06 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/24279/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Одеської митниці
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року (суддя О.В. Серьогіна) у справі № 160/24279/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000277/1 від 27.04.2024 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000508.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги ст.ст. 53, 54, 55, 57, 58 Митного кодексу України при винесенні оскаржуваного рішення та картки відмови. Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні № UA500500/2024/000277/1 відповідач не конкретизував підстави незастосування попередніх методів. Загальні посилання на норми Митного кодексу України щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є належним обґрунтуванням прийнятого відповідачем рішення № UA500500/2024/000277/1 та картки відмови. Відсутність в митниці інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами не є належною підставою для незастосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а відсутність у митниці необхідних документів не є належною підставою для незастосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. Отже, наведені у рішенні доводи відповідача не є належним обґрунтуванням для застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару та доказом неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості відповідно до вимог Митного кодексу України. За таких обставин митницею не дотримано вимоги щодо послідовності застосування методів визначення митної вартості та вимоги ст. 55 Митного кодексу України щодо змісту рішення про коригування митної вартості товару.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024
року адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції зазначено, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Суд вказав, що зазначені митницею зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Суд дослідив, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що дослідивши подані позивачем документи, скаржник встановив розбіжності, а також те, що документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. З цих підстав, декларанта було повідомлено про можливість подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів. У подальшому, скаржник дійшов висновку, що позивачем не надано перелічені в повідомленні митного органу документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, розбіжності позивачем не спростовано. Відтак, скаржник вважає, що у спірному випадку ним правомірно винесено спірне рішення про коригування митної вартості товарів та застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 27.04.2024 року позивачем до відділу митного оформлення Одеської митниці шляхом подання митної декларації (МД) № 24UA500500014927U0 задекларовано товар, а саме: товари для тварин Селікагелевий гігієнічний наповнювач у вигляді гранул для котячих туалетів не в аерозольній упаковці не для медичного використання: Сілікагелевий наповнювач для котячих туалетів 1-8мм, 3,8 л (1,5 кг), - 62080 шт. Виробник: WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO., LTD. Країна виробництва: CN. Торговельна марка: Своя Лінія.
Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.
Одеською митницею прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000508 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000277/1 від 27.04.2024 року.
Не погоджуючись зі спірними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із ч.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.
Згідно із ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження відповідача щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень.
Колегія суддів зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість та необхідність витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такі висновки суду першої інстанції, відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено випадки коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Матеріалами справи підтверджено, що 27.04.2024 року позивачем до відділу митного оформлення Одеської митниці шляхом подання митної декларації (МД) № 24UA500500014927U0 задекларовано товар, а саме: товари для тварин Селікагелевий гігієнічний наповнювач у вигляді гранул для котячих туалетів не в аерозольній упаковці не для медичного використання: Сілікагелевий наповнювач для котячих туалетів 1-8мм, 3,8 л (1,5 кг), - 62080 шт. Виробник: WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO., LTD. Країна виробництва: CN. Торговельна марка: Своя Лінія.
Цей товар надійшов на адресу позивача на виконання зовнішньоекономічного контракту № 3458-CL/CN на поставку продукції, укладеного 01.01.2020 року між компанією WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO., LTD (Китай) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (Україна).
В свою чергу, відповідно до статті 53 МКУ митницею були додатково витребувані від позивача наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ).
27.04.2024 року представником ТОВ "АТБ-маркет" надіслано swift TF0137ABA0240325 від 25.03.2024 року, договір про транспортно-експедиторське обслуговування №881189 від 09.04.2019 року, лист щодо помилки у специфікації № 45 від 05.12.2023 року (стосовно терміну погрузки), заявка на перевезення вантажу морським транспортом, лист ТОВ "АТБ-маркет" від 27.04.2024 року щодо направлених документів і неможливості надання інших документів для підтвердження заявленої митної вартості.
У подальшому, відповідачем прийнято спірні картка відмови № UA500500/2024/000508 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000277/1 від 27.04.2024 року.
Зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості вбачається, що митним органом встановлено, що в рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.04.2024 року № СФ-37583, № СФ-37584, № СФ-37585 наявні відомості про договір № 88189 від 09.04.2014 року, який на розгляд не надано.
Як правильно дослідив суд першої інстанції, договір в рахунках має дату 09.04.2019 року, а разом з листом №2704/1 від 27.04.2024 року до митного оформлення було надано договір експедирування № 88189 від 09.04.2019 р.
Крім того, відповідач в спірному рішенні вказав, що у специфікації до договору (контракту) від 05.12.2023 року №45 зазначено «Shipment time/термін погрузки» «January 10/2023», проте товаросупровідні документи датовані 2024 роком, а також, що специфікацією передбачено 100% передоплата за 7 днів до прибуття товару в порт призначення, проте банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати за товар, на розгляд не надано.
Натомість, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що разом з листом № 2704/1 від 27.04.2024 року позивачем до митного оформлення було надано лист від 24.04.2024 року про помилку у терміні погрузки у специфікації №45 від 05.12.2023 року, а також позивачем було надано Swift 25.03.2024 року про здійснення оплати позивачем.
Відтак, апеляційний суд вважає, що митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, а надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що сплачена за ці товари.
Таким чином, апеляційний суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні рішення UA500500/2024/000508 та картка відмови UA500500/2024/000277/1 є протиправними та підлягають скасуванню.
Натомість, зворотні доводи скаржника про правомірність цих рішень свого підтвердження не знайшли.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі №160/24279/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 06.02.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк