06 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/28109/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Житомирської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року (суддя Лозицька І.О.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвіс 2000» до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальності «Альвіс 2000» звернулось до суду із адміністративним позовом до Житомирської митниці, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товару від 07.07.2023 №UA101000/2023/000108/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.07.2023 №UA101020/2023/000941, прийняту Житомирською митницею.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення про коригування митної вартості товарів митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки, ТОВ «Альвіс 200» під час митного оформлення було надано усі необхідні документи, які ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні та достовірні дані. Всі надані документи дають можливість у повній мірі визначити числове значення транспортних витрат, що були заявлені до митного оформлення. Відповідач не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Подані при митному оформленні товарів документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар чого не спростовано митним органом. В свою чергу, відповідачем не надано належних доказів виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих позивачем відомостей про вартість товару, послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів або доцільності застосування інших ніж основний методів, причин неможливості застосування основного методу оцінки за ціною договору, для застосування якого позивачем було надано усі необхідні для цього документи. У спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган не навів жодного пояснення щодо застосування цін, згідно зазначеної у рішенні митної декларації та зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Доводи скаржника зводяться до неврахування судом першої інстанції, що в митній декларації та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альвіс 2000» (далі - позивач, покупець, декларант) та Акціонерним товариством «Puruplast», Чеська республіка (Puruplast a.s.) (далі - продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт № 01/02/2023, далі - Контракт, предметом якого є купівля-продаж виробів з поліетилену, згідно специфікацій до Контракту.
На виконання умов Контракту 26.06.2023 між сторонами Контракту укладено специфікацію № 04, згідно до якої здійснюється постачання наступної партії товару: Вторинна гранула поліетилену низької щільності (LDPE), білого кольору з наступними характеристиками: показник текучості розплаву (MFI): 0,4 - 0,8 гр / 10 хв. (190°С/2,16kg); щільність: 0,95 - 0,96 г/см3; фільтрація: 125 мкм.; код УКТЗЕД: 3901 20 90.; торгова марка: Puruplast, модель: R2004.
В даній специфікації сторонами визначена вартість товару у розмірі 750,00 евро за 1 тону (0,75 евро за 1 кг), без ПДВ.
Згідно з умовами п. 1.З., п. 2.3. контракту ціна Товару та умови поставки Товару здійснюються на умовах: FCA - Костелау над Моравой (Kostelany nad Moravou) 67, Чеська республіка (склад продавця), згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів МТП - ІНКОТЕРМС, в редакції 2020 року.
27.06.2023 продавцем було виставлено проформу-інвойс № 016230011 на суму 16 500,00 евро.
На підставі зазначеної проформи-інвойсу покупцем було здійснено оплату продавцю за товар в розмірі 16 500,00 Євро, що підтверджується міжбанківськими документами здійснення платежу Swift № 26 від 29.06.2023 на суму 15 660,00 євро та № 27 від 04.07.2023 на суму 840,00 євро.
03.07.2023 покупцем укладено разовий договір - заявку № Г.М 02/07/23 від 03.07.2023 з експедитором ТОВ «Е-Укртранс» на послуги по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом.
03.07.2023 експедитором було надано перевізника ФОП ОСОБА_1 , якому того ж дня продавцем було передано товар та здійснено митне оформлення товару у режимі Експорт з Чеської республіки (копія експортної митної декларації 23CZ 5300002C71CNQ5 від 03.07.2023 додається).
05.07.2023 декларантом (представником позивача) з метою митного оформлення вказаного товару подано до Житомирської митниці електронну митну декларацію № 23UA101020024678U3, далі - ЕМД, в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту - 0,75 евро за 1 кг без ПДВ (основний метод).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною ЕМД надано документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї ЕМД, зокрема (копії додаються):
- зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 21.02.2023 № 01/02/2023;
- специфікація № 04 від 26.06.2023;
- сертифікат якості б/н від 03.07.2023;
- пакувальний лист № 016230011 від 03.07.2023;
- рахунок-проформа № 016230011 від 27.06.2023;
- міжбанківський документ здійснення платежу Swift АТ «Кредобанк» № 26 від 29.06.2023 на суму 15 660,00 евро та міжбанківський документ здійснення платежу Swift AT «Кредобанк» № 27 від 04.07.2023 на суму 840,00 евро, а усього на суму 16 500,00 евро;
- міжнародна автотранспортна накладна (CMR) А № 399395 від 03.07.2023;
- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 с. Ту 0599991 від 03.07.2023;
- разовий договір - заявку № Г.М 02/07/23 від 03.07.2023 на послуги по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом з ТОВ «Е-Укртранс»;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедеційних послуг ТОВ «Е-Укртранс» № 19/07 від 03.07.2023 з зазначенням вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України (м/п Краковець);
- паспорт безпеки на Товар від 15.03.2023;
- договір про надання послуг митного брокера № 11-04/2023 від 11.04.2023.
В першому повідомленні Житомирської митниці (відповідача) від 06.07.2023, яке міститься в матеріалах справи було зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на мину територію України схожих товарів; документи, подані для митного оформлення містять розбіжності (не вбачається документальний зв'язок між експедитором та перевізником; виникають сумніви по платіжним документам у повній оплаті товару); вартість задекларованих витрат на транспортування товару є нижчими у порівнянні із обрахованими згідно середніми цінами на транспортування; запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.
06.07.2023 позивачем на підставі першого повідомлення митного органу було додатково надано:
- експортну декларацію країни-продавця (Чеська республіка) № 23CZ 5300002C71CNQ5 від 03.07.2023;
- чинний прайс-лист виробника від 03.07.2023;
- договір перевезення вантажу між експедитором та перевізником № 20-11/2022 від 20.11.2022;
- лист-роз'яснення позивача № 528 від 06.07.2023 стосовно проведення оплат в повному обсязі за товар згідно специфікації № 04 від 26.06.2023.
06.07.2023 позивачем на підставі другого повідомлення митного органу про надання документів, що підтверджували б заявлену вартість товару, було додатково надано:
- переклад експортної декларації та прайс-листу виробника;
- лист продавця від 06.07.2023 щодо роз'яснення умов продажу продукції (в т.ч. товару) згідно прайс-листа (а саме про відповідність цін продавця, вказаних в прайс-листі, цінам, зазначеним в специфікації);
- експертний висновок Київської ТПП про вартісні характеристики товару № Ц-228 від 22.03.2023.
За результатами розгляду поданих декларантом документів та здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом - Житомирською митницею - 07.07.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA101020/2023/000108/1, згідно до якого митну вартість товару скориговано до рівня 1,08 євро/кг замість 0,75 евро за 1 кг за ціною Контракту.
Підставами прийняття такого рішення відповідачем зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Щодо виявлених розбіжностей у поданих документах відповідачем зазначені наступні обставини:
1) у наданому на вимогу митного органу перекладі копії митної декларації країни відправлення від 03.07.2023 (у рішенні невірно зазначено № декларації) вказано про вартість товару, що поставляється в чеських кронах - 397040,00. Згідно з офіційним курсом чеської крони по відношенню до евро на дату складення документу, відомості про який отримано з офіційного Чеського Народного Банку (1 CZK = 23,695 EUR) вартість товару, на який оформлено експортну декларацію у країні відправлення становить 16756,28 євро, що перевищує заявлену фактурну вартість товару;
2) додатково наданий на вимогу митного органу переклад прайс-листа від 15.06.2023 хоча згідно першого повідомлення декларантом додатково надавався прайс-лист виробника від 03.07.2023 містить відомості про товар, які відрізняються від задекларованого, а тому не може бути використаний для підтвердження ціни, що підлягає оплаті за товар;
3) містяться розбіжності у транспортних документах (невизначеність умов поставки в договорі між експедитором та перевізником; не зазначення кількості примірників бланків CMR; вартість задекларованих витрат на транспортування товару є нижчими у порівнянні із обрахованими згідно середніми цінами на транспортування, отриманих з відкритих джерел). Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості;
4) не надано додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
При визначенні митної вартості товару відповідачем застосовано резервний метод по раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару з врахуванням густини поліетилену: МД № 23UA100330131063U5 від 19.01.23 - «Полімери етилену перероблені: HDPE regranulat - 17107 кг. Поліетилен високої густини низького тиску у гранулах діаметром 2-5 мм, питома густина 0,945 г/см3, чорного кольору, призначений для виробництва водяних та газових труб, застосовується в індустрії систем газо- та водопостачання. Торговельна марка Repla, країна виробництва CZ, виробник Repla s.r.o» - 1,08 євро за одиницю. Джерело інформації - цінові бази ЄАІС ДМСУ.
Також, у зв'язку із прийняттям 07.07.2023 рішення про коригування митної вартості UA101020/2023/000108/1, відповідачем того ж дня прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2023/000941, якою відмовлено у митному оформленні (випуску), та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернулась до суду.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються міжнародними договорами, Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною 7 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Положеннями статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
За правилами частини п'ятої статті 53 Митного кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.
Таким чином, законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Водночас, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За положеннями частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
В силу положень частин восьмої та дев'ятої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
В той же час, норми МК України зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2023 у справі №813/713/18, від 06.09.2022 у справі №826/2187/16, від 21.05.2021 у справі №820/307/17 та інших.
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
За нормами статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості.
Стосовно зауважень митниці у випадку, який розглядається, судом першої інстанції було правильно зауважено наступне.
Щодо висновків відповідача про невідповідності перекладу копії декларації країни відправлення, то відповідно статті 335 Митного кодексу України, експортна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, що є обов'язковими для здійснення митного контролю та митного оформлення, в зв'язку з чим не є документом, необхідним для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів.
Митна вартість товару визначена позивачем на підставі узгодженої сторонами ціни товару, зазначеної в специфікації № 04 від 26.06.2023, яка є невід'ємною частиною Контракту № 01/02/2023 від 21.02.2023.
Таким чином, визначена в Контракті (Специфікації № 04 від 26.06.2023) ціна встановлена за домовленістю сторін Контракту і не може піддаватися сумніву з боку митного органу.
На підтвердження оплати позивачем (покупцем) вартості товару митному органу позивачем подано належні та достатні докази - рахунок-проформу № 016230011 від 27.06.2023, який містить аналогічні відомості щодо кількості та вартості задекларованого товару, міжбанківський документ здійснення платежу Swift АТ «Кредобанк» № 26 від 29.06.2023 на суму 15 660,00 евро та міжбанківський документ здійснення платежу Swift АТ «Кредобанк» № 27 від 04.07.2023 на суму 840,00 евро, а усього платежів на суму 16 500,00 евро, що відповідає вартості партії товару, що декларується.
Як вбачається з умов поставки (FCA - Костелау над Моравой, Чеська Республіка), в ціну товару не включаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України (м/п Краковець), які відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України є складовою митної вартості.
На підтвердження зазначених витрат на транспортування позивачем разом з декларацією подано відповідачу разовий договір - заявку № Г.М 02/07/23 від 03.07.2023 на послуги по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом з ТОВ «Е-Укртранс»; рахунок- фактуру про надання транспортно-експедеційних послуг ТОВ «Е-Укртранс» № 19/07 від 03.07.2023 з зазначенням вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України (м/п Краковець).
При цьому, з п. 4.1 разового договору - заявки № Г.М 02/07/23 від 03.07.2023 вбачається, що оплата за цим договором-заявкою здійснюється клієнтом протягом 5 банківських днів з моменту розвантаження автомобіля. Що свідчить про відсутність платіжних документів про оплату транспортування на момент декларування товару.
Воночас, митним законодавством не визначено вид доказів, яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому рахунок-фактура є допустимим доказом підтвердження розміру витрат на перевезення імпортованих товарів.
Щодо зауважень митниці до наданого позивачем прайс- листа.
Прайс-лист та комерційна пропозиція є документами довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа та комерційної пропозиції.
Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист та комерційна пропозиція мають містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Надані позивачем прайс-лист та комерційна пропозиція у повній мірі містять усі необхідні відомості для ідентифікації цих товарів та знайшли своє підтвердження у первинних документах.
Прайс-лист та комерційна пропозиція не можуть вважатися первинними документами і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі та комерційній пропозиції певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.
Стосовно доводів відповідача про ненадання декларантом виписки з бухгалтерської документації, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, колегія суддів зазначає, що такі документи згідно ч. 2 ст.53 МК України не є обов'язковими при відсутності факту розбіжностей у поданих декларантом документів про митну вартість. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15.
При цьому, на думку колегії суддів, надані митному органу документи є належними, та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не лише не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів, навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
В рішенні з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор», ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібного (аналогічного) товару є більшим.
Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, містить лише дату та номер митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості та не зазначено коригування на умови поставки, обсяг партії товару, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду 02 липня 2020 року справа №804/2061/17.
Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Посилання контролюючого органу у рішеннях про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних АСМО «Інспектор», ЄАІС Держмитслужби України не заслуговують на увагу суду, оскільки означені відомості у жодному разі не можуть слугувати підставою для заниження митної вартості товарів, у разі наявності у декларанта всіх необхідних документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.
Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 по справі № 803/776/17, вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Також колегія суддів зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару (за ціною договору) та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеному у постанові від 15.05.2018 по справі №820/3881/17.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості і не може бути достатньою і самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відноси під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України на передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню».
Тобто, наявність в базах даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди «розмитнювався» за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутністю інших законних підстав, не утворює підстав для відмови у визнанні, заявленої декларантом, митної вартості за основним методом її визначення, оскільки торгівельні відносини є різноманітними і безліч обставин можуть впливати на ціну товарів. Така інформація не є підставою для збільшення митної вартості товарів і не перешкоджає застосуванню декларантом першого (основного) методу визначення митної вартості товарів.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
До того ж, ЄАІС Держмитслужби України та АСМО «Інспектор» не є доказом заниження митної вартості. Ця система закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта права можливості довести законність визначення митної вартості
Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України.
Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Натомість, як встановлено судами, позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.
Водночас, апелянтом не підтверджено належними, допустимими доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах, розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
З огляду на вищезазначене, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, апелянт не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.
Колегія суддів наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 826/5959/17.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що товариством було подано до Митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA101020/2023/000108/1 від 07.07.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA101020/2023/000941, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
Таким чином, позовні вимоги задоволено правомірно, а доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та не дають підстав вважати, що судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров