06 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 280/2973/24
(суддя Максименко Л.Я., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Іванова С.М.,
за участю секретаря судового засідання Ретинської В.С.
розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі №280/2973/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Козацька переправа» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Козацька переправа» 03 квітня 2024 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, згідно з яким, просить суд визнати протиправним та скасувати:
податкове повідомлення-рішення форми “С» № 00037890902 від 02.04.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені в розмірі 437561,62 грн., прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на підставі акту про результати фактичної перевірки з питання здійснення контролю за дотриманням суб'єктом господарювання законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів, а також дотримання вимог інших нормативно-правових актів, що регулюють обіг підакцизних товарів в Україні №2060/08/01/09/20471888 від 11.03.2024;
визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Запорізькій області № 53 від 02.04.2024 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №08270314201900241 та зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області видалити запис про анулювання ліцензії з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач провів перевірку позивача протиправно; позивач 19.12.2023 звернувся до відповідача із заявою про скасування РРО та реєстрацію нового, в якій вказав новий фіскальний номер РРО, що у свою чергу не є порушенням приписів Закону України №481/95-ВР та 19.12.2023 р подав заяву про внесення змін в ліцензію. Жодної шкоди внаслідок дій позивача не завдано.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та розпорядження.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповного з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ч. 54 ст. 15. ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).
Посилається на те, що позивач був обізнаний, що право на використання РРО фіскальний №3001117146 на ГАЗС при проведенні розрахункових операцій по продажу пального у нього виникло після внесення змін в ліцензію - тобто з 05.01.2024 р.
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» не належить до податкового законодавства, відповідно порушення його норм не є податковими порушеннями.
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до ст. 191, ст.20, пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75, пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80, пп.69.22 пп. 69.351 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами), ст. 16 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами) та на підставі наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області від «28» лютого 2024 року №345-П працівниками відповідача проведено фактичну перевірку об'єкта торгівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Очаківська, буд. 2, де здійснює діяльність ТОВ “Фірма “Козацька переправа» (скорочене найменування ТОВ “Фірма “Козацька переправа») код ЄДРПОУ 20471888, з питання здійснення контролю за дотриманням суб'єктом господарювання законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів, а також дотримання вимог інших нормативно-правових актів, що регулюють обіг підакцизних товарів в Україні, за період з 18.12.2023 по 08.03.2024.
За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт від 11.03.2024 №2060/08/01/09/20471888, яким встановлено порушення ч. 39, ч. 41 ст. 15 та абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами) в частині роздрібної торгівлі пальним за період з 19.12.2023 по 04.01.2024 (включно) на загальну суму 218780,81 грн через електронний контрольно-касовий апарат моделі АЗС POS Mini, заводський номер № НОМЕР_1 , фіскальний номер № 3001117146, не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №08270314201900241.
02.04.2024 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00037890902, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 437561,62 грн.
Також, у відповідності до Розпорядження 02.04.2024 №53, відповідно до статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального" із змінами і доповненнями, на підставі встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі через реєстратори розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), не зазначені в ліцензії, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області вирішено анулювати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним суб'єкту господарювання - ТОВ “Фірма “Козацька переправа».
Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення та розпорядження про анулювання ліцензії відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідачем прийнято протиправно, оскільки в діях позивача відсутній склад податкового правопорушення.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 481/95-ВР) визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до частини 36 статті 15 Закону № 481/95-ВР у заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.
У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі (частина тридцять восьма статті 15 Закону № 481/95-ВР).
Відповідно до ч.ч. 54, 55 ст. 15 Закону № 481/95-ВР у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов'язаних з реорганізацією суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб'єкт господарювання зобов'язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.
Орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.
Положеннями статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі: встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі через реєстратори розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), не зазначені в ліцензії.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального, тютюнової сировини посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:
роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень;
Як правильно з'ясовано судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ТОВ “Фірма “Козацька переправа» видано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №08270314201900241 терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024 за адресою газової АЗС: м. Запоріжжя, вул. Очаківська, буд. 2. В додатку до ліцензії зазначений РРО моделі АЗС POS Mini, заводський номер TN80080683, фіскальний номер 3000353418.
18.12.2023 позивач зареєстрував РРО моделі АЗС POS Mini, заводський номер TN80081767, фіскальний номер 3001117146.
19.12.2023 позивач скасував реєстрацію РРО моделі АЗС POS Mini, заводський номер TN80080683, фіскальний номер 3000353418.
05.01.2024 позивачу видано ліцензію зі зміненим додатком, який містить інформацію про РРО, що буде використовуватись на газовій АЗС, - модель АЗС POS Mini, заводський номер TN80081767, фіскальний номер 3001117146.
Отже судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач у визначені ч. 54 ст.15 Закону № 481/95-ВР строки та у відповідності до вимог Порядку № 547 вчинив необхідні дії для включення інформації про новий РРО до ліцензії на право здійснювати роздрібну торгівлю пальним.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що Законом № 481/95-ВР не встановлено імперативних норм, що вказували б на обов'язок суб'єкта господарювання зупиняти господарську діяльність із реалізації пального, що є основним видом діяльності позивача, у період внесення змін до такої ліцензії. Натомість положення Закону № 481/95-ВР дають можливість платнику податків протягом, одного місяця здійснити переоформлення ліцензії (у цьому випадку внести зміни в додаток до ліцензії щодо нового РРО).
Частиною другою статті 6 та частиною першої статті 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа № 1-6/2018), сформовано правову позицію щодо верховенства права, згідно з якою - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що в цьому спірному випадку принцип правової визначеності не було дотримано. Позивач обґрунтовано сподівався, що його підприємницька діяльність не обмежується у зв'язку з виконанням ним вимог ч.ч. 54, 55 ст. 15 Закону № 481/95-ВР.
Крім того, слід зазначити, що аналізуючи наявність легітимної мети і пропорційність втручання держави у майнові права позивача, за обставин, що склалися у цій справі, а саме належного виконання позивачем своїх обов'язків щодо подання відповідної заяви у встановлений законодавством строк, відсутності будь якої шкоди завданої діями позивача, колегія суддів також вважає, що притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.
Враховуючи викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначивши норми права, що регулюють спірні правовідносини, зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для анулювання ліцензії та притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу, посилаючись на вказані вище обставини.
Крім того, враховуючи те, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Суд першої інстанції, враховуючи те, що позивачем вчинялись дії щодо виконання вимог законодавства, зробив правильний висновок про відсутність вини позивача у вчиненні правопорушення.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача форми “С» № 00037890902 від 02.04.2024 та розпорядження відповідача № 53 від 02.04.2024 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 08270314201900241 та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною 1,2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зазначений обов'язок відповідач не виконав.
Щодо зазначення відповідачем в апеляційній скарзі фактичних обставин справи, положень норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини, позиції відповідача по цій справі з посиланням на прийняття судом першої інстанції неправильного рішення колегія суддів зазначає наступне.
Так, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи сторін, із цими висновками суд апеляційної інстанції погоджується, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв'язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновки суду викладені в оскарженому рішенні.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі №280/2973/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 06 лютого 2025 року.
Повне судове рішення складено 06 лютого 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.М. Іванов