про відмову у відкритті касаційного провадження
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа №420/22875/24
адміністративне провадження № К/990/4156/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 та на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі №420/22875/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2024 року році ОСОБА_1 звернулася з позовом до Одеського окружного адміністративного суду до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 розрахунок та виплату пенсії за віком з 25.04.2024 із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням вже отриманих сум пенсії;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Одеський окружного адміністративного суду рішенням від 20.08.2024, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025, позов задовольнив.
Відповідач, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Дослідивши зміст касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 29.07.2024 вирішив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Скаржником наведено наступні підстави для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності №420/22875/24, які передбачені частиною четвертою та п'ятою статті 328 КАС України: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 280/4122/23, від 02.04.2024 у справі 420/19398/23 та інші. Крім того, скаржник також зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Спір у цій справі виник через дії контролюючого органу щодо відмови контролюючого органу щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. І тому з огляду на те, що предметом спору є дії суб'єкта владних повноважень щодо відмови у призначенні пенсії, ця справа є справою незначної складності згідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
Колегія суддів відхиляє посилання на вищевказані постанови, оскільки правовідносини викладені у наведених постановах не є релевантними до правовідносин у цій справі, ці рішення ухвалені за інших фактичних обставин та з іншим правовим регулюванням.
Зокрема у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 280/4122/23, від 02.04.2024 у справі 420/19398/23, вирішувалося питання щодо відмови контролюючого органу особі у призначенні (переведені) пенсії за віком на загальних підставах, оскільки позивачу уже первинно призначено пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку довічно, та вже перераховано за нормами Закону № 1058-IV, при цьому переведення на один і той же вид пенсії чинним законодавством не передбачено.
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Проте, колегія суддів не може взяти до уваги посилання на існування обставин, визначених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки скаржником не зазначено, яку саму норму права було неправильно судами застосовано при ухваленні оскаржуваних рішень без застосування висновків Верховного Суду, які викладені у визначеній постанові, окрім того відсутнє посилання, яку саме постанову Верховного Суду не було враховано при ухваленні оскаржуваних рішень.
В такому випадку скаржником не зазначено обставин, які б свідчили про необхідність відступлення від цього висновку у визначених правовідносинах.
Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 1 частини 4 статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження, оскільки воно не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме справи №420/22875/24.
Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.
У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми матеріального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України необхідно зазначати постанову Верховного Суду, висновки якої не було враховано судами попередніх інстанцій, в тому числі навести обґрунтовані аргументи необхідності відступлення від такого висновку у визначеній постанові.
Саме по собі посилання на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, колегія суддів не приймає посилання скаржника на пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Судами попередніх було встановлено, що позивачу в 2011 році було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (далі по тексту Закон №1788-XII) (стаття 9 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV не передбачено такого виду пенсії як пенсія за вислугу років), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV (далі по тексту Закон №№1058-ІV) позивач вернулася вперше в 2024 році.
При цьому судами попередніх інстанцій було враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які висловлені у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, та висновки Верховного Суду у постановах від 29.03.2023 у справі №240/4170/19 та від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, в яких визначено, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-XII, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частини третьої статті 45 Закону 1058-IV.
Водночас за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Колегією суддів не береться до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Доводи касаційної скарги зводяться лише до незгоди із прийнятими судовими рішеннями. Скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм матеріального права, однак не визначає, які саме норми порушено судом і не наводить підстав визначених пунктом 2 частини п'ятої та частини четвертої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі заявник лише зазначає про обставини, на підставі яких відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії.
Натомість ці обставини та аргументи не є підставою для касаційного перегляду справи незначної складності. Скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. 328, 333, 359 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 та на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі №420/22875/24.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб