Головуючий суддя у першій інстанції: Потабенко В.А.
06 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/12462/24 пров. № А/857/31494/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 380/12462/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити дії,-
12.06.2024р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії № 134750009871 від 16.05.2024р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати стаж роботи в період: 29.01.1992р. - 02.04.1995р. на посаді санітарки стоматологічного кабінету інфекційної клінічної лікарні м. Львів; 03.04.1995р. -19.11.1995р. на посаді санітарки буфетниці 5-го відділення інфекційної клінічної лікарні м. Львів; 20.11.1995р. - 22.04.2024р. на посаді санітарки рентген-кабінету інфекційної клінічної лікарні м. Львів (Комунальної інфекційної клінічної лікарні м. Львова, Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати, до страхового стажу період роботи:15.08.2003р. - 22.04.2024р. на посаді санітарки рентген-кабінету в Комунальній інфекційній клінічній лікарні м. Львова (Комунальному закладі Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») у подвійному розмірі, відповідно до Закону України “Про внесення зміни до ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1110-IV від 10.07.2003р. та ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» М1788-ХП від 05.11.1991р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати пенсію за віком з 09.05.2024р. згідно заяви від 09.05.2024р. на підставі ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (в редакції, визначеній п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р.) у зв'язку з досягненням пенсійного віку 50 років при наявності страхового стажу більше 20 років, в тому числі пільгового стажу за Списком № 2 більше 10 років.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2024р. позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області № 134750009871 від 16.05.2024р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Одночасно, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи в період: 29.01.1992р. - 02.04.1995р. на посаді санітарки стоматологічного кабінету інфекційної клінічної лікарні м. Львів; 03.04.1995р. - 19.11.1995р. на посаді санітарки буфетниці 5-го відділення інфекційної клінічної лікарні м. Львів; 20.11.1995р. - 22.04.2024р. на посаді санітарки рентгенкабінету інфекційної клінічної лікарні м. Львів (Комунальної інфекційної клінічної лікарні м. Львова, Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
При цьому суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи: 15.08.2003р. - 22.04.2024р. на посаді санітарки рентгенкабінету в Комунальній інфекційній клінічній лікарні м. Львова (Комунальному закладі Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») у подвійному розмірі, відповідно до Закону України “Про внесення зміни до ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1110-IV від 10.07.2003р. та ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» М1788-ХП від 05.11.1991р.
Крім того, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 09.05.2024р. згідно заяви від 09.05.2024р. на підставі ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (в редакції, визначеній п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р.), із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.
В іншій частині позовних вимог суд відмови.
Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволенних позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
09.05.2024р. ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Вказана заява відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, передана на розгляд до Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області.
16.05.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії № 134750009871.
Із змісту оскаржуваного рішення видно, що вік ОСОБА_1 становить 50 років 5 місяців 28 днів; страховий стаж особи становить 32 роки 2 місяці 3 дні; робота за Списком №2 - відсутня.
За результатами розгляду документів пенсійний орган вказав, що до страхового стажу зараховано усі періоди. До пільгового стажу не зараховано період з 29.01.1992р. - 22.04.2014р. відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за №302 від 09.05.2024р., виданої КПН ЛОР “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», оскільки подана довідка не відповідає додатку №5 Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р., а саме: у довідці не зазначені всі списки відповідно до даної Постанови, які були чинні за період роботи позивача. Пенсійний орган звернув увагу, що зазначені в довідці посади не розписані по періодах роботи згідно первинних документів, а також посади не відповідають посадам в трудовій книжці та в наказах про атестацію робочих місць.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» видно, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Водночас, п.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
При цьому, за змістом п.2 розділу XV прикінцевих положень Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Крім того, нормами ст.16 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.
