іменем України
Справа № 126/2558/24
Провадження № 1-кп/126/162/2025
05 лютого 2025 року м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
із секретарем ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024020000000436 від 23.05.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-
В проваджені Бершадського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, обґрунтовуючи його наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник, адвокат ОСОБА_5 , заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просила застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд, розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думку учасників кримінального провадження, оглянувши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Як вбачається з матеріалів справи, встановивши наявність обґрунтованих підстав, 24.05.2024, ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24.05.2024 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який неодноразово було продовжено.
До спливу строку тримання під вартою обвинуваченого, ОСОБА_4 прокурор звернувся до суду з клопотанням про його продовження, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 інкримінується злочин, який є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи, та у випадку визнання останнього винним за фактом умисного вбивства, передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та суду, про що також викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії».
Також, обґрунтованість цього ризику полягає в тому, що ОСОБА_4 офіційно ніде не працевлаштований, адреси реєстрації та фактичного місця проживання відрізняються, та може змінити місце проживання, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від слідства та суду на території України та за її межами, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Крім того, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» де закріплено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Наявність ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується характером та обставинами вчинення злочину ОСОБА_4 , у зв'язку з чим, при обранні більш м'якого запобіжного заходу, останній буде мати можливість впливати на свідків з метою спонукання змінити показання, чим перешкоджатиме встановленню всіх обставин кримінального правопорушення.
Наявність ризику, передбаченого пунктом 5 обґрунтовується тим, що враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 наявні усі підстави вважати, що перебуваючи на свободі обвинувачений може продовжити свою злочинну діяльність, а саме: вчинити інший тяжкий чи особливо тяжкий злочин, відносно інших осіб.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченій, судом враховується, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, продовжують існувати.
Підставою продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений матиме можливість: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити новий злочин, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
У даному випадку, внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_4 настала загибель ОСОБА_6 . Відтак, суд приходить до переконання, що є достатні дані вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання більш м'яким запобіжним заходом ніж продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 без визначення розміру застави.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризик продовжує існувати, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, даних про особу обвинуваченого, суд вважає, що застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання зазначеним вище ризикам, тому суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369, 372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Бершадь, Вінницької області та жителю АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів до 05.04.2025 року, включно.
У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.
Ухвала, в частині продовження строку тримання під вартою, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року.
Суддя ОСОБА_1