05 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 461/9054/24 пров. № А/857/33963/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Сліпенка С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2024 року (прийняте в м. Львові суддею Радченком В. Є.; дата складення рішення у повному обсязі - 03 грудня 2024 року) в адміністративній справі № 461/9054/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування постанови в справі про порушення митних правил,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду міста Львова із вказаним позовом та просив:
- скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 2818/20900/18 від 12 червня 2018 року, складену заступником начальника Львівської митниці ДФС Скромним Я І. через відсутність доказів;
- поновити строк на оскарження вказаної постанови.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що через додаток «Дія» йому стало відомо про заборгованість по виконавчому провадженню перед Львівською митницею ДФС, а оскаржувану постанову від 12.06.2018 у справі про порушення митних правил № 2818/20900/18 його представником було отримано лише 29 жовтня 2024 року. Через те, що оригінали постанови та матеріалів справи про порушення митних правил були знищені, вказане унеможливлює доведення складу адміністративного правопорушення та реалізацію права на захист, оскільки він не має доступу до доказів, на підставі яких було винесено оскаржувану постанову в справі про порушення митних правил.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийняте за невідповідності фактичним обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити. Також просив притягнути до відповідальності посадових осіб Львівської митниці, причетних до винесення незаконної постанови № 2818/20900/18 від 12 червня 2018 року.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує загалом тими ж доводами, що й вимоги позовної заяви. Також вказує, що документи, зазначені в оскаржуваній постанові, він подавав не під час складання протоколу про порушення митних правил, а на момент перетину митного кордону, де він зобов'язаний був надати документи по причині затримки автомобіля у митному режимі із-за аварії. Ним були надані усі документи підприємства з дозволом на ремонт автомобіля, фототаблиці ремонту транспортного засобу, а також копія заяви до Івано-Франківської митниці відповідно до пункту 6 розділу VIII Підтвердження факту втрати товарів внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 № 657; зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2012 р. за № 1669/21981 (далі також - Порядок № 657, Порядок виконання митних формальностей). Працівниками митного органу були порушені вимоги вказаного Порядку, де у розділі VIII Підтвердження факту втрати товарів внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили чітко задокументоване відтермінування митного режиму, в цьому випадку автомобіля, яке можливе з наданням митному органу заяви документального підтвердження факту аварії, як небезпечної подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені ( зіпсовані, знищені, втрачені, тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Автомобіль після аварії точно потребував часу для відновлення і про це було заявлено заявою до Івано-Франківської регіональної митниці як визначено наказом. А тому вважає, що, складаючи протокол та виносячи постанову, посадові особи митного органу порушили вимоги вказаного Порядку.
Також вказує, що жодних повідомлень чи листа про винесення постанови він не отримував. Вважає, що такі дії посадових осіб митного органу до цієї справи мали особистий інтерес або вони були причетні до корупційних схем переміщення транспорту і товару через Львівську митницю.
У судовому засіданні апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, 12.06.2018 заступник начальника Львівської митниці ДФС - начальник Управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Скоромний Я. І. виніс постанову в справі про порушення митних правил № 2818/20900/18, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на суму 8500 грн.
За змістом вказаної постанови 07.05.2018 близько 02 год. 41 хв. в зону митного контролю по смузі руху «зелений коридор» пункту пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС заїхав транспортний засіб «Mazda 323», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , у якому як водій переміщувався громадянин України ОСОБА_1 , який слідував з України в РП.
У ході митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення даних про нього та осіб, які переміщувалися в ньому, в АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України виявилося, що гр. України ОСОБА_1 17.03.2018 06:53:30 через митний пост «Грушів» Львівської митниці ДФС ввіз на митну територію України автомобіль марки «Mazda 323», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами статті 95 МК України для автомобільного транспорту 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці 5 діб).
Одночасно було встановлено відсутність в АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС Україні інформації про вивезення з митної території України вказаного автомобіля, станом на 07.05.2018.
На час перетину митного кордону гр. України ОСОБА_1 подав довідку, видану ФОП ОСОБА_2 від 06.05.2018; витяг з ЄДРЮОФОП та ГФ; копію заяви Івано-Франківській митниці ДФС; копію свідоцтва платника єдиного податку; копію свідоцтва про державну реєстрацію ФОП № 169482; копію витягу з реєстру платників єдиного податку; фототаблицю транспортного засобу на 5 аркушах.
У відповідності до частини першої статті 192 МК України гр. України ОСОБА_1 до митного органу звернувся 26.03.2018.
З покликанням на норми статей 90, 93, 102, частини другої статті 95, частини першої статті 381, пункт 57 частини першої статті 3 МК України та Порядку № 657 вказано, що гр. України ОСОБА_1 не доставив автомобіль до органу доходів і зборів призначення та перевищив встановлений МК України строк доставки транспортних засобів більше ніж на десять діб.
Також у постанові зазначено, що копію постанови було надіслано громадянину ОСОБА_1 листом від 13.06.2018 № 11120/13-70-20/Ж/29.
Вважаючи зазначену постанову неправомірною ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що в діях позивача є ознаки порушення митних правил, а відтак позивача правомірно визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України. При цьому позивач не надав до суду належних та допустимих доказів на спростування законності винесеної постанови.
Також суд першої інстанції вважав, що обставини пропущення строку позовної давності є поважними, а тому поновив строк для звернення до суду із вказаною позовною заявою.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Порядок завершення митного режиму транзиту унормовано статтею 102 МК України, відповідно до приписів частин першої, четвертої - шостої якої митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.
Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом.
Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів призначення після представлення товарів, поміщених у митний режим транзиту, та митної декларації або іншого документа, визначеного статтею 94 цього Кодексу, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань державної митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту.
Відповідно до частини першої статті 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
Статтею 93 МК України встановлено вимоги до переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митному режимі транзиту.
Так, відповідно до частини першої цієї статті товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні:
1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання;
2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту;
3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу;
4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.
Частиною другою статті 200 МК України передбачено, що доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена у строк, визначений статтею 95 цього Кодексу.
За змістом частини шостої статті 379 МК України строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу.
Частиною першою статті 95 МК України передбачено, що строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення діяльності одного митного органу - 5 діб).
Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті, до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу.
Водночас, частиною першою статті 192 МК України передбачено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний:
1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання;
2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
За приписами частини першої статті 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Особливості виконання митних формальностей при поміщенні товарів у митні режими, передбачені Митним кодексом України, та під час перебування товарів у відповідному митному режимі визначає Порядок виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657; зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2012 року за № 1669/21981 (далі - Порядок № 657)
За змістом пункту 2 розділу VIII Порядку № 657 аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи;
обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події;
факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.
Відповідно до пункту 3 розділу VIII Порядку № 657 залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.
Якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили (пункт 5 розділу VIII Порядку № 657).
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особа звільняється від відповідальності за статтею 470 МК України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події.
Тобто, такі факти як: вихід із ладу транспортного засобу та його подальший ремонт не можуть бути прирівняні до аварії або обставин непереборної сили.
У судовому засіданні позивач надав до суду копію заяви до Івано-Франківської митниці ДФС від 26.03.2018, у якій повідомлено про неможливість вчасного вивезення автомобіля за межі митної території України у зв'язку з ремонтом автомобіля.
Також ним було надано копію довідки ФОП ОСОБА_3 від 06 травня 2018 року про те, що спірний автомобіль перебував на ремонті в його підприємстві з 22.03.2018 по 06.05.2018 у зв'язку з капітальним ремонтом кузова та фарбуванням автомобіля.
Крім того, було надано копії п'яти фотознімків автомобіля.
У судовому засіданні апелянт вказав, що необхідність ремонту автомобіля була зумовлена дорожньо-транспортною пригодою: на його автомобіль, який знаходився на стоянці, наїхав невідомий автомобіль (стукнув).
Проте, жодних документів на підтвердження вказаної дорожньо-транспортної пригоди, як і того, що вказаний вище ремонт у період перебування на підприємстві ФОП ОСОБА_3 був здійснений у зв'язку із обставинами аварії (зокрема, дорожньо-транспортної пригоди) або дії обставин непереборної сили позивачем не було надано.
Крім того, колегія суддів зауважує, що позивач, в порушення вимог пункту 2 частини першої статті 192 МК України, не повідомив найближчий митний орган про обставини аварії.
А зазначена позивачем у заяві до Івано-Франківської митниці ДФС обставина - ремонт автомобіля не є в розумінні наведених норм законодавства аварією чи дією обставин непереборної сили, з чим законодавець пов'язує обставини звільнення від відповідальності за порушення митних правил - доставку транспортного засобу до органів доходів і зборів призначення поза межами встановленого статтею 95 МК України строку.
З огляду на те, що у діях позивача є склад адміністративного правопорушення, що підтверджується матеріалами справи, застосування до позивача санкції у виді притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі частини третьої статті 470 МК України відповідає вимогам законодавства.
Так, частиною третьою статті 470 МК України передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини першої статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Приписами статті 531 МК України визначено перелік підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, а саме:
відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;
необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;
винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;
неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
Отже, застосоване до позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500,00 грн є обґрунтованим, а тому відсутні правові підстави для висновку про визнання протиправною та скасування постанови Львівської митниці у справі про порушення митних правил.
Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 19 січня 2021 року в справі № 450/764/16-а, від 15 лютого 2022 року в справі № 310/4201/17 та від 10 серпня 2022 року в справі № 466/5031/16-а.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2024 року, позаяк суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права до встановлених у справі правовідносин, а тому в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
У зв'язку із зазначеним також відсутні підстави для повернення позивачу судових витрат у виді сплаченого ним судового збору.
Також колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви з питань притягнення до відповідальності посадових осіб Львівської митниці, причетних до винесення постанови № 2818/20900/18 від 12 червня 2018 року, позаяк судом не встановлено неправомірності вказаної постанови.
Решта доводів апеляційної скарги, зокрема, поновлення судом строку на звернення до суду із вказаним позовом, на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2024 року в адміністративній справі № 461/9054/24 - без змін.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 з питань притягнення до відповідальності посадових осіб Львівської митниці, причетних до винесення постанови №2818/20900/18 від 12 червня 2018 року, відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Повне судове рішення складено 06.02.25