Справа № 357/1081/25
3/357/1052/25
04.02.2025 м. Біла Церква
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Клепа Тетяна Володимирівна, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, пенсіонерки, депутата Білоцерківської районної ради Київської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 26.05.1998 Таращанським РВ ГУ МВС України в Київській області, раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності,
за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за участі прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Шлапацького О.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 2 ст. 45 розділу VII та п. 27 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, 29.03.2024, тобто несвоєчасно, без поважних причин подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
За даним фактом стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 3392 від 20.01.2025 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Окрім того, ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 2 ст. 45 розділу VII та п. 27 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, 29.03.2024, тобто несвоєчасно, без поважних причин подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
За даним фактом стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 3393 від 20.01.2025 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.02.2025 справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП об'єднано в одне провадження.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчинення адміністративного правопорушення визнала у повному обсязі.
В судовому засіданні прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Шлапацький О.В. надав висновки в порядку ч. 1 ст. 250 КУпАП, вважає за доцільно об'єднати протоколи про адміністративні правопорушення в одне провадження та що у діях (бездіяльності) ОСОБА_1 наявні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та просив суд притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в розмірі 850,00 гривень.
Суддя, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, прокурора, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, дійшов наступного висновку.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до витягу з протоколу першої сесії Білоцерківської районної ради Київської області VIII скликання від 08.12.2020 визнано повноваження депутата цієї ради за громадянкою ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання.
Згідно із ч. 3 ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» на депутатів місцевих рад поширюється дія Закону №1700-VІІ, депутати місцевих рад зобов'язані щороку до 1 квітня подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік відповідно до Закону №1700-VІІ, а також дотримуватися інших вимог фінансового контролю, передбачених зазначеним Законом.
Відповідно до пп. б п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VІІ народні депутати України, депутати Верховної Ради автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови, є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Отже, ОСОБА_1 , будучи депутатом Білоцерківської районної ради Київської області, є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону №1700-VІІ та є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Згідно із приміткою до ст. 172-6 КУпАП, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до ч. 1, 2 ст. 45 Закону №1700-VІІ зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до даних офіційного веб-сайту Верховної Ради України Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» (далі - Закон №3384-ІХ) набрав чинності 12.10.2023. Таким чином, з 12.10.2023 здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону №1700-VII (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) відповідно у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом.
Частиною 1 ст. 45 Закону №1700-VII визначено, що особи, зазначені у п. 1, п.п. а, в, г п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі-декларація) за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Проте, Законом №3384-ІХ внесені зміни до деяких Законів України, так відповідно до п. 27 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст. 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31.01.2024. Суб'єкти декларування, зазначені у ч. 7-14 ст. 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені ч. 7-14 ст. 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону №1700-VII НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти НАЗК підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Відповідно до п.п. 1 п. 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за №987/36609, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону №1700-VII (щороку), абзац 2 ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Відповідно до даних офіційного веб-сайту Верховної ради України Закон України «про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» набрав чинності 12.10.2023.
Таким чином, з 12.10.2023 здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону №1700-VII (зокрема подання декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою- чотирнадцятою статті 45 цього Закону).
Тобто, у ОСОБА_1 виник обов'язок подати щорічну декларацію за 2022 рік упродовж часу з 00:00 год 01.01.2023 по 23:59 31.01.2024 (граничний строк).
01.02.2024 в 00:00 год ОСОБА_1 порушила порядок, передбачений ст. 45 розділу VII «Фінансовий контроль» та п. 27 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII).
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 у 2022 році була суб'єктом, на якого поширюються вимоги Закону №1700-VII, то вона повинна була подати щорічну декларацію за 2022 рік до 31.01.2024 включно.
Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК, щорічно декларацію за 2022 рік ОСОБА_1 подала лише 03.04.2024 о 22:54 год, тобто несвоєчасно без поважних причин.
Датою вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією є гранична дата до закінчення якої необхідно було подати щорічні декларації за 2022 рік, тобто 01.02.2024 року.
А також, у ОСОБА_1 виник обов'язок подати щорічну декларацію за 2023 рік упродовж часу з 00:00 год 01.01.2024 по 23:59 31.03.2024 (граничний строк).
01.04.2024 в 00:00 год ОСОБА_1 порушила порядок, передбачений ст. 45 розділу VII «Фінансовий контроль» та п. 27 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII).
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 у 2023 році була суб'єктом, на якого поширюються вимоги Закону №1700-VII, то вона повинна була подати щорічну декларацію за 2023 рік до 31.03.2024 включно.
Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК, щорічно декларацію за 2023 рік ОСОБА_1 подала лише 01.04.2024 о 23:34 год, тобто несвоєчасно без поважних причин.
Датою вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією є гранична дата до закінчення якої необхідно було подати щорічні декларації за 2023 рік, тобто 00:00 год 01.04.2024 року.
Місцем вчинення правопорушення в даному випадку є не визначеним, оскільки ОСОБА_1 мала можливість подати електрону декларацію через мережу Інтернет в будь-якому місці.
Фактичним моментом виявлення вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП слід вважати дату зібрання всіх матеріалів перевірки та складання адміністративного протоколу, тобто 20.01.2025.
Юридичними наслідками в даному випадку є несвоєчасне подання ОСОБА_1 до веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, у визначені строки, щорічної декларації за 2022 та 2023 роки особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, водночас суб'єкт правопорушення усвідомлює протиправність вчиненого ним діяння (дії або бездіяльності),
Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов'язаним з корупцією, що вчиняється суб'єктом правопорушення, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом, призвела до порушення Закону (тобто є протиправною) і подальше свідоме неподання декларації може призвести до кримінальній відповідальності за статтею 366-3 Кримінального кодексу України, суб'єкт правопорушення, з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності, вже після пропуску строків подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне неподання декларації буде відсутня у разі об'єктивної неможливості вчасного її подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, інша непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і її подальше несвоєчасне подання декларації не утворює склад адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб'єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо бездіє тривалий час і не подає декларацію.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Окрім визнання винуватості самою правопорушницею, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП встановлена матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: змістом протоколів про адміністративні правопорушення № 3392 та № 3393 від 20.01.2025; копією витягу з протоколу першої сесії Білоцерківської районної ради VIII скликання Київської області від 08.12.2020 про визнання повноважень депутатів Білоцерківської районної ради VIII скликання; витяг з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 за період з 29.01.2024 по 03.04.2024; копію науково-експертного висновку назапит Генеральної прокуратури України у справі про правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ст. 172-5 «Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків» КУпАП у справі №; копію листа голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності ОСОБА_2 вих.. № 04-18/10-1584 від 11.09.2018.
Суддя, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, визнає доведеним поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Суддя, дії ОСОБА_1 кваліфікує за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 23 КУпАП України адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, матеріали, що характеризують особу, яка притягається до відповідальності, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують її відповідальність.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення відповідно до ст. 34 КУпАП суд визнає щире каяття. Обставини, що обтяжують її відповідальність відповідно до ст. 35 КУпАП судом не встановлено.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 враховуючи особу порушника, її майновий стан, характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, обставини, що пом'якшують її відповідальність та відсутність обтяжуючих її відповідальність обставин, суддя дійшов до висновку, що з метою виховання ОСОБА_1 та запобігання вчинення нею нових правопорушень, необхідним та достатнім є застосування до неї адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заявила клопотання про розстрочку сплати штрафу у зв'язку із скрутним матеріальним становищем. Наразі у неї на утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей-близнят, яких вона виховує сама без чоловіка, отримує мінімальну пенсію у розмірі 3400,00гривень, а діти навчаються у м. Києві, студенти, одна дитина навчається на платному, а інша на державному, але без отримання стипендії, тому просить надати можливість сплатити штраф п'ятьма частинами.
Відповідно до ст. 304 КУпАП, питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.
Згідно із ч. 2 ст. 301 КУпАП, відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Враховуючи майнове становище ОСОБА_1 , а також розмір штрафу, який призначається судом як адміністративне стягнення та який в свою чергу є достатньо великим в порівнянні із встановленою ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальною заробітною платою у місячному розмірі - 7100 гривень, та розміром пенсії, яку отримує ОСОБА_1 - 3400,00 гривень, у зв'язку з чим суддя приходить до висновку, що сплата ОСОБА_1 штрафу в розмірі 850,00 гривень одним платежем становитиме для неї надмірний тягар, тому суд на підставі ч. 2 ст. 301 КУпАП, приходить до висновку, про задоволення її клопотання та вважає за можливе розстрочити виплату штрафу п'ятьма рівними частинами по 170,00 гривень, строком на п'ять місяців.
На підставі ст. 40-1КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Просудовий збір» із ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 40-1, 172-6, 221, 246, 248, 249, 251, 256, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Розстрочити ОСОБА_1 виплату суми штрафу у розмірі 850,00 гривень строком на 5 (п'ять) місяців з виплатою штрафу п'ятьма рівними частинами по 170,00 (сто сімдесят) гривень помісячно, починаючи з дня набрання постановою законної сили.
Перебіг строку давності виконання постанови, в частині адміністративного стягнення у вигляді штрафу, зупинити до закінчення строку відстрочки.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Тетяна КЛЕПА