Справа №: 148/2604/24
Провадження № 3/148/9/25
05 лютого 2025 року суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Дамчук О.О. розглянувши матеріали, які надійшли від Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше до адміністративної відповідальності притягувався за ч.2 ст. 126 КУпАП постановою відділення поліції №3 (м. Ладижин) Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області від 19.12.2023,
за ст.126 ч. 5 КУпАП,
06.11.2024 близько 19:27 години на автодорозі Т-02-37, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Audi 8», державний номерний знак НОМЕР_1 , без посвідчення водія, тобто не маючи права керування, повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1. (а) ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У судові засідання, призначені на 09.12.2024, 25.12.2024, 07.01.2024, 23.01.2025 та 05.02.2025 особа, відносно якої розглядається справа про адміністративне правопорушення не прибула, про причини неявки суд не повідомила, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином (а.с.13, 18-19). Клопотань про відкладення слухання справи до суду не надав, представника до суду не направив.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 277 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються протягом 15 діб.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ч. ст. 277-2 КУпАП України, повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Водночас зауважую, що ОСОБА_1 вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку поштового відправлення (а.с.13) та довідка про причини повернення поштової кореспонденції Ф.20 (а.с.18) у якій зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою. Адресою проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено АДРЕСА_1 .
Верховний Суд не одноразово зазначав, що у тому випадку, якщо судова повістка повертається до суду з причин того, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, а особа вважається повідомленою належним чином.
Отже, у разі, якщо судову повістку направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, тощо, враховуючи те, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що розгляд справи відбудеться за викликом Тульчинського районного суду та першу судову повістку ОСОБА_1 отримав особисто, також особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повідомлявся викликом через офіційний сайт Судової влади, шляхом розміщення оголошення про виклик на сторінці Тульчинського районного суду Вінницької області, то вважаю, що адресат повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Звертаю увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову повістку за належним адресом та яка повернулася в суд у зв'язку з відмовою від її отримання або відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається належним повідомленням, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка повідомила таку адресу проживання під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення.
З огляду на те, що ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, першу судову повістку про виклик на 09.12.2024 отримав особисто, інші повістки повернулись до суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Судом вжито усіх можливих заходів задля повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про дату, час та місце розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року) неодноразово зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Окрім того, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 був повідомлений, що розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності відбудеться за викликом у Тульчинському районному суді Вінницької області.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на зазначене вище, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про наявність відносно нього адміністративного матеріалу, яке розглядається судом, не вжив жодних заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження, а тому за вказаних обставин, відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП, справа розглядається за відсутності ОСОБА_1 , оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню даного питання.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 126 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Таким чином, як встановлено у судовому засіданні, своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП, а саме: повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Приймаючи дане рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Статтями 9 та 10 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно вимог пункту 2.1 (а) Правил дорожнього руху України - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На вимогу працівника поліції особа, яка керує транспортним засобом повинна зупинитись та надати посвідчення водія, інші документи, що визначені законодавством.
Статтею 32 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи.
Із змісту ст. 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Також стаття 30 КУпАП не містить застереження про накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на осіб, які не отримували такого права.
Санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачене стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом особи без будь-яких застережень.
Чинне адміністративне законодавство розрізняє таких суб'єктів, як осіб, які здійснюють керування транспортним засобом та водія транспортного засобу. Відмінність вказаних суб'єктів полягає в тому, що водій транспортного засобу - це особа, яка здійснює керування таким транспортним засобом на законних підставах, оскільки набула у встановленому законом порядку право керування транспортним засобом. На відміну від водія, суб'єкт, передбачений ч.2 ст. 126 КУпАП, - це особа, яка не має (не набувала) права керування транспортним засобом у встановленому законом порядку.
Частина 5 ст. 126 КУпАП є спеціальною нормою, яка передбачає відповідальність особи, яка не має права керування транспортним засобом або позбавлена такого права, однак, здійснює таке керування повторно, протягом року. При цьому санкція ч.5 ст.126 КУпАП встановлює обов'язкове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 5 до 7 років.
Зважаючи на викладене вище, особа, яка не має права на керування транспортними засобами, однак повторно протягом року вчинила правопорушення у вигляді такого керування, є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і до такої особи в обов'язковому порядку застосовується накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
З урахуванням зазначеного та судової практики, що склалась упродовж останнього часу, рівними перед законом, в частині накладення стягнення та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного адміністративного правопорушення офіційно не отримали посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так і особи, які отримали таке посвідчення.
При цьому об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду в постанові від 04 вересня 2023 року (справа №702/301/20) звертала увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення. Обґрунтовуючи доводи, наведені у вказаній постанові Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду дійшла висновку, що суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП є безальтернативною стосовно видів стягнень, які мають бути накладені на особу, що порушила відповідні вимоги ПДР; дискреційні повноваження суду згідно з цією нормою поширюються виключно на визначення строку позбавлення права керування та вилучення транспортного засобу.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Водночас Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно ст.251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Із копії постанови серії ББА № 335114 від 15.08.2024 вбачається, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП.
Як встановлено із протоколу про адміністративне правопорушення транспортний засіб «Audi 8», державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 , а тому він не підлягає оплатному вилученню.
Факт вчинення адміністративного правопорушення встановлений у судовому засіданні та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 167672; копією постанови серії БАД № 233639 від 19.12.2023 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення останнім правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП; довідкою начальника Тульчинського РВП щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки дорожнього руху; довідкою начальника Тульчинського РВП щодо відсутності у базі даних ІТС «ІПНП» інформації про наявність посвідчення водія у ОСОБА_1 ; копією постанови серії ББА № 335033 від 06.11.2024 у якій зазначені причини зупинки транспортного засобу та перевірки водія, а саме: 06.11.2024 близько 19:27 години на автодорозі Т02-37 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Audi 8», державний номерний знак НОМЕР_1 , з тріснутим вітровим склом автомобіля більше 5 см. в зоні роботи склоочисника, без права керування таким транспортним засобом, не користуючись ременем пасивної безпеки та з відсутнім полісом ОСЦВВНТЗ, чим порушив ч.5 ст. 121, ч.1 ст. 126 та ч.1 ст. 121 КУпАП.
При призначенні адміністративного стягнення прийнято до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого адміністративного правопорушення, перевіривши існування обтяжуючих та пом'якшуючих обставин (судом не встановлено), дані про особу щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення, який не вперше притягується до адміністративної відповідальності, його ставлення до скоєного, неявка у судове засідання, майновий та сімейний стан, ступінь його вини, характер вчиненого правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, яке є потенційно загрозливим для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров'я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб. У зв'язку з чим вбачаю підстави задля накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки власником даного транспортного засобу є інша особа, а саме ОСОБА_2 , відомостей щодо прав власності ОСОБА_1 на транспортні засоби, матеріали справи не містять, а тому накладення такого стягнення є необхідним і достатнім в даному випадку та відповідатиме меті адміністративного стягнення.
В силу ст. 40-1 КУпАП, на підставі ч.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності підлягає стягненню судовий збір, в розмірах встановлених законодавством України.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 30, 33-35, 40-1, ч. 5 ст. 126, 221, 268, 280, 283-285, 287, 289, 307-308 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 40800,00 (Сорок тисяч вісімсот) гривень 00 коп. (отримувач коштів ГУК у Вінницькій області/ Він.обл./21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37979858, рахунок UA418999980313080149000002001, Банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.) (ЕАП)) з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 (П'ять) років.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), судовий збір на користь держави (отримувач коштів : ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106, рахунок UA 908999980313111256000026001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП)) у розмірі 605,60 (Шістсот п'ять) грн 60 коп.
Штраф підлягає сплаті у 15-денний строк з дня вручення постанови або залишення апеляційної скарги без задоволення.
Копії платіжних документів подаються до органу, від імені якого накладено стягнення, у триденний строк з дня сплати.
Своєчасно несплачений штраф буде примусово стягнутий у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, за умови несвоєчасної сплати штрафу та виконання постанови в примусовому порядку, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП та витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області.
Суддя О.О. Дамчук