06 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 300/1325/24 пров. № А/857/25153/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,
розглянувши в письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року (головуючий суддя Чуприна О.В.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Івано-Франківськ у справі № 300/1325/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у зарахуванні стажу, призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання зарахувати до стажу період роботи та призначити пенсію за віком на пільгових умовах,-
22.02.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області за №262440020194 від 01.09.2023 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні стажу, призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи на Макіївському металургійному комбінаті ім. С.М. Кірова з 06.03.1986 по 07.02.1992 та зарахувати до страхового стажу період роботи в Державному підприємстві «Підприємство Макіївської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№32)» з 15.08.2011 по 09.09.2014; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 25.08.2023 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області за №262440020194 від 01.09.2023 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні стажу, призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи ОАО «Макеевский металлургический комбинат» (ВАТ «Макіївський металургійний комбінат») з 06.03.1986 по 07.12.1992; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в Державній кримінально-виконавчій службі України (Державному підприємстві «Підприємство Макіївської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№32)» з 15.08.2011 по 09.09.2014; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.08.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії і виробництва у відповідних Списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено вищевказаним Порядком №442, за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва. Суд першої інстанції вказав, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відповідальність за її проведення не покладається на працівника. Суд першої інстанції дійшов висновку про достатність віднесення займаних у відповідний коментований період позивачем посад до Списку №2 та до Списку №1, чинних на час спірного періоду роботи, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи, для зарахування таких до пільгового стажу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року та в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Скаржник вказує, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, позивач не набув права на таку, оскільки страховий стаж позивача становить 25 років 06 місяців 0 днів, а пільговий стаж позивача не підтверджено. Скаржник вказує, що період роботи позивача з 15.08.2011 по 09.09.2014 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 31.08.1983 до страхового стажу не зараховано, оскільки відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу та не долучено довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески. Щодо періоду з 06.03.1986 по 07.02.1992 то такий не зараховано з підстав долучення до заяви про призначення пенсії копії довідки за №236 від 19.03.2020, а не оригіналу.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає частково.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.08.2023 звернувся із заявою через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (надалі по тексту також - заява про призначення пенсії, заява) відповідно до Закону №1058-IV.
За результатами розгляду заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом за №2600-0205-8/172639 від 05.09.2023 направило позивачу прийняте за принципом екстериторіальності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за №262440020194 від 01.09.2023 про відмову у призначенні пенсії.
Відмова у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах мотивована відсутністю підтвердженого стажу, зокрема:
не зараховано до пільгового стажу період роботи в ОАО «Макеевский металлургический комбинат» з 06.03.1986 по 07.02.1992 з підстав долучення до заяви про призначення пенсії копії довідки за №236 від 19.03.2020, чим порушено вимоги пункту 2.23 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1);
не зараховано до страхового стажу період роботи з 15.08.2011 по 09.09.2014 (в Державному підприємстві «Підприємство Макіївської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№32)» в системі Державної кримінально-виконавчій службі України) з огляду на відсутність інформації про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу, не долучення довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески.
Вважаючи протиправним рішення №262440020194 від 01.09.2023 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні стажу, призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі- Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.
Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, які рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/200 визнанні неконституційними) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Як це вбачається з оскаржуваного рішення, до пільгового стажу позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не зараховано періоди роботи:
З 06.03.1986 по 07.02.1992 оскільки до заяви про призначення пенсії долучено копію довідки за №236 від 19.03.2020, чим порушено вимоги пункту 2.23 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1;
з 15.08.2011 по 09.09.2014 оскільки інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня та не долучено довідку про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески.
Так, за приписами статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За період до 1 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788.
У пунктах 1, 2 та 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Абзацом 1 пункту 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Однак, дія цього порядку поширюється на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 року у справі №233/2084/17.
Пунктами 1, 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 №442 (далі -Порядок № 442) визначено, що атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 4.2 Порядку № 383 визначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Таким чином, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові та безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Разом з цим, Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442, яким передбачено, що відповідно до статті 13 Закону №1788-XII пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених відповідною постановою Кабінету Міністрів України, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Абзацом 2 пункту 4 вказаного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Особа, яка працює на посаді, віднесеній до списків №№1, 2, робоче місце по якій підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
На виконання частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує правові висновки, сформовані у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020, за якими особи, зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, на підприємствах, у котрих з вини власника не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.
Відтак, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відповідальність за її проведення не покладається на працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі уповноважених органів, а не працівник.
Постановою Ради Міністрів СРСР «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах» від 22.08.1956 за №1173 затверджено Список №2, в якому у розділі IV «Металургійне виробництво (чорні метали)» передбачена професія «електрики чергові та ремонтні, бригади електриків».
Постановою Кабінету Міністрів СРСР «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» від 26.01.1991 за №10, відповідно до яких посада «машиніст вагонів-ваг у доменному цеху» передбачена розділом ІІІ «Металургійне виробництво (чорні метали)» вже віднесена до Списку №1.
Отже, вирішуючи питання про призначення пенсії ОСОБА_1 , необхідно встановити декілька обставин, які в сукупності надають право на призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: дату народження заявника; вік заявника; загальний страховий стаж заявника; пільговий страховий стаж заявника.
Як це встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіє паспорта, на момент звернення із заявою про призначення пенсії досягнув віку 57 років.
Загальний страховий стаж позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії складав 25 років 06 місяців 06 днів.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивача такий:
- 06.03.1986 прийнятий в доменний цех електромонтером по ремонту електричного обладнання 3 розряд;
- 24.06.1986 встановлено 4 розряд електромонтера по ремонту електричного обладнання доменний цех;
- 13.06.1986 переведений машиністом вагонів-ваг 5 розряду доменного цеху;
- 07.02. 1992 звільнений по статті 38 КЗОТ за власним бажанням.
