ф
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа №320/48702/23
адміністративне провадження №К/990/250/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 320/48702/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ДПС України від 21 червня 2023 року № 700-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника першого відділу Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України з 21 червня 2023 року;
- поновити позивача на посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України з 22 червня 2023 року;
- стягнути з ДПС України середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача з 22 червня 2023 року по день винесення судом рішення про поновлення на роботі включно;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ ДПС України від 21 червня 2023 року № 700-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника першого відділу Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України з 21 червня 2023 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України з 22 червня 2023 року.
Стягнуто з ДПС України середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 22 червня 2023 року по 26 серпня 2024 року в розмірі 213 736 грн 60 коп.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління начальника першого відділу Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України з 22 червня 2023 року.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ДПС України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 14 920 грн.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ДПС України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 320/48702/23 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом зазначення та обґрунтування наявності виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
24 січня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, у якій обґрунтовано наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
За змістом частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи рішення суду апеляційної інстанції, скаржник посилається на пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, на обґрунтування яких зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 15 червня 2023 року у справах № 380/1559/22 та № 460/7622/21 та не дослідили зібрані у справі докази.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник послався на підпункти "а" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд, проаналізувавши доводи касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами, доходить висновку про наявність в цьому випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, що уможливлює допуск цієї касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Проте, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт "г" частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки ця справа не підпадає під категорію справ, які згідно до частини четвертої статті 257 КАС України не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Обґрунтування скаржника щодо наявності підстав для касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, є мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Ураховуючи доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття касаційного провадження в цій справі.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328- 330, 334, 335, 338 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 320/48702/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.
2. Витребувати справу № 320/48702/23 із Київського окружного адміністративного суду.
3. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
4. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді В. Е. Мацедонська
Ж. М. Мельник-Томенко