2025 року м. Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12024170520000178, внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань 15.03.2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Петропавлівка, Братського району, Миколаївської області, громадянин України, не одружений, має на утриманні малолітнього сина, військовозобов'язаний, не є учасником бойових дій, працює майстром з ремонту технологічного устаткування «ПГЗК» зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в України воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та який в подальшому продовжено, згідно Законів України № 2119-IX від 15.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»», № 2212-ІХ від 21.04.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»», № 2263-ІХ від 22.05.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»», № 2500-ІХ від 15.08.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»», № 2738-ІХ від 16.11.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»», № 2915-ІХ від 07.02.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»», № 3057-ІХ від 02.05.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»», № 3275-ІХ від 27.07.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»», № 3564-ІХ від 06.02.2024 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом та яку в подальшому продовжено у відповідності до Указів Президента України від 17 травня 2022 року № 342/2022, від 12 серпня 2022 року № 574/2022, від 7 листопада 2022 року № 758/2022, від 6 лютого 2023 року № 59/2023, від 1 травня 2023 року № 255/2023, від 26 липня 2023 року № 452/2023, від 6 листопада 2023 року № 735/2023, та від 05 лютого 2024 року № 50/2024.
Так, 16.01.2024 військовозобов'язаний солдат запасу ОСОБА_4 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом для звірки й уточнення облікових даних і проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, в ході якого згодом його визнано придатним до військової служби, що засвідчено довідкою військово-лікарської комісії від 31.01.2024 № 1/3/1/586/1. У цей же день військовозобов'язаному ОСОБА_4 доведені вимоги законодавства України з питань оборони під особистий підпис.
07.03.2024 о 16 год. 15 хв. ОСОБА_4 отримав бойову повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , на 19 год. 00 хв. 11.03.2024 для відправлення у військову частину НОМЕР_1 у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації.
В подальшому, ОСОБА_4 будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, за відсутності передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки від призову, будучи визнаним придатним до військової служби, усвідомлюючи значення та протиправний характер своїх дій, 11.03.2024 о 19:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, про причини своєї неявки особисто не повідомив, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Таким чином дії ОСОБА_4 суд кваліфікує як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України.
У порядку ст. 350 КПК України судом розглянуто та, з урахуванням відсутності заперечень інших учасників кримінального провадження, задоволено клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , долучено до матеріалів кримінального провадження оригінал квитанції АТ «Приватбанк» за кодом 9368-9486-6571-9283 від 06.02.2025, відповідно до якої платник ОСОБА_4 (код платника: НОМЕР_2 ) здійснив переказ грошових коштів у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень на рахунок Національного банку України для допомоги Збройним Силам України (НБУ) з призначенням платежу: «Допомога Збройним Силам України, Врещ Денис Сергійович_ Платіж за власні кошти».
Суд рахує, що визнання вини ОСОБА_4 відповідає фактичним обставинам справи, ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, дослідження доказів, окрім характеризуючих даних обвинуваченого, його показів, вищевказаної квитанції вирішує за недоцільне. У судовому засіданні обвинувачений надав покази, за змістом яких. Вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України є доведеною повністю.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, допомога Збройним Силам України.
Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.
На обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не знаходиться.
При обранні міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого, його молодий вік, стан здоров'я, наявність офіційного джерела доходу, сімейний стан, зокрема обвинувачений є неодруженим, утримує малолітнього сина, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, щодо повного визнання обвинуваченою вини у скоєному злочині, поведінку обвинуваченого як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи.
Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Судом враховано, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 за результатами розгляду справи № 716/1224/19.
Враховуючи наведені вище обставини, та ті, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст. 75, 76 КК України, застосувавши іспитовий строк.
Судові витрати у справі відсутні.
Питання щодо речових доказів належить вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Запобіжний захід до ОСОБА_4 не застосовувався та застосуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання:
-за ст. 336 КК України - 3 роки позбавлення волі;
-на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від цього покарання, якщо він протягом двохрічного строку випробування не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього такі обов'язки:
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Речові докази по справі:
-військовий квиток серії НОМЕР_3 від 24.01.2008 року - повернути обвинуваченому після набрання вироком законної сили;
-обліково-послужну картку до військового квитка серії НОМЕР_3 від 24.01.2008 року, аркуш доведення військовозобов'язаному ОСОБА_4 вимог законодавства України з питань оборони від 16.01.2024 року, заяву військовозобов'язаного ОСОБА_4 з проханням направити його на медичний огляд військово-лікарською комісією від 16.01.2024 року, направлення військовозобов'язаного на медичний огляд військово-лікарською комісією від 16.01.2024 року № 1/3/1/93, картку обстеження та медичного огляду від 31.01.2024, картку соціально-психологічного вивчення кандидата для проходження військової служби за мобілізацією у ЗСУ від 08.02.2024 року, бойову повістку на ім'я солдата ОСОБА_4 - повернути ІНФОРМАЦІЯ_2 після набрання вироком законної сили.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Комсомольський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим у той же строк з моменту його отримання.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.
Суддя ОСОБА_6