Справа № 364/611/24
Провадження № 2/364/15/25
06.02.2025 року, Володарський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Ткаченко О. В.,
за участю секретаря Бондаренко Л.С..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володарка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,
представник позивача: адвокат Рашкова Валентина Володимирівна, яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги №175 від 10.04.2024 року, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю 8143/10 від 31.07.2020 року, адреса: АДРЕСА_2 ,
до Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, ЄДРПОУ 04359732, адреса: 09301, Київська область, Білоцерківський район, селище Володарка, пл. Миру, 4,
про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування,
До Володарського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
За час свого життя ОСОБА_2 був одиноким, близьких родичів не мав, тому постійний догляд, підтримку та піклування ОСОБА_2 надавала та забезпечувала позивачка.
Згідно довідки №149 від 17.08.2023 року позивач проживала з померлим ОСОБА_2 однією сім'єю з 2014 року і до його смерті.
Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина - житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 , що належав померлому на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку.
Позивач після смерті ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Майшмаз С.Ф. із заявою про відкриття спадкової справи та отримала відмову у зв'язку з тим, що пропущені строки на подання відповідної заяви та про необхідність встановлення інших юридичних фактів. Інші спадкоємці у померлого відсутні, із заявою про відкриття спадкової справи більше ніхто не звертався.
Зважаючи на те, що позивач із померлим не перебували в родинних стосунках, а також враховуючи той факт, що оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно у
позивача відсутні, ОСОБА_1 звертається до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 11.09.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 31.10.2024 року.
31.10.2024 року підготовче судове засідання відкладено на 10.12.2024 року.
Ухвалою суду від 10.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2025 року.
15.01.2025 року судове засідання відкладено на 06.02.2025 року.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з обґрунтувань викладених у позові.
Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, за наявними матеріалами справи.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, покази свідків, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов висновку відмовити в задоволені позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 в с. Зрайки, Володарського району, Київської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 23.03.2020 року (а.с. 9).
Після смерті ОСОБА_2 залишився житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2 (а.с. 43).
На підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_2 позивач надала копії Свідоцтва про смерть (а.с. 9), копію довідки виданої старостою Лобачівського старостинського округу Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області № 149 від 17.08.2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що вона проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю з 2014 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 32).
Відповідно до Довідки виданої Володарською селищною радою Білоцерківського району Київської області № 172 від 04.10.2021 року, про те, що житловий будинок який знаходиться по АДРЕСА_3 належав померлому ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Києві, та був зареєстрований до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 за даною адресою та те, що ОСОБА_1 , доглядала померлого гр. ОСОБА_2 з 2015 року, а також після смерті проводила поточний ремонт будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 33).
Відповідно до Довідки виданої Володарською селищною радою Білоцерківського району Київської області № 171 від 04.10.2021 року, про те, що ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Києві, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 34).
15.09.2023 року, позивач звернулася до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області із заявою про відкриття спадкової справи та отримала відмову у зв'язку з тим, що пропущені строки на подання відповідної заяви та про необхідність встановлення інших юридичних фактів, проте відмовлено їй не було (а.с. 13).
Відповідно до листа Володарської державної нотаріальної контори від 18.09.2024 року №374/01-16, суд повідомлено, що відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру №78387653 від 17.09.2024 року після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкова справа не заводилась (а.с. 69-70).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що встановлення факту позивачу необхідно для подальшого оформлення за нею права на спадщину, а саме на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до ст. ст. 1216, 1217, 1258, 1264 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Оскільки у цій справі позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю заявлена у зв'язку з таким проживанням не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, тому ці відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Вирішуючи спір про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), суди мають враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім'єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов'язків.
Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. ст. 3, 21 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Встановлення факту проживання однією сім'єю передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного.
До прав та обов'язків, притаманних сім'ї, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі №127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року №757/8786/15-ц.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 надала показання, що ОСОБА_2 купив будинок в с. Зрайки і проживав в ньому одиноко та коли став немочним, то за ним доглядали ОСОБА_1 разом з своїм чоловіком ОСОБА_4 , вони й займалися похованням ОСОБА_2 .. Свідок зазначила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали в різних будинках за різною адресою.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , надала показання, що ОСОБА_1 останні п'ять років, піклувалася про померлого ОСОБА_2 , та займалася його похованням. Свідок на той час була депутатом сільської ради с. Зрайки, Володарського району Київської області. Чи проживала ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 однією сім'єю, їй нічого не відомо.
Таким чином, свідки, не вказали на відносини ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , як на такі, які мають ознаки проживання однією сім'єю.
В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року по справі №466/3769/16-ц).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_4 ., а не по місцю проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_3 .
Також, матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2014 року проживали фактично як подружжя, оскільки відсутні документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, немає підтверджень щодо витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази).
У позивача відсутні документи, пов'язані із підтвердженням спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов'язків з померлим така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2019 року справа 202/5003/16-ц.
Наявність у позивача документів, пов'язаних із смертю ОСОБА_2 не можуть бути взятими до уваги, оскільки сама їх наявність не підтверджує факт перебування позивача в фактичних шлюбних відносинах, спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов'язків з померлим така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2019 року справа 202/5003/16-ц.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із подружжя; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що особи вважали себе сім'єю, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.
З висновків Верховного Суду викладених у постановах від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, вбачається, що обов'язковою умовою для визнання членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є ведення з спадкоємцем спільним витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини. Для встановлення факту проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. При цьому показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки.
Відповідно до вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ст. 13 ч. 2 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи факт проживання ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2014 року по 21 березня 2020 року та визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення цих вимог.
На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 3, 6, 21 Сімейного кодексу України, ст. ст. 1216, 1217, 1258, 1264 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування - відмовити повністю.
Понесені судові витрати залишити за позивачем.
Повний текст рішення виготовлено 07.02.2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Володарський районний суд Київської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О. В. Ткаченко