ст.22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Із змісту записів копії трудової книжки серії НОМЕР_1 чітко видно, що ОСОБА_1 працювала на таких посадах:
- 29.01.1992р. зарахована тимчасово на посаду санітарки стоматологічного кабінету Інфекційної клінічної лікарні м. Львів на підставі наказу про прийом на роботу №16-к (запис у трудовій книжці №1);
-03.04.1995р. переведена на посаду санітарки буфетниці 5-го відділення Інфекційної лікарні м. Львів на підставі наказу про перевід №29-к від 03.04.1995р. (запис у трудовій книжці №2);
-20.11.1995р. переведена на посаду санітарки рентгенкабінету; (наказ про перевід № 109-к від 20.11.1995 (запис у трудовій книжці №3), по даний час працює на займаній посаді;
-08.12.1999р. у зв'язку зі змінами форми власності в Україні назва лікарні змінена на Комунальну інфекційну клінічну лікарню м. Львова Наказом №211-В від 08.12.1999р. (запис у трудовій книжці №4);
-01.10.2008р. назву лікарні змінено на Комунальний заклад Львівської обласної ради Львівська обласна клінічна лікарня наказом ЛОДА від 29.09.2008р. №904 (запис у трудовій книжці №5);
-01.11.2018р. назву лікарні змінено на Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» наказом №95 від 01.11.2018р. (запис у трудовій книжці №5).
Також згідно довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 302 від 09.05.2024р., виданої Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», підтверджується, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в КНП ЛОР “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» за період: 29.01.1992р. - 22.04.2024р., безпосередньо обслуговувала інфекційних хворих в інфекційному відділенні, за професією, посадою санітарки стоматологічного кабінету, санітарки-буфетчиці 5-го відділення, санітарки (молодшої медсестри) рентгенкабінету, що передбачено Списком №2, розділом XXIV, п.п.24-а, п.-2 а, код КП 2230.2, підстава Постанова КМУ № 36 від 16.01.2003р. Підстава для видачі: наказ про прийом на роботу № 16-к від 29.01.1992р., наказ про перевід №29-к від 03.04.1995р., наказ про перевід № 109-к від 20.11.1995р.. Наказ про атестацію № 29 від 26.12.1996р.; №38 від 10.12.2001р.; № 33 від 05.11.2004р.; № 140 від 24.11.2009р.; № 102 від 10.12.2014р.; № 140 від 10.12.2019р.. Характер та умови праці не змінювались з 1996 року (з 1-ї атестації). За період роботи у відпустках без збереження заробітної плати та у відпустці по догляду за дитиною не перебувала.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що робота позивача за цей період дає право на подвоєння стажу. (ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення.)
Аналогічна правова позиція щодо спірних правовідносин викладена Верховним Судом у постановах від 22.12.2021р. у справі №688/2916/17, від 27.02.2020р. у справі №462/1713/17, від 23.01.2019р. у справі №485/103/17 та від 04.12.2019р. у справі №689/872/17.
Стосовно доводів апелянта щодо неможливості зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004р., суд апеляційної інстанції зазначає про таке.
03.11.2021р. Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №360/3611/20, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законом України "Про пенсійне забезпечення" вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини.
Крім того, Закон України "Про пенсійне забезпечення" прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", то він мав би виключити із Закону України "Про пенсійне забезпечення" усі інші положення, чого зроблено не було.
Таким чином, не зарахування пенсійним органом до стажу позивача у подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004р. не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправним.
Додатково, колегія суддів звертає увагу пенсійного органу, як суб'єкта владних повноважень, що здійснювана ОСОБА_1 робота передбачена в Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, який затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. № 1173, - розділ XXVI “Установи охорони здоров?я», підрозділ 1) Молодший медичний персонал, що працює в лепрозоріях, психіатричних та психоневрологічних установах (безпосередньо обслуговуючий психічних хворих), туберкульозних та інфекційних установах (безпосередньо обслуговуючий хворих), прозекторских та моргах;
Крім того, здійснювана ОСОБА_1 робота передбачена в Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162, розділ XXIV “Установи охорони здоров?я і соціального забезпечення», 226000175б робітники, які безпосередньо обслуговують хворих, а) у туберкульозних інфекційних установах, відділеннях, кабінетах, 2260000а - молодший медичний персонал, 22600000-14467 - молодші медичні сестри по догляду за хворими, зайнята рентгенівських відділеннях (кабінетах).
