06 лютого 2025 року Справа № 344/12492/24 пров. № А/857/711/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2024 року (суддя Польська М.В., м.Івано-Франківськ), -
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП, Департамент відповідно) в якому просив:
визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 27.06.2024 ЕГА №1475429 (далі - Постанова), та справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги вказує, що позивач не маючи умислу повідомив про ймовірність адміністративного правопорушення через те, що разом із своїм знайомим неодноразово бачили, як водій «Буса» здійснював зупинку у забороненому місці, чим спричиняв значний затор, при цьому, що за декілька метрів є відведені місця для паркування. Зазначає, що позивачу не було забезпечено права на отримання правничої допомоги. Крім того, відповідачем не з'ясовано чи мало місце адміністративне правопорушення про яке повідомив позивач.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судове засідання не надіслав свого представника, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до частини другої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що оскаржувана Постанова обґрунтована належними доказами, з дотриманням процедури розгляду адміністративної справи.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 27.06.2024 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №754273 про те, що: 27.06.2024 об 05:20 хв. у АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 здійснив завідомо не правдивий виклик про порушення ПДР, а саме здійснив виклик на лінію 102 та повідомив про подію, якої насправді не було, чим вчинив правопорушення передбачене статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), у звязку з чим Постановою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. (а.с.9-10).
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 5 КАС визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статті 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Диспозиція статті 183 КУпАП передбачає об'єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як підтверджено матеріалами справи, о 05:18 год 27.06.2024 із номера мобільного телефону НОМЕР_1 (без пред'явлення даних особи) поступив виклик на лінію « 102» про те, що за конкретною адресою по АДРЕСА_1 стоїть автомобіль (з зазначенням марки) припаркований з порушенням ПДР. Зреагувавши на такий виклик, при прибутті на місце представників поліції жодного порушення правил паркування зазначеним автомобілем не виявлено. Після чого на зазначений номер мобільного телефону, який належав заявнику (позивачу) було зроблено поліцейським дзвінок та з'ясовано, де знаходиться заявник, яким є позивач, а саме по вул.Січових Стрільців куди одразу направились представники поліції та відбулася зустріч з ОСОБА_1 . Під час представлення працівників поліції позивачу, останній відмовився представитись, назвати свої анкетні дані, сказав, що телефонував не він, при цьому коли працівник поліції при позивачу зателефонував на номер з якого було здійснено виклик, то телефон задзвонив у кишені позивача, що підтверджується відеозаписом, проте перед тим все таки пояснював патрульним, що на його думку автомобіль про який він повідомив був не правильно запаркований.
Оскільки позивач категорично відмовлявся представитись, зухвало та зверхньо поводився, він з його згоди був доставлений до відділку поліції, де в подальшому при здійсненні поверхневого огляду було виявлено його проїзду картку в громадському транспорті «Галка», з якої і встановлено особу заявника ОСОБА_1 .
Крім того, такий виклик був повторний уже цього дня о 05.18 год, оскільки попередньо о 05.01 год з цього ж мобільного номеру було на лінію « 102» направлено аналогічного змісту повідомлення про виклик поліції про припаркований з порушенням ПДР інший ТЗ, за іншою адресою по вул.Ак.Сахарова,15. Щодо першого виклику, працівники не телефонували на номер з якого був виклик-повідомлення. Однак, при повторному такому виклику на лінію « 102» та розуміння того, що такі є неправдивими, поліція змушена була встановити особу, якій належав даний номер для з'ясування підстав повідомлень і такі дії взагалі не суперечать закону.
До того ж, із відеозапису видно, що на запитання з приводу чого здійснювався виклик позивач перепитав чи це вулиця Сахарова, на що поліцейський уточнив, що Чорновола (а.с.28, 48-49).
Відносно доводів скаржника про те, що працівниками поліції було відмовлено у наданні права на правничу допомогу адвоката, не роз'яснено його прав згідно КУпАП та Конституції України, не було надано можливості надати пояснення, то такі є явно безпідставними, оскільки уповноваженими працівниками поліції було роз'яснено права позивачу, а останній сам відмовлявся надавати будь-які пояснення, посилаючись на те, що він лише прохожий на вулиці, йому не відомо, чому його затримали, що він колишній авганець, інвалід, що він не пам'ятає свого імені та прізвища, що працівники поліції будуть мати справу ДБР тощо.
Стосовно доводів позивача та його адвоката про не забезпечення правопорушника при складанні постанови послугами адвоката, то як видно із наданого відповідачем відеозапису події адміністративного правопорушення, на вимогу позивача, ними було зроблено дзвінок у Центр по безоплатній правовій допомозі, однак відповідав автовідповідач, а відповідь від 10.09.2024 (а.с.47) про ненадходження в центр повідомлення підтверджує те, що такі дзвінки прийняті не були ними, сам же позивач не надав даних адвоката якого б він бажав забезпечити для розгляду справи про адмінправовопрушення.
Поміж тим, щодо посилань апелянта на те, що в його діях не було умислу здійснювати завідомо не правдивий виклик поліції, то апеляційний суд, в розрізі викладених обставин, вважає за можливе зазначити, що здійснюючи відповідний виклик і повідомляючи про навіть і суб'єктивне своє спостереження про можливе порушення правил паркування, позивач, за умови його добросовісної поведінки і свідомого розуміння того, що на виклик про те чи інше порушення, відповідні служби мають відреагувати, тобто його зафіксувати, опитати очевидців, в тому числі і особу, яка повідомила про таке порушення, за цих умов мав би залишатися на місці можливого порушення правил паркування, а не зателефонувати і піти в інше місце, а по прибутті відповідних служб, первинно не заперечуючи, що саме він телефонував та повідомити, де знаходиться, при зустрічі з поліцейськими все заперечувати, при цьому у доволі зухвалій та не прийнятній, як для законослухняного громадянина формі.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич