Справа № 523/20192/24
Провадження №2-а/523/6/25
"03" лютого 2025 р. м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Щербан О.Д.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: державний виконавець Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Загризла В.П., про скасування постанови та закриття провадження у справі,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: державний виконавець Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Загризла В.П., про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 липня 2024 року № 1080 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження.
В обгрунтування вимог позивач зазначив, що він не був обізнаний про складання протоколу про адміністративне правопорушення, не був викликаний на його розгляд, не повідомлений про прийняття постанови, більше того, про притягнення до відповідальності дізнався зі слів свого адвоката після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Заперечуючи проти обставин вказаних постанові вказав на те, що 16 липня 2024 року самостійно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав повістку на 16 серпня 2024 року та став проходити військово-лікарську комісію. Однак 20 липня 2024 року біля його будинку співробітники поліції перевірили його документи і відвели спочатку до райвідділу, а потім до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де у нього відібрали повістку на та видали нову про явку на 06 серпня 2024 року. 20 липня 2024 року медичною комісією його визнано придатним до військової служби, а 06 серпня 2024 року був призваний у Збройні Сили України . Таким чином вважає, що вимоги законодавства ним були виконані, ніяких протоколів відносно нього не складалося. Також звертав увагу на те, що в оскаржуваній постанові його прізвище не відповідає дійсному, та не наведено будь-яких фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановила наявність адміністративного правопорушення, винність у його вчинені.
13 грудня 2024 року позивачу поновлено строк для звернення до суду із позовом, відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
16 грудня 2024 року судом зупинено виконавче провадження щодо виконання оскаржуваної постанови.
Учасники справи в засідання не прибули, повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.268 КАС України. Представник позивача звернулася з заявою про розгляд справи в її відсутності.
Відповідач явку свого представника не забезпечив в судове засідання, відзив на позов не подавав, тоді як позов з додатками, копія ухвали про відкриття провадження та судова повістка були отримані відповідачем поштовим зв'язком та в електронному кабінеті користувача підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.127, ст.174, п.2 ч.6 ст.251 КАС України.
Від третьої особи заяв також не надходило.
Нормами ч.3 ст.268 КАС України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Отже, враховуючи вимоги вказаної норми, неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 24 липня 2024 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №1080 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн..
Як вбачається із змісту постанови було встановлено: м. Одеса, громадянин ОСОБА_3 , в порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, в період проведення мобілізації, згідно Указу Президента України № 272/2024 від 06.05.2024 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», в порушення ч. 6 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-Х11 від 21.10.1993 року, не пред'явив власний військово-обліковий документ за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Що саме передувало складенню постанови невідомо, оскільки відзив до суду не надходив.
Згідно з відомостями військового квитка 20 липня 2024 року медичною комісією визнаний придатним до військової служби, а з 06 серпня 2024 року позивач призваний у Збройні Сили України.
За відомостями командира вч НОМЕР_1 станом на 06 грудня 2024 року солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.
Відповідно до ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідність до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, коли відсутні подія та склад адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно приписів ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, встановлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
За порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період нормою ч.3 ст.210-1 КУпАП встановлена відповідальність у виді накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з вимогами п.6 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Одночасно, установлено, що вимоги, зазначені у частині шостій статті 22, щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024р. згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024р.
Разом з тим, постанова носить поверхневий і загальний характер, відсутній опис обставин, встановлених під час розгляду справи, не зазначено час та місце вчинено дії і якими доказами підтверджується вчинення правопорушення виходячи із вимог вказаної норми щодо фіксації перевірки.
Відсутність відзиву на позов, заперечень та доказів які підтверджують як вчинення позивачем адміністративного правопорушення так і складення протоколу і повідомлення про розгляд справи 24 липня 2024 року згідно з вимогами ст.268 КУпАП, дають суду підстави враховувати доводи позивача, в тому числі і твердження про неповідомлення його про складання протоколу та розгляд справи в його відсутності.
Крім того, судом враховано, що оскаржувана постанова не містить жодної інформації про обставини вчиненого правопорушення, дата вчинення, підтвердження що особа була повідомлена про розгляд справи.
Нормами ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Недотримання відповідачем вимог щодо належного сповіщення позивача про розгляд відносно нього справи про адміністративне правопорушення, позбавлення його можливості реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП, фактично призвели до прийняття постанови по справі про адміністративне правопорушення без всебічного і об'єктивного встановлення обставин по справі, що є підставою для її скасування.
Лише у випадку якщо особа належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, уповноважена особа або орган розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У спірних правовідносинах має місце порушення принципів Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977р., зокрема: право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом.
Право бути вислуханим під час розгляду його справи, дійсно віднесено до одного основних складових (принципів) адміністративної процедури.
При вирішенні спору суд враховує, що у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин, враховуючи доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку, що постанову винесено без достатніх для того підстав, тому вона є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення .
У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду України від 18.03.2020 року №543/775/17, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи вимоги ст.ст.139,143 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 грн..
Керуючись ст.ст.2,5,9,77,90,139,241,243-246,250,255,268,286,295 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: державний виконавець Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Загризла В.П., про скасування постанови тазакриття провадження у справі задовольнити.
Скасувати постанову №1080 по справі про адміністративне правопорушення винесену 24 липня 2024 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 17000 грн..
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого адміністративного апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення рішення .
Суддя