05 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 380/3713/23
адміністративне провадження № К/990/17941/24
судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Єресько Л.О., у справі №380/3713/23 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Кадрової комісії № 16 Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
1. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі № 380/3713/23 (провадження № К/990/17941/24) касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі № 380/3713/23 скасована, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 змінено шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на статтю 49 Закону України «Про прокуратуру», а в іншій частині - залишено без змін.
2. Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
3. Користуючись цією нормою, висловлюю незгоду із рішенням Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі № 380/3713/23 (провадження №К/990/17941/24).
4. Спірні правовідносини між сторонами склалися з приводу рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами етапу співбесіди та звільнення з посади в органах прокуратури на підставі такого рішення.
5. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Кадрової комісії №16 Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення № 3 Кадрової комісії № 16 від 20.12.2022 про неуспішне проходження прокурором атестації, визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов'язків керівника Львівської обласної прокуратури від 23.01.2023 № 116к про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 25.01.2023, поновлено його на посаді в органі прокуратури, з якої його було звільнено, та стягнуто з Львівської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
6. Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Комісії мотивів щодо неуспішного проходження позивачем третього етапу атестації та доказів щодо наявності підстав вважати пояснення позивача «суперечливими» або «недостовірними» не містить, натомість Комісія лише обмежилася посиланням на наявність сумнівів щодо відповідності позивача вимогам професійної етики і доброчесності, що, за оцінкою суду цієї інстанції, фактично є припущеннями, які не дають змоги встановити дійсні підстави/мотиви, з яких виходила Комісія під час ухвалення такого рішення, а відповідачами не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття.
7. У контексті висновків Комісії, Суд цієї інстанції урахував, що:
- рішенням Миколаївського районного суду від 29.01.2020 у справі № 447/2557/19 скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною другою статті 122 КУпАП;
- постановою Миколаївського районного суду від 28.01.2020 у справі №447/2504/19 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, ґрунтуючи свої висновки на висновку експерта від 08.01.2020 № 214/2020 судово-токсикологічної експертизи речових доказів, за результатами якої у крові ОСОБА_1 не виявлено етилового, метилового, пропілового, бутилового і алілового спиртів.
8. На підставі частини шостої статті 78 КАС України суд першої інстанції виснував, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою
9. Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції зважив, що побудова оскаржуваного рішення на такій категорії як «сумнів» та/або «припущення» свідчить про його невідповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, що, у свою чергу, свідчить про його протиправний характер, а відсутність в оскаржуваному рішенні Комісії мотивів його прийняття, посилань на конкретні обставини і підстави, а також відсутність у відповідачів будь-яких неспростованих доводів, підтверджених доказами, які б слугували і стали підставою для дискреційних висновків Комісії, за яких позивач не відповідає законодавчо визначеним критеріям для зайняття посади прокурора, перевірка на наявність яких здійснюється в межах атестації прокурорів, у зв'язку з чим дійшов висновку про те, що наведене є достатньою та самостійною підставою для визнання спірного рішення протиправним та його скасування.
10. Інші позовні вимоги задоволені судом першої інстанції як похідні від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення № 3 Кадрової комісії № 16 від 20.12.2022 про неуспішне проходження прокурором атестації.
11. Постановою суду Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2024 апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задоволені, рішення суду першої інстанції скасоване з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції по суті спору з огляду на неповноту дослідження та оцінки обставин справи та наданим сторонами доказам, зокрема, висновок Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів про наявність діях ОСОБА_1 наявних ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», який став підставою для висновків оскаржуваного рішення Комісії № 16 про неуспішне проходження позивачем атестації через невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики і доброчесності.
13. Так, в оскаржуваному рішенні Комісії № 16 зазначено, що під час проведення співбесіди з ОСОБА_1 встановлено, що:
«За результатами дисциплінарного провадження Кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів установлено, що працівниками поліції управління патрульної поліції у Львівській області складено протокол серії ДПР № 324668 за частиною першою статті 130 КУпАП про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
З протоколу, відеозаписів, пояснень працівників поліції, інших матеріалів Комісією встановлено, що ОСОБА_1 20.10.2019 близько 00:05 керував транспортним засобом марки «RENAULT MEGAN» та був зупинений за порушення ПДР (не увімкнено показник повороту при зміні напрямку руху).
З урахуванням наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння поліцейські запропонували останньому пройти огляд на стан сп'яніння. Однак ОСОБА_1 , не заперечуючи пройти освідування, не виходив з автомобіля для проходження огляду або для слідування з поліцейськими до медичного закладу з цією метою. Таким чином, ОСОБА_1 не вчиняв жодних активних дій, які б були спрямовані на проходження освідування. Як наслідок, стосовно ОСОБА_1 працівниками поліції складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення.
Комісією також установлено, що ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції надати посвідчення водія пред'явив посвідчення прокурора, тобто використав його поза межами виконання службових обов'язків.
За результатами розгляду дисциплінарного провадження Комісія дійшла висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи те, що ОСОБА_1 наказом прокуратури Львівської області від 20.08.2020 № 1433к звільнено з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31.08.2020 Комісія стосовно нього прийняла рішення про закриття дисциплінарного провадження.
Вказане рішення ОСОБА_1 не оскаржувалось та є таким, що набрало законної сили.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Положення частини третьої статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017, передбачають, що поза службою прокурор поводитися коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб.
Наведені вище факти як окремо, так і в сукупності, дають Комісії №16 обґрунтовані підстави для висновку про невідповідність ОСОБА_1 критеріям професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора.
У зв'язку з цим, прокурор другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області ОСОБА_1 не пройшов атестацію».
14. Суд апеляційної інстанції, підкреслив, що дисциплінарна комісія хоч і прийняла рішення про закриття дисциплінарного провадження у зв'язку з тим, що наказом прокуратури Львівської області від 20.08.2022 № 1433к позивача звільнено з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», проте дійшла висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 вказаного Закону.
15. Суд цієї інстанції також урахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2022 у справі № 640/33526/20, відповідно до яких до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить, зокрема, відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані (пункт 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 13.04.2017 № 111, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.05.2017 за № 623/30491).
16. На основі цього суд апеляційної інстанції виснував, що у Кадрової комісії №16 були обґрунтовані сумніви вважати позивача таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
17. Скасовуючи постанову апеляційного суду та змінюючи мотиви суду першої інстанції шляхом виключення з мотивувальної частини посилання на статтю 49 Закону України «Про прокуратуру», а в іншій частині залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції, виходячи з того, що рішення Кадрової комісії № 16 від 20.12.2022 № 3 підлягало перевірці судом апеляційної інстанції з урахуванням обставин, встановлених постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 28.01.2020 у справі № 447/2504/19, чого зроблено не було, а суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки висновкам суду першої інстанції, зробленим з урахування зазначеної постанови.
18. У постанові від 05.12.2024 касаційний суд зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові обмежився лише цитуванням обставин, які наведені у спірному рішенні Кадрової комісії № 16, та вказав, що правомірність цього рішення підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2022 у справі № 640/33526/20, які, за оцінкою суду касаційної інстанції, є безвідносними до спірних правовідносин у цій справі і такими, що не дають підстав беззаперечно вважати спірне рішення комісії правомірним, позаяк обставини, які мали місце саме у справі № 640/33526/20 є відмінними від тих, про які йдеться у випадку ОСОБА_1 .
19. Наголошуючи на тому, що правові норми, які врегульовують питання атестації прокурорів, слід застосовувати нерозривно з обставинами, встановленими кадровою комісією, тобто крізь призму конкретної ситуації, обставини якої були предметом оцінки та слугували підставою для тих чи інших висновків комісії, Верховний Суд констатував, що із змісту рішення про неуспішне проходження позивачем атестації слідує, що Кадрова комісія №16 відтворила зміст обставин, які відображені виключно у рішенні Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 03.09.2020 стосовно подій 20.10.2019, внаслідок яких щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. На основі цих обставин Кадрова комісія № 16 уважала доведеним факт вчинення ОСОБА_1 дій, які порочать звання прокурора, а саме, відмова від проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння.
20. У цьому зв'язку Верховний Суд підкреслив, що аналіз положень статті 266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі - Інструкція №1452/735), якими керувався Миколаївський районний суд Львівської області у справі №447/2504/19, свідчить, що підтвердженням факту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу є те, що поліцейський у такому випадку повинен видати водієві направлення на проходження такого огляду в медичному закладі, але таких обставин у справі №447/2504/19 не встановлено.
21. Тож, ураховуючи, що спірне рішення Кадрової комісії № 16 ґрунтується на сумнівах її членів щодо відповідності позивача критерію доброчесності, які виникли через дії та поведінку останнього, що мали наслідком складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, то рішення суду, - у даному випадку постанова у справі про адміністративне правопорушення, - яким спростовано факт вчинення позивачем зазначеного правопорушення, має значення в аспекті перевірки прокурора на відповідність названому критерію.
22. Втім, за висновком суду касаційної інстанції, відповідач наявність постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 28.01.2020 у справі №447/2504/19 не взяв до уваги. Це означає, що наведені у спірному рішенні висновки Кадрової комісії № 16 зроблені без урахування усіх обставин, що мали значення під час оцінювання позивача на відповідність критерію професійної етики.
23. Ураховуючи позицію касаційного суду під час прийняття постанов у справах №380/8112/20 та №380/23235/21, якими вказані справи направлені на новий судовий розгляд у зв'язку з неповнотою розгляду через необхідність надання оцінки висновкам кадрової комісії про невідповідність позивача вимогам професійної етики крізь призму положень Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів з урахуванням усіх обставин, які містять інформацію щодо предмета доказування, колегія суддів у цій справі констатувала, що Верховний Суд двічі звертав увагу на те, що у вимірі ситуації, яка склалася під час проходження атестації ОСОБА_1 , формування висновків щодо відповідності чи невідповідності позивача критерію професійної етики має ґрунтуватися на комплексній оцінці обставин, використовуючи з одного боку як джерело інформацію дисциплінарне провадження, а з іншого - обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 447/2504/19, яке набрало законної сили і є обов'язковим для врахування.
24. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд погодився з позицією суду першої інстанції, відповідно до якої рішення Кадрової комісії № 16 від 20.12.2022 № 3 має протиправний характер, оскільки наведені у ньому висновки про невідповідність прокурора вимогам професійної компетентності, етики та доброчесності є необґрунтованими і такими, що зроблені без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, без надання оцінки особі прокурора, який проходить атестацію, а також його аргументам і поясненням у співставленні з всебічним з'ясуванням обставин.
25. З наведеними у постанові Верховного Суду від 05.12.2024 у справі №380/3713/23 (провадження № К/990/17941/24) висновками, що підтримані більшістю колегії суддів, їх правовим обґрунтуванням, як і з результатом вирішення спору по суті, не погоджуюсь та заявляю окрему думку в порядку, передбаченому частиною третьою статті 34 КАС України.
26. Спочатку необхідно констатувати, що справа № 380/3713/23 є вже третім судовим провадженням за участю цього самого позивача [ ОСОБА_1 ], суть спору у яких полягає у незгоді прокурора з рішеннями Кадрових комісій 10 та 16 про неуспішне проходження прокурором атестації, на підставі яких він звільнений відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
27. Так у справі № 380/8112/20 ОСОБА_1 оскаржував рішення Кадрової комісії №10 від 14.07.2020 № 19 про неуспішне проходження атестації з мотивів наявності у комісії обґрунтованих сумнівів щодо професійної компетентності, професійної етики та доброчесності позивача.
28. У справі № 380/23235/21 ОСОБА_1 оскаржував рішення Кадрової комісії № 16 від 07.10.2021 № 4 про неуспішне проходження атестації з мотивів наявності у комісії обґрунтованих сумнівів щодо професійної компетентності, професійної етики та доброчесності позивача.
29. У справі № 380/3713/23 ОСОБА_1 оскаржував рішення Кадрової комісії № 16 від 20.12.2022 № 3 про неуспішне проходження атестації з мотивів наявності у комісії обґрунтованих сумнівів щодо професійної компетентності, професійної етики та доброчесності позивача.
30. В усіх трьох провадженнях, серед підстав заявлених позовів, ОСОБА_1 посилався на необґрунтованість оскаржуваних рішень про неуспішне проходження атестації, висновки яких засновані на матеріалах дисциплінарного провадження, порушеного Кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів 13.12.2019 та Висновку службового розслідування від 18.11.2019, відповідно до яких 19.10.2019 під час оформлення матеріалів адміністративного правопорушення за частиною другою статті 122 та частиною першою статті 130 КУпАП ОСОБА_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння, не виконував неодноразові законні вимоги працівника поліції про проходження освідування на стан сп'яніння, після чого зник з місця пригоди, у зв'язку з чим патрульними поліцейськими складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП. Доводи позивача про необґрунтованість висновків Комісії на підставі означених матеріалів зводилися до неврахування членами Комісії під час ухвалення оскаржуваних рішень висновків Миколаївського районного суду Львівської області, викладених у постанові від 28.01.2020 у справі №447/2504/19, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
31. Тож ці обставини були предметом оцінки судами в усіх трьох провадженнях.
32. Так у справі № 380/8112/20 Верховний Суд постановою від 09.02.2024 скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021, якими позов ОСОБА_1 було задоволено, справу № 380/8112/20 направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
32.1. Направляючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд у справі №380/8112/20 виходив з того, що, визнаючи протиправним спірне рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, суди попередніх інстанцій у цій справі обмежилися лише констатацією факту, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 29.01.2020 у справі №447/2557/19 було скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною другою статті 122 КУпАП, а постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 28.01.2020 у справі №447/2504/19 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП було закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, засновуючись на висновку експерта від 08.01.2020 №214/2020 судово-токсикологічної експертизи у крові ОСОБА_1 не виявлено етилового, метилового, пропілового, бутилового і алілового спиртів.
32.2. Однак, Верховний Суд у справі № 380/8112/20 зауважив, що поза увагою судів попередніх інстанцій в цій справі залишилася та обставина, що під час проведення співбесіди, Кадрова комісія виходила не з факту притягнення прокурора до адміністративної/дисциплінарної відповідальності, а з обставин, які слугували підставою для складення стосовно нього працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності, а також поведінки (дії) прокурора за цим епізодом.
32.3. У контексті наведеного Верховний Суд наголосив, посада прокурора покладає на особу певні обмеження і обов'язки, зокрема, запорукою утвердження довіри до органів прокуратури має бути законослухняна і добропорядна поведінка працівника прокуратури не лише під час виконання професійних обов'язків, але й у повсякденному житті. Указані обставини враховувалися Кадровою комісією під час співбесіди, оскільки це відповідним чином характеризує працівника прокуратури, і всі наявні в біографії прокурора події мають бути проаналізовані членами комісії під час атестації з метою формування об'єктивної та повної характеристики особи позивача.
32.4. Направляючи справу № 380/8112/20 на новий судовий розгляд, Верховний Суд констатував, що суди попередніх інстанцій суди попередніх інстанцій не дослідили всіх джерел інформації щодо предмета доказування, а саме не надали оцінки висновкам комісії у цій частині крізь призму критеріїв професійної етики поведінки позивача, який повинен сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї, а також не дослідити усі підтверджувальні документи, які б (не) спростували обґрунтовані сумніви Кадрової комісії, про які зазначено в оскаржуваному рішенні, зокрема матеріалів дисциплінарного провадження №210дс-80п-20 щодо відмови позивача від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
33. З аналогічних мотивів Верховним Судом постановою від 11.10.2023 скасовані рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2022, а справа №380/23235/21 направлена до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
34. Подібний підхід застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15.11.2022 у справі № 140/3147/21, від 21.12.2022 у справі № 640/33526/20, від 07.03.2024 у справі № 340/658/23.
35. Натомість у цій справі [380/3713/23] Верховний Суд, всупереч власним підходам, застосованим у вищевказаних справах щодо того самого позивача у подібних правовідносинах, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, у якій апеляційний суд застосував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №380/23235/21 та від 21.12.2022 у справі № 640/33526/20, залишив без змін рішення суду першої інстанції, який задовольняючи позов ОСОБА_1 з вищенаведених підстав обмежився лише констатацією факту, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 29.01.2020 у справі №447/2557/19 було скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною другою статті 122 КУпАП, а постановою Миколаївського районного суду від 28.01.2020 у справі № 447/2504/19 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
36. Наведене, як на мене, свідчить про порушення Верховним Судом принципу правової визначеності.
37. Так у справі № 380/3713/23 судом першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, не враховано, що під час проведення співбесіди, комісія виходила не з факту притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності чи ухвалення судового рішення про закриття провадження у справі, а із наявності обставин та відомостей, які слугували підставою для порушення дисциплінарного провадження стосовно позивача за дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та не досліджені наявні у справі матеріали атестації, яким надавала оцінку Комісія при прийнятті оскаржуваного рішення, зокрема, Висновку за результатами службового розслідування з метою перевірки інформації щодо відмови прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області ОСОБА_1 від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння від 18.11.2019, затверджений прокурором Львівської області 19.11.2019 (т.1, а.с. 173-180), рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження від 03.09.2020 № 212дп-20 про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора ОСОБА_1 (т.2, а.с. 134-145) та інших матеріалів дисциплінарного провадження, наявних в матеріалах справи.
38. Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
39. Отже за диспозицією частини першої статті 130 КУпАП (І) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції та (ІІ) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є окремими та самостійними підставами для притягнення до адміністративної відповідальності за цією нормою.
40. Відповідно до Висновку службового розслідування від 18.11.2019, в ході якого були опитані прокурор ОСОБА_1 , працівники Управління патрульної поліції у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 та молодший лейтенант поліції ОСОБА_2 , які безпосередньо складали адміністративний протокол серії ДПР № 324668 за частиною першою статті 130 КУпАП, та інші учасники, які стали свідками подій 20.10.2019 під час оформлення вказаного проколу, інформація про відмову від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння прокурора ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження під час проведення службового розслідування.
41. Так, в ході судового розслідування з пояснень допитаних осіб та досліджених відеозаписів з бодікамер поліцейських, надані УПП у Львівській області встановлено, що ОСОБА_1 20 жовтня 2019 року близько 00:05 керував транспортним засобом марки «RENAULT MEGAN» та був зупинений за порушення ПДР (не увімкнено показник повороту при зміні напрямку руху). З урахуванням наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння (нечітка вимова, запах алкоголю з порожнини рота та порушення координації рухів тіла) поліцейські запропонували останньому пройти огляд на стан сп'яніння безпосередньо на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер» або у відповідному медичному закладі. Сидячи автомобілі на місці водія ОСОБА_1 не заперечував проти освідування, однак не виходив із автомобіля для проходження огляду або слідування з поліцейськими до медичного закладу. Таким чином ОСОБА_1 не вчиняв жодних активних дій, які б були спрямовані на проходження освідування, а потім зник з місця пригоди, покинувши автомобіль на проїзжій частині дороги. У зв'язку з цим поліцейськими складено протокол серії ДПР № 324668 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 за фактом відмови від проходження освідування на стан алкогольного або наркотичного сп'яніння.
42. За висновком комісії, призначеної для проведення цього службового розслідування, оскільки відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є самостійним складом адміністративного проступку, який не потребує доведення чи спростування такого стану, то вказане свідчить про можливе вчинення прокурором проступку, що порочить працівника прокуратури, що є порушенням Присяги працівника прокуратури та вимог Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, у зв'язку з чим рекомендовано прокурору Львівської області звернутися з дисциплінарною скаргою до третьої кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження стосовно прокурора ОСОБА_1 для вирішення питання щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
43. Відповідно до рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження від 03.09.2020 № 212дп-20 про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора ОСОБА_1 , встановлені під час дисциплінарного провадження факти і обставини мають значення тільки для прийняття рішень у межах компетенції кадрової комісії та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, натомість є підстави вважати, що відмова ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння 20.10.2019 стосується етичної поведінки прокурора і містить ознаки дисциплінарного проступку, тож закриття судом провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП не спростовує вчинення прокурором порушень закону.
44. На підставі досліджених в ході дисциплінарного провадження матеріалів у їх сукупності, кадрова комісії дійшла висновку про те, що встановлені у цьому провадженні обставини дають обґрунтовані підстави стверджувати, що 20.10.20219 о 00 год 5 хв по вул. Пришляків, 2 у місті Миколаїв, Львівської області працівниками патрульної поліції був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , поліцейський повідомив водію, що у нього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та неодноразово пропонував у присутності двох свідків пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, проте ОСОБА_1 не виконував вимоги працівника поліції пройти такий огляд, не повідомляв поліцейським обставин, які перешкоджають це зробити, під час спілкування з працівниками поліції не повідомив про незадовільний стан свого здоров'я, не вживав заходів щодо виклику медичних працівників на місце події, натомість без відома працівників поліції залишив місце події. Усі ці факти, за оцінкою кадрової комісії, свідчать про умисне створення перешкод у ході здійснення працівниками поліції своїх службових обов'язків.
45. Згідно з пунктом 2 розділу 1 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 13.04.2017 № 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2017 за № 623/30491, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, віднесено відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння.
46. Пунктом 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор зобов'язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
47. Згідно зі статтю 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів прокурору слід не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резананс.
48. На підставі наведеного, ураховуючи підтверджений факт відмови прокурора від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці події та/або в медичному закладі є діями, які шкодять як його репутації, так і авторитету органів прокуратури загалом, викликають суспільний резонанс, а тому є грубим порушенням правил прокурорської етики.
49. Комплексно аналізуючи сукупність всіх обставин, встановлених під час перевірки у дисциплінарному провадженні, кадрова комісія дійшла висновку, що в діях прокурора ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».
50. Відповідно до частини першої статті 43 вказаного Закону прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: (5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; (6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
51. Водночас, враховуючи, що наказом прокуратури Львівської області від 20.08.2020 № 1433к ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», що відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.209 № 233 є підставою для закриття дисциплінарного провадження, кадрова комісії вирішила закрити дисциплінарне провадження № 07-210дс-80дп-20 стосовно прокурора ОСОБА_1 .
52. Поруч із цим Кадровою комісією роз'яснено, що рішення може бути оскаржене прокурором, щодо якого воно прийняте до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.
53. В обсязі встановлених у цій справі [380/3713/23] обставин суд апеляційної інстанції установив, що рішення Кадрової комісії від 03.09.2020 № 212дп-20 про закриття дисциплінарного провадження ОСОБА_1 не оскаржувалося.
54. За наведених обставин, на мою думку, суд апеляційної інстанції цілком правильно оцінив підстави з яких виходила Кадрова комісія № 16 при ухваленні рішення від 20.12.2022 № 3 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації з мотивів невідповідності його критеріям професійної етики та доброчесності.
55. Стосовно висновку Верховного Суду у постанові від 05.12.2024 про те, що рішення Кадрової комісії № 16 від 20.12.2022 № 3 підлягало перевірці судом апеляційної інстанції з урахуванням обставин, встановлених постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 28.01.2020 у справі №447/2504/19, позаяк в силу норм частини шостої статті 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, вважаю за необхідне зауважити таке.
56. Верховний Суд у постанові від 03.08.2022 у справі № 160/5671/21 визначив, що преюдиційного значення набувають лише встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.
57. Зі змісту статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що преюдиційними можуть бути за визначених у цьому Кодексі умов саме обставини, встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Преюдиція не поширюється на правову оцінку таких обставин, оскільки відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (постанова Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 806/3572/17).
58. У постанові Миколаївського районного суду Львівської області від 28.01.2020 у справі №447/2504/19 встановлювалися обставини (не) керування прокурором у стані алкогольного сп'яніння. Натомість жодних встановлених обставин, які б мали преюдиційне значення для правильного вирішення цього спору, щодо відмови прокурора, який керував транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп'яніння, за фактом якої власне і складено протокол серії ДПР № 324668 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, означена постанова Миколаївського районного суду Львівської області не містить.
59. Водночас такі обставини встановлені у процитованих матеріалах службового розслідування та дисциплінарного провадження, висновки яких, безумовно, не могли бути проігноровані Кадровою комісією № 16 під час надання оцінки на відповідність ОСОБА_1 критеріям професійної етики.
60. З огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів. Жоден із доказів не має наперед установленої сили. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, на підставі офіційності з'ясування обставин справи.
61. Резюмуючи наведене, уважаю, що Верховний Суд не мав жодних підстав погоджуватися з позицією суду першої інстанції, відповідно до якої рішення Кадрової комісії № 16 від 20.12.2022 № 3 має протиправний характер через те, що наведені у ньому висновки про невідповідність прокурора вимогам професійної компетентності, етики та доброчесності є необґрунтованими і такими, що зроблені без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, без надання оцінки особі прокурора, який проходить атестацію, а також його аргументам і поясненням у співставленні з всебічним з'ясуванням обставин.
62. Підсумовуючи викладене, вважаю, що Верховний Суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду апеляційної інстанції.
...........................
Л.О. Єресько
Суддя Верховного Суду