про відкриття касаційного провадження
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа №200/7816/20-а
адміністративне провадження №К/990/2917/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року
у справі №200/7816/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник) звернулася до адміністративного суду з позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсійних виплат за період з липня 2016 року по 21 травня 2020 року в сумі 249682,26 грн;
- стягнути однією сумою з відповідача нараховану, але не виплачену заборгованість з пенсії за період з липня 2016 року по 21 травня 2020 року у розмірі 249682,26 грн;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з липня 2016 року по 21 травня 2020 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з липня 2016 року по день фактичної виплати заборгованості.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яка виразилась у невиплаті ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за період з 01 липня 2016 року по 21 травня 2020 року у сумі 249682,26 грн.
Ухвалено стягнути з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію у розмірі 249682,26 грн з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
26 березня 2021 року судом видано виконавчий лист зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання до 05 березня 2024 року.
Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою у порядку статті 383 КАС України, в якій просив суд постановити ухвалу, якою визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на виконання судового рішення в даній справі та постановити окрему ухвалу якою зобов'язати пенсійний орган вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні такого рішення суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року, заяву повернуто без розгляду.
Повертаючи заяву позивача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявником пропущено строк подачі заяви, встановлений частиною четвертою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки строк пред'явлення виконавчого документа до виконання закінчився 05 березня 2024 року.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 22 січня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що ухвалюючи рішення про повернення позовної заяви суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосувати положення пункту 10-2 Розділу XIII Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) та порушили положення частини четвертої статті 383 КАС України.
На думку позивача, судами не врахований висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07 липня 2021 року у справі №9901/226/19.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження скаржник вказує на необґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для повернення без розгляду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
На думку скаржника, усі строки, які передбачені Законом №1404-VIII, перериваються до припинення або скасування воєнного стану, оскільки Законом №2129-IX від 15 березня 2022 року розділ XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 10-2, згідно якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання застосування передбаченого статтею 383 КАС України строку подання заяви, у постанові від 07 липня 2021 року у справі №9901/226/19 дійшла висновку, що суд не повинен тлумачити положення частини четвертої статті 383 КАС України у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, і має бути в одній системі координат із принципом обов'язковості судового рішення.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття скарги до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою забезпечено право на касаційне оскарження судових рішень, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій положення пункту 10-2 Розділу XIII Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), перевірки дотримання положення частини четвертої статті 383 КАС України, а також необхідності врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07 липня 2021 року у справі №9901/226/19.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 18, 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі №200/7816/20-а за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Витребувати з Донецького окружного адміністративного суду справу №200/7816/20-а.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді А.А. Єзеров
С.М. Чиркін