Також здійснювана ОСОБА_1 робота передбачена в Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, розділ XXIV “Охорона здоров?я та соціальна допомога», підрозділ 24а, працівники, які безпосередньо обслуговують хворих, у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах, молодші спеціалісти з медичною освітою, підрозділ 24-к, У рентгенівських відділеннях (кабінетах), молодші медичні сестри з догляду за хворими.
Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що здійснювана ОСОБА_1 робота передбачена в Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, розділ XXIV “Охорона здоров?я та соціальна допомога», працівники, які безпосередньо обслуговують хворих: у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині; у рентгенівських відділеннях (кабінетах) - молодші медичні сестри з догляду за хворими.
Слід зазначити, що в даному конкретному випадку розділом XXIV “Охорона здоров?я та соціальна допомога» зазначені працівники, зайняті виконанням певних робіт, без зазначення конкретних посад, зокрема "працівники, які безпосередньо обслуговують хворих: у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині; у рентгенівських відділеннях (кабінетах) - молодші медичні сестри з догляду за хворими, до яких, як вже зазначено судом раніше відносяться й посади, які позивачка обіймала по періодах з 29.01.1992 по 22.04.2024 року.
При цьому, згідно Класифікатору професій ДК 003:2010, код 5132, передбачено найменування посади “Молодша медична сестра (молодший медичний брат)», якій є тотожними найменування “Санітарка, санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця, санітар, санітар-прибиральник, санітар-буфетник та ін.».
Враховуючи перелік посад, що включені до Списку №2 у зазначених вище редакціях, колегія суддів повторно наголошує, що посади санітарки, санітарки-прибиральниці, санітарки-буфетниці включені до Списку №2.
Одночасно, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу апелянта і на те, що у довідці № 302 від 09.05.2024р. є покликання на наказ та атестацію № 29 від 26.12.1996р.; №38 від 10.12.2001р.; № 33 від 05.11.2004р.; № 140 від 24.11.2009р.; № 102 від 10.12.2014р.; № 140 від 10.12.2019р. “Про затвердження даних атестації робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільги і компенсації, зокрема пільгове пенсійне забезпечення».
Ця довідка лише додаткового підтверджує, що позивач у періоди: 29.01.1992р. - 22.04.2024р. працювала на роботах, передбачених Списком №2.
Зауважень щодо форми чи змісту довідки суд під час розгляду справи не встановив.
Отже, посади санітарки, санітарки-прибиральниці, санітарки-буфетниці відносяться до посад за Списком №2, що надає право на отримання пільгової пенсії.
Таким чином, покликання апелянта на неможливість включення до пільгового стажу період роботи: 29.01.1992р. - 22.04.2024р. у зв'язку з тим, що у довідці посади не розписані по періодах роботи згідно з первинних документів, а також посади не відповідають посадам в трудовій книжці та в наказах про атестацію робочих місць суд вважає безпідставними, оскільки те, що позивач працював на відповідних посадах, передбачених Списком №2, підтверджується записами в його трудовій книжці, а найменування посади в трудовій книжці “санітарка» є тотожним найменуванню посади “Молодша медична сестра» що відповідає найменуванню посад в наказах про атестацію робочих місць.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі № 687/975/17, Верховний Суд дійшов висновку про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2019р. у справі № 638/18467/15-а.
Таким чином, надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників передбачено для підтвердження спеціального трудового стажу та є необхідним лише у випадку відсутності трудової книжки або коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного суду в постанові від 31.03.2020 у справі № 678/65/17.
Отже, з урахуванням підтвердження періоду роботи позивача з 29.01.1992р. - 22.04.2024р. записами трудової книжки, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що у довідці № 302 від 09.05.2024р. посади не зазначені по періодах роботи згідно первинних документів, а також посади не відповідають посадам в трудовій книжці та в наказах про атестацію робочих місць що не є підставою для безумовної відмови у зарахуванні такого періоду до пільгового стажу.
Крім того, лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тому, збирання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 380/12462/24- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель