Справа № 344/16855/24
Провадження № 2/344/847/25
04 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Татарінової О.А.,
секретаря Кондратів Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії. В обгрунтування позову зазначив, що після закінчення навчання, у вересні 1973 року він працював в комунальній сфері (з перервою на строкову службу в армії). 24.03.1987 року позивача було переведено на посаду начальника ЖЕУ-7 в м. Івано-Франківську з посади начальника ЖЕУ-12. 01.08.1990 року у зв'язку із реорганізацією був призначений на посаду в.о. директора ЖЕО №7. 04.10.1991 року позивач був звільнений з посади начальника ЖЕО №7 за власним бажанням.
Позивачем зазначається, що через кілька місяців, він знайшов роботу на фабриці «Колорит». Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 13.05.1987 року №105 «Про розгляд житлових питань» його сім'ї у складі 4 чоловік надано трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Ні йому, ні членам його сім'ї інше житло не надавалося та не приватизувалось. З того часу, тобто уже протягом більше 37 років він проживає у вказаній квартирі та несе усі витати на її утримання.
Жодного разу протягом 37 років ніхто не ставив перед ним питання про її звільнення. Наступного року позивачу виповниться 70 років, а стан його здоров'я після перенесеного COVID-19 значно погіршився. Тому він вирішив зробити порядок із документами в тому числі на квартиру. Позивач звернувся в ЦНАП Івано-Франківська за консультацією, де йому повідомили про процедуру оформлення квартири та необхідні документи. Після чого він звернувся із заявою на ім'я міського голови про виключення квартири з числа службових. Проте, листом від 15.05.2024р. №892912 позивачу було повідомлено, що комісією із житлових питань не знайдено достатніх правових підстав для погодження даного питання позаяк він працював на посаді директора ЖЕО-7 4 роки та 6 місяців і після звільнення не повернув службове житло. Також у цьому листі згадується Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР. Після цього позивач записався на прийом до міського голови, де йому усно рекомендували звертатись з даного приводу до суду. А у письмовій відповіді від 30.07.2024р. вказали по суті те ж саме, що і у листі від 15.05.2024р.
З метою з'ясування чітких правових підстав для відмови у виключенні житла із числа службових та відповідно підготовки належно обґрунтованої позовної заяви було подано адвокатський запит від 21.08.2024р. до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. У пункті 3 адвокатського запиту було поставлено чітке запитання «3. Надати інформацію про правові підстави відмови у виключенні вказаної вище квартири з числа службових у відповідності до Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР».
Листом від 29.08.2024р. надано відповідь: «Відповідно до пункту 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. N 37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів».
Тобто, чіткі правові підстави для відмови наведені не були.
При цьому виключення відбувається на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Такої підстави для відмови у виключенні житлового приміщення з числа службових, як стаж роботи на підприємстві законодавство не містить. Виходячи з матеріалів справи, квартира була включена до числа службових та закріплена за ЖЕО №7.
ЖЕО №7 фактично припинило свою роботу десь в 2011 році, а будинки, які були на обслуговуванні передали іншій житлово-експлуатаційній організації. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 28.02.2012р. №617-21 було вирішено припинити ЖЕО шляхом ліквідації та створено ліквідаційну комісію. З 2012 року ЖЕО-7 не мало ні працівників, ні основних засобів.
У 2017 році було порушено судову справу про банкрутство, а ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2022р. Житлово-експлуатаційну організацію №7 як юридичну особу ліквідовано. 15.06.2022 року внесено запис про припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже, склалася така ситуація, при якій квартира обліковується як службова жила площа за неіснуючою організацією, що не може здійснювати жодних управлінських функцій відносно цієї квартири, у тому числі і щодо ініціації питання про виключення житла зі статусу службового.
Позивачем зазначається, що він зареєстрований та проживає у квартирі наданій йому у зв'язку з роботою 37 років тому і, за таких умов, має право на задоволення потреб у житлі та збереженні житла на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у вигляді приватизації вказаної квартири. Однак, перешкодою для цього є формально закріплений статус спірного житла, як службового, що підтверджується матеріалами справи.
Порушення його прав пов'язано із позбавленням можливості реалізувати своє право на отримання квартири, що є власністю територіальної громади м. Івано-Франківськ, у свою власність, що гарантовано нормами Житлового кодексу, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та випливає з норм Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішень Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства.
Дана квартира була надана його сім'ї у складі 4 осіб. Окрім позивача в ній зареєстровані дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 . Враховуючи наведене просить суд зобов'язати виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради виключити квартиру АДРЕСА_2 з числа службових жилих приміщень.
15.10.2024 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 13.05.1987 року №105 «Про розгляд житлових питань» надано ОСОБА_1 з фонду місквиконкому трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 (на склад сім'ї 4 особи). Тобто Позивачу та йoro сім'ї була надана квартира для проживання, яка є службовим житловим приміщенням у зв'язку з характером його трудових відносин, які у нього існували на момент надання квартири.
Відповідно до трудової книжки долученої до матеріалів Позивач працював на посаді директора ЖЕО-№7 4 роки 6 місяців. Звільнився з займаної посади за власним бажанням.
Вирішення питання про право виключення квартири з числа службових належить не особам, які отримали службове приміщення і проживають у ньому, а уповноваженому органу, який здійснює розподіл житлових приміщень, виходячи з урахуванням потреби інших працівників, які також потребують отримання службового житла. Таким чином, вирішення питання про виключення жилого приміщення із числа службових є правом, а не обов'язком відповідного органу, за яким житло закріплене як службове.
Зокрема, виключення квартири з числа службових є правом, а не обов'язком та належить до дискреційних повноважень відповідного органу, беручи до уваги, що чинним законодавством не передбачено такого порядку вирішення спору шляхом примусової зміни статусу житла. Таким чином, повноваження виконавчого комітету міської ради щодо виключення жилого приміщення що належить до комунальної власності із числа службових відповідно до законодавства, є повними і виключними, вони не можуть скасовуватись чи обмежуватись іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачено законом, а суд не може втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень.
Щодо стверджень Позивача, що при ліквідації юридичної особи потреба в службовому житлі відпадає автоматично, адже втрачає можливість здійснювати будь-яку господарську діяльність, то дане не відповідає дійсності. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 31.01.2012 р. №580-20 «Про зміни до рішення міської ради «Про комплексну програму реформування та розвитку житлово комунального господарства міста Івано-Франківська на 2010-2015 роки «Реформи, порядок, розвиток» вирішено здійснити передачу нерухомого майна, що перебуває на балансах ЖЕО №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, (в тому числі житлового фонду, крім гуртожитків) на баланс КП «Управляюча компанія «Комфортний дім». Крім, того квартира АДРЕСА_2 надавалася Позивачу, як службове житло з фонду місквиконкому. Отже, ліквідація юридичної особи, жодним чином не свідчить про втрату житлового приміщення статусу службового.
У позовній заяві Позивач, вказує на те, що він позбавлений можливості на реалізацію свого права на отримання квартири в силу норм Житлового кодексу України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартира, віднесена у встановлено порядку до числа службових, не підлягає приватизації. При вселенні у спірну квартиру Позивач був обізнаний про її статус службового житла. Відтак, Позивач не може приватизувати квартиру, яка належить до числа службових.
Подальше проживання Позивача в службовому приміщенні після припинення трудових відносин не є підставою для виключення його з числа службових та можливості реалізовувати право на отримання квартири (у власність), що має статус службового житла та є власністю Івано-Франківської міської територіальної громади.
Також представником відповідача зазначається, що виконавчим комітетом Івано- Франківської міської ради не порушено права Позивача на житло, оскільки не вчинялося жодних дій, які б свідчили про обмеження його права проживання у спірному житловому приміщенні та жодним чином не чинилися перешкоди у користуванні ним, не ставилось питання про його виселення з квартири. Після звільнення із займаної ним посади він та його сім'я надалі проживають у квартирі на АДРЕСА_3 . Враховуючи вищезазначене право на житло ОСОБА_1 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради не порушено. Просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про зобов'язання виключити квартиру АДРЕСА_2 з числа службових відмовити у повному обсязі.
05.11.2024 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що сторона позивача погоджується із висновком про те, що під службовим житловим приміщенням слід розуміти житлове приміщення, що перебуває у державній чи комунальній власності, яке у зв'язку із характером трудових відносин призначене для проживання працівників. Так Позивачу та його сім'ї спірна квартира була надана для проживання як працівнику ЖЕО №7, як і сотням тисяч інших робітників в тодішній Українській РСР. Квартира надана для проживання його, його дружини та двох синів.
Позивач розпочав свою трудову діяльність у 1973 році. Ні він, ні члени його сім'ї не отримували іншого житла окрім спірної квартири. Після звільнення Позивача, ні ЖЕО №7, ні виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, ні будь-які інші особи не ставили питання про повернення квартири/ необхідності її надання іншим працівникам/чи наявності потреби у квартирі збоку роботодавця тощо.
Відповідно до п. 6 Положення про порядок надання службових приміщень і користування ними в Українській РСР жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому йoro використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.
Тобто виключення жилого приміщення з числа службових проводиться у двох випадках: відпала потреба в такому його використанні; в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Такої підстави для відмови у виключенні житлового приміщення з числа службових, як стаж роботи на підприємстві законодавство не містить.
У своїх листах від 15.05.2024р. та від 30.07.2024р., Відповідач не аргументував, з яких норм законодавства він виходить посилаючись на те, що стаж роботи у 4 роки 6 місяців є підставою для відмови у виключенні спірної квартири із числа службових.
У своїх листах від 15.05.2024р. та від 30.07.2024р. Відповідач не навів аргументів щодо наявності потреби у використання спірної квартири у якості службового житла. Виходячи з матеріалів справи, квартира була включена до числа службових та закріплена за ЖЕО №7.
Представником позивача зазначається, що відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Як уже зазначалось вище ні у листі від 15.05.2024р., ні від 30.07.2024р. Відповідач жодного слова не вказав, що підставою відмови у виключенні з числа службових є подальша потреба у цьому житлі.
Більше того, ЖЕО №7 фактично припинило свою роботу десь в 2011 році, з 2012 року ЖЕО-7 не мало ні працівників, ні основних засобів, а рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2022р. ліквідовано.
Тобто, квартира обліковується як службова жила площа за неіснуючою організацією, що не може здійснювати жодних управлінських функцій відносно цієї квартири, у тому числі і щодо ініціації питання про виключення житла зі статусу службового.
Логічним, розумним та об'єктивним є твердження, що при ліквідації юридичної особи потреба в службовому житлі відпадає автоматично. Адже, ліквідована юридична особа втрачає можливість здійснювати будь-яку господарську діяльність, в тому числі наймати працівників (які потребують забезпечення службовим житлом).
Щодо твердження відповідача про те, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 31.01.2012р. №580-20 вирішено здійснити передачу нерухомого майна, що перебуває на балансах ЖЕО №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 (в тому числі житлового фонду, крім гуртожитків) на баланс КП «Управляюча компанія «Комфортний дім».
Жодних доказів на підтвердження того, що службова квартира була передана на баланс КП «Управляюча компанія «Комфортний дім» не надано. Просить позов ОСОБА_1 задовольнити.
Позивач та його представник в судовому засіданні просили позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином про причини своєї неявки суд не повідомили.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вислухавши думку представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
08.05.1976 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_1 від 08.05.1976 року (а.с.25).
Як вбачається із трудової книжки ОСОБА_1 24.03.1987 року позивача було переведено на посаду начальника ЖЕУ-7 в м. Івано-Франківську з посади начальника ЖЕУ-12. 01.08.1990 року у зв'язку із реорганізацією був призначений на посаду в.о. директора ЖЕО №7. 04.10.1991 року позивач був звільнений з посади начальника ЖЕО №7 за власним бажанням (а.с.15-17).
З архівного витягу з протоколу №5 засідання виконавчого комітету Івано-Франківської міської Ради народних депутатів від 13 травня 1987 року вбачається, що Виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів прийнято рішення №105 «Про розгляд житлових питань» згідно якого (Розділ VІ п.33) надано квартири з фонду міськвиконкому, зокрема: трьохкімнатну №32 пл.37,74 кв.м. з кухнею на АДРЕСА_4 , як службову, начальнику ЖЕО-7 Ліщинському П.І. Склад сім'ї - 4 чол. (а.с.14).
15.02.1996 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_2 від 15.02.1996 року (а.с.42).
17.09.2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 укладено шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_3 від 17.09.2002 року (а.с.34).
Відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради (20 сесія) 6 демократичного скликання від 31.01.2012 року №580-20 Про зміни до рішення міської ради «Про комплексну програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста Івано-Франківська на 2011-2015 роки «Реформи, порядок, розвиток» вирішено внести зміни до п.3 рішення Івано-Франківської міської ради «Про комплексну програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста Івано-Франківська на 2010-2015 роки виклавши його у наступній редакції: «Департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку ( ОСОБА_9 ), Фонду комунальної власності (М. Юсип), керівникам житлово-експлуатаційних організацій № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, здійснити передачу нерухомого майна (в тому числі житлового фонду, крім гуртожитків), що перебуває на балансах ЖЕО на баланс КП «Єдиний розрахунковий центр» у строк до 01.04.2012 року. Передачу гуртожитків здійснити на баланс КП «Дирекція замовника» до 01.03.2012 року. Директорам КП «Єдиний розрахунковий центр» ( ОСОБА_10 ), КП «Дирекція замовника» ( ОСОБА_11 ) прийняти відповідне нерухоме майно на баланс.» (а.с.99).
Рішенням Івано-Франківської міської ради (21 сесія) 6 демократичного скликання від 28.02.2012 року №617-21 «Про припинення комунальних організацій» вирішено, зокрема припинити комунальну організацію «Житлово-експлуатаційна організація 7», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 шляхом її ліквідації. Створено ліквідаційну комісію з припинення комунальної організації «Житлово-експлуатаційна організація № 7» (а.с.58).
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2022р. Житлово-експлуатаційну організацію №7 як юридичну особу ліквідовано (а.с.59-63).
15.06.2022 року внесено запис про припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.63).
У 2023 році ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.23).
30.04.2024 року ОСОБА_1 звертався до міського голови із заявою про виключення квартири АДРЕСА_6 з числа службових.
З відповіді заступника міського голови директора Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Смушака М. від 15.05.2024 року вбачається, що звернення позивача з питання виключення квартири по АДРЕСА_3 з числа службових розглянуто на засіданні громадської комісії з житлових питань. Комісія не знайшла достатніх правових підстав для погодження даного питання та рекомендацій для його розгляду виконавчим комітетом. Встановлено, що ОСОБА_1 , як начальнику ЖЕО-7, на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 13 травня 1987 року (Протокол №5) видано ордер на вселення в зазначену вище службову житлову квартиру житловою площею 37,34 кв.м. на склад сім'ї - 4 особи. Крім викладеного, як вбачається з долученої до документів справи копії трудової книжки, в комунальній сфері міста Івано-Франківська він працював з 15.04.1985 року по 04.10.1991 року, з них на посаді начальника ЖЕУ-7 (ЖЕО-7 після реорганізації) з 24.03.1987 року по 04.10.1991 року, тобто 4 роки 6 місяців і 12 днів. Після звільнення з роботи (за власним бажанням) службове житлове приміщення сім'я позивача не звільнила. За таких обставин правові підстави для виключення вказаної квартири з числа службових відповідно до положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР та закріплення її за сім'єю ОСОБА_1 для постійного проживання відсутні (а.с.9).
Як вбачається з довідок, виданих начальником відділу АТ «Ощадбанк» від 04.03.2024 року, виданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вони значаться в списках громадян, які мають право на приватизацію житла за порядковим номером ОСОБА_1 - 137, ОСОБА_2 - 138, ОСОБА_4 - 139, ОСОБА_3 - 140, у папці №337 (основні списки 045) за адресою: АДРЕСА_3 , що зберігаються в ТВБВ №10008/040 філії - Івано-Франківського обласного управління АТ «Ощадбанк» (м. Івано-Франківськ, вул. Мазепи, буд. 14). Станом на дату видачі довідки приватизаційний депозитний рахунок не відкривався, відповідно, житлові чеки не використовувались.
Згідно відповіді міського голови Івано-Франківської міської ради Марцінківа Р. від 30.07.2024 року звернення позивача на усному прийомі з питання виключення квартири по АДРЕСА_3 з числа службових розглянуто. Про порядок та підстави для виключення житлових приміщень з числа службових було роз'яснено безпосередньо під час прийому. Дане питання було також предметом дослідження на засіданні громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті міської ради. Комісія не знайшла достатніх правових підстав для погодження даного питання та рекомендацій щодо його розгляду виконавчим комітетом. Встановлено, що ОСОБА_12 як начальнику ЖЕО-7, на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 13 травня 1987 року (Протокол №5) видано ордер на вселення в зазначену вище службову квартиру житловою площею 37,34 кв.м. на склад сім'ї - 4 особи. Крім викладеного, як вбачається з долученої до документів справи копії трудової книжки, в комунальній сфері міста Івано-Франківська заявник працював з 15.04.1985 року по 04.10.1991 року, з них на посаді начальника ЖЕУ-7 (ЖЕО-7 після реорганізації) з 24.03.1987 року по 04.10.1991 року, тобто 4 роки 6 місяців і 12 днів. Після звільнення з роботи (за власним бажанням) службове житлове приміщення сім'я ОСОБА_1 не звільнила. За таких обставин правові підстави для виключення вказаної квартири з числа службових відповідно до положення Про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР та закріплення її за сім'єю ОСОБА_1 для постійного проживання відсутні (а.с.64).
Як вбачається з відповіді заступника міського голови - директора Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики від 29.08.2024 року на адвокатський запит запис про державну реєстрацію припинення житлово-експлуатаційної організації №7 (19400191) вчинено 15.06.2022 року, номер запису - 1 001 191 1700 14004165 (звернення ОСОБА_13 надійшло 30.04.2024 року через ЦНАП м.Івано-Франківська за №892912). Відповідно до пункту 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. №37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (а.с.66).
Відповідно до листа заступника міського голови-директора Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики від 21.10.2024 року вбачається, що питання виключення з числа службових квартири АДРЕСА_2 за заявою ОСОБА_1 розглядалось 14.05.2024 року на засіданні громадської комісії з житлових питань, де комісія не знайшла достатніх правових підстав для погодження даного питання та рекомендацій для його розгляду виконавчим комітетом. Комісією встановлено, що ОСОБА_1 , як начальнику ЖЕО-7, на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 13 травня 1987 року (Протокол №5) видано ордер на вселення в службову квартиру АДРЕСА_2 житловою площею 37,34 кв.м. на склад сім'ї - 4 особи. Рішення архівне (в Департаменті та відділі документального забезпечення виконавчому комітету міської ради відсутне).
Комісія, досліджуючи долучену до документів справи копію трудової книжки, дійшла висновку, що ОСОБА_1 в комунальній сфері міста Івано-Франківська працював з 15.04.1985 року по 04.10.1991 року, з них на посаді начальника ЖЕУ-7 (ЖЕО-7 після реорганізації) з 24.03.1987 року по 04.10.1991 року, тобто 4 роки 6 місяців і 12 днів. Після звільнення з роботи (за власним бажанням) службове житлове приміщення сім'я не звільнила. Відповідно до пункту 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. № 37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. За таких обставин комісія дійшла висновку про відсутність правових підстав для виключення вказаної квартири з числа службових.
З листа в.о.директора КП «Управляюча компанія «Комфортний дім» від 04.11.2024 року вбачається, що будинок АДРЕСА_7 перебуває в управлінні КП «Управляюча компанія «Комфортний дім» Івано-Франківської міської ради. Службові квартири в будинку АДРЕСА_7 на балансі КП «Управляюча компанія «Комфортний дім» Івано-Франківської міської ради не перебувають.
Відповідно до листа заступника директора Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики від 15.11.2024 року вбачається, що будинок АДРЕСА_7 , II на час розгляду листа перебуває в управлінні комунального підприємства «Управляюча компанія «Комфортний дім».
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Нормативно-правовими актами, які визначають правовий статус службового житла, є ЖК України та Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37 (далі - Положення № 37).
У положеннях чинного житлового законодавства відсутнє визначення поняття «службового житла» або «службового житлового приміщення», яке б враховувало усі його істотні ознаки. У законах та підзаконних нормативно-правових актах здебільшого фрагментарно зосереджено увагу на видах службового житла або на окремих його ознаках, наприклад, на меті надання службових жилих приміщень.
Якщо проаналізувати норми зазначених нормативно-правових актів, під службовим житловим приміщенням треба розуміти житлове приміщення, що перебуває у державній чи комунальній власності, а в окремих випадках і в приватній власності (але крім житлових приміщень, що перебувають у приватній власності фізичних осіб), яке у зв'язку з характером трудових відносин призначене для проживання працівників.
Службові жилі приміщення призначені для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього (пункт 2 розділ I «Загальні положення» Положення). Через це зазначені приміщення повинні знаходитись у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).
Згідно з частиною першою статті 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Порядок надання службових жилих приміщень передбачений статтями 121, 122 ЖК України, згідно з якими службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, на підставі якого виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для заселення у надане службове жиле приміщення.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації квартири, визнані у встановленому порядку службовими житловими приміщеннями.
У зв'язку з цим для того, щоб житло можна було приватизувати, першим кроком має бути його виведення з числа службових. Відповідно до Положення № 37 підставами для виключення квартири з числа службових є: відсутність потреби у подальшому використанні житла у якості службового; виключення у встановленому порядку житла з числа службових.
Виключення житла з числа службових здійснюється за клопотанням адміністрації органу, закладу, установи, підприємства.
Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Отже, особа, яка бажає приватизувати службове житло, повинна звернутися до керівництва підприємства, установи чи організації, яке надавало службове приміщення, з проханням виключити житло із службового житлового фонду у зв'язку з відсутністю потреби в його використанні в статусі службового.
Відповідно до частини першої статті 123 ЖК України порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
Відповідно до пункту 2 Положення № 37 службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).
Пунктом 3 Положення № 37 визначено, що жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.
Згідно з пунктом 6 Положення № 37 жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.
Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.
Зі змісту вказаних положень вбачається, що вирішення питання про виключення житлового приміщення із числа службових можливо лише при наявності клопотання адміністрації підприємства, яке використовує вказане житлове приміщення як службове.
Так, з архівного витягу з протоколу №5 засідання виконавчого комітету Івано-Франківської міської Ради народних депутатів від 13 травня 1987 року вбачається, що Виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів прийнято рішення №105 «Про розгляд житлових питань» згідно якого (Розділ VІ п.33) надано квартири з фонду міськвиконкому, зокрема: трьохкімнатну №32 пл.37,74 кв.м. з кухнею на АДРЕСА_4 , як службову, начальнику ЖЕО-7 Ліщинському П.І. Склад сім'ї - 4 чол. (а.с.14).
На сьогодні він разом з сім'єю проживають та зареєстровані в ній.
Позивачем зазначається, що він зареєстрований та проживає у квартирі наданій йому у зв'язку з роботою 37 років тому і, за таких умов, має право на задоволення потреб у житлі та збереженні житла на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у вигляді приватизації вказаної квартири. Однак, перешкодою для цього є формально закріплений статус спірного житла, як службового.
В той же час, рішенням Івано-Франківської міської ради від 31.01.2012 р. №580-20 «Про зміни до рішення міської ради «Про комплексну програму реформування та розвитку житлово комунального господарства міста Івано-Франківська на 2010-2015 роки «Реформи, порядок, розвиток» вирішено здійснити передачу нерухомого майна, що перебуває на балансах ЖЕО №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, (в тому числі житлового фонду, крім гуртожитків) на баланс КП «Управляюча компанія «Комфортний дім».
30.04.2024 року ОСОБА_1 звертався до міського голови із заявою про виключення квартири АДРЕСА_2 з числа службових.
З відповіді заступника міського голови директора Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Смушака М. від 15.05.2024 року вбачається, що звернення позивача з питання виключення квартири по АДРЕСА_3 з числа службових розглянуто на засіданні громадської комісії з житлових питань. Комісія не знайшла достатніх правових підстав для погодження даного питання та рекомендацій для його розгляду виконавчим комітетом. Правові підстави для виключення вказаної квартири з числа службових відповідно до положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР та закріплення її за сім'єю ОСОБА_1 для постійного проживання відсутні.
Крім того, позивач посилається на те, що у своїх листах від 15.05.2024р. та від 30.07.2024р., Відповідач не аргументував, з яких норм законодавства він виходить посилаючись на те, що стаж роботи у 4 роки 6 місяців є підставою для відмови у виключенні спірної квартири із числа службових. Не вказав, що підставою відмови у виключенні з числа службових є подальша потреба у цьому житлі.
Суд зауважує, що чинним законодавством не передбачені правові норми, які зобов'язували б власника житлового приміщення, яке належить до службового житлового фонду, виключити його із цього фонду, а сам лише факт проживання особи в службовому житловому приміщенні не є підставою для виключення його із числа службових.
Рішення Івано-Франківської міської ради від 31.01.2012 р. №580-20 «Про зміни до рішення міської ради «Про комплексну програму реформування та розвитку житлово комунального господарства міста Івано-Франківська на 2010-2015 роки «Реформи, порядок, розвиток» є чинним, а відповідно до вищенаведених норм законодавства виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Подальше проживання Позивача в службовому приміщенні після припинення трудових відносин не є підставою для виключення його з числа службових, а тому за наведених обставин, суд вважає, що позивачем не доведено порушення його прав, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 4,12,13,81,82,141, 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя О.А. Татарінова
Повний текст рішення складено 06 лютого 2025 року