Крім того, пільговий стаж роботи з 06.03.1986 року по 07.02.1992 в ОАО «Макеевский металлургический комбинат» встановлюється довідкою, яку позивач не прийняв з підстав подання копії такої, що на переконання суду апеляційної інстанції не позбавляло права відповідача витребувати її оригінал, а відтак суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо невідповідності такої нормам законодавства.
Отже, аналіз вищенаведеного свідчить про те, що періоди роботи позивача на посадах, які віднесені до посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах є підтвердженими.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані записи в трудовій книжці позивача зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку з чим ненадання оригіналу довідки чи інших документів, не може бути підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи позивача до пільгового стажу.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пільгової пенсії.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи позивача до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Проте, пенсійним органом відповідну перевірку не проведено.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем безпідставно під час вирішення питання про право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах не зараховано періоди роботи з 03.06.1986 по 07.02.1992 та ці періоди мають бути зараховані до пільгового стажу позивача.
Щодо періоду 08.02.1992 по 07.12.1992, який суд першої інстанції зобов'язав зарахувати до пільгового стажу позивача, то суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача, позивач був звільнений з посади по статті 38 КЗОТ за власним бажанням 07.02.1992, отже у вказаний період позивач не працював на посадах, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, а відтак у суду першої інстанції не було підстав для зобов'язання відповідача зарахувати цей період до пільгового страхового стажу. Документів, які спростовують вказані висновки суду апеляційної інстанції матеріали справи не містять.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог за період з 08.02.1992 по 07.12.1992, а тому рішення суду першої інстанції слід змінити в цій частині правильно вказавши період, який слід зарахувати до пільгового стажу позивача з 03.06.1986 по 07.02.1992.
Щодо відмови відповідача у зарахування до страхового стажу періоду роботи з 15.08.2011 по 09.09.2014 в Державному підприємстві «Підприємство Макіївської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№32)», суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування установлено, що починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004. Як наслідок, до 01.01.2004 року обчислення стажу роботи для призначення пенсій здійснювалося за нормами статті 56 Закону №1788-XII.
Наведене дає підстави для висновку, що поняття страховий стаж запроваджено Законом №1058-IV (діє з 01.01.2004). До 01.01.2004 робота, виконувана на підставі трудового договору, зараховується до стажу за нормами стаття 56 Закону №1788-XII.
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
З наведеного вбачається, що заявник до заяви про призначення пенсії має обов'язок надати документи про стаж, визначені Порядком №637, і таким документом для нього є трудова книжка (основний документ). Лише за відсутності трудової книжки (або відповідних записів у ній, або коли наявні неточні чи неправильні відомості про періоди роботи) стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Названі документи є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01.01.2004.
Записами №18 та №19 трудової книжки серії НОМЕР_3 підтверджено, що позивач з 15.08.2011 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України безперервно 3 роки 0 місяців 24 дні, а 09.09.2014 звільнений наказом від 01.09.2014 №830 о/с. Відомості про вказаний період роботи виконані відповідно до вимог Інструкції №58. Будь-які виправлення відсутні (іншого відповідач не встановив).
Щодо відсутності відомостей про сплачені страхові внески, то відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
За приписами статті 1 Закону №1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058-IV).
За змістом частин п'ятої, десятої статті 20 Закону №1058-IV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Виходячи з вказаних положень Закону, найманий працівник не є самостійним платником страхових внесків. Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні. Працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Такий висновок суду відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду (постанови від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.03.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а та ін).
За приведених положень законодавства, відсутність відомостей про сплату страхових внесків за період трудової діяльності позивача з 15.08.2011 по 09.09.2014 не може слугувати правовою підставою для відмови позивачу у зарахуванні вказаного періоду до стажу роботи, оскільки обов'язок зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України за застрахованих осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, та обов'язок своєчасної реєстрації роботодавців у пенсійних органах як платників страхових внесків, покладений виключно на роботодавців, які є страхувальниками осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, та платниками таких внесків, а контроль за повнотою та своєчасністю страхових внесків покладений на уповноважені контролюючі органи відповідно до вимог чинного законодавства.
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка 1-3611 від 01.09.2020 про нарахування заробітної плати, згідно якої у період з серпня 2011 по вересень 2014 на всі виплати грошового забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 нараховані страхові внески в Пенсійний фонд України, яка на день її видачі не могла бути складена у відповідності до вимог постанови правління Пенсійного фонду України від 04.02.2021 «Про затвердження форми довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески та Порядку розрахунку сум грошового забезпечення, якщо документи про його нарахування та про сплачені страхові внески зберігаються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганський областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя або знищено», оскільки вказана постанова регулює правовідносини в часі пізнішому, ніж спірний період.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки сторони не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що всі необхідні документи для зарахування спірних періодів роботи з 03.06.1986 по 07.02.1992 та 15.08.2011 по 09.09.2014 позивач надав, однак такі протиправно відповідачем не були зараховані.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецеденту практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустився помилки при визначенні періоду який підлягає зарахуванню до пільгового стажу, що має наслідком зміни рішення суду першої інстанції в цій частині.
Керуючись статтями 241, 243, 245, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періодів роботи змінити, виклавши в такій редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи в ОАО «Макеевский металлургический комбинат» з 06 березня 1986 року по 07 лютого 1992 року».
В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі №300/1325/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко