06 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 280/667/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року (суддя Богатинський Б.В.) в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Підприємства споживчої кооперації «Виробничо-торгівельне підприємство «УНІВЕРСАЛ» Запорізької обласної спілки споживчих товариств» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,-
Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось до суду із адміністративним позовом до Підприємства споживчої кооперації «Виробничо-Торгівельне підприємство «Універсал» Запорізької обласної спілки споживчих товариств, в якому позивач просить надати Головному управлінню ДПС у Запорізькій області дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків Підприємства споживчої кооперації «Виробничо-Торгівельне підприємство «Універсал» Запорізької обласної спілки споживчих товариств, що перебуває у податковій заставі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день звернення з позовом за підприємством обліковується податковий борг загальному розмірі 561 594,60 грн. З метою погашення податкового боргу податковим органом до банків, обслуговуючих відповідача, скеровано платіжні інструкції, які повернулись без виконання. У зв'язку з відсутністю коштів на рахунках платника податків контролюючий орган просить надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Просить позов задовольнити.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Відповідачем самостійно до контролюючого органу подані наступні податкові декларації:
- декларація №9146105981 від 20.06.2023, в якій визначено податкове зобов'язання травень 2023 року у сумі 57 656 грн;
- декларація №9178800127 від 20.07.2023, в якій визначено податкове зобов'язання червень 2023 року у сумі 332 481 грн;
- декларація №9212071629 від 21.08.2023, в якій визначено податкове зобов'язання липень 2023 року у сумі 52 580 грн;
- декларація №9243668154 від 20.09.2023, в якій визначено податкове зобов'язання серпень 2023 року у сумі 34 821 грн;
- уточнюючий розрахунок №9277359132 від 19.10.2023, в якому збільшено суму податкового зобов'язання за серпень 2023 року у сумі 7 306 грн;
- декларація №9277230201 під 19.10.2023, в якій визначено податкове зобов'язання вересень 2023 року у сумі 40 710 грн;
- декларація №9313699631 від 20.11.2023, в якій визначено податкове зобов'язання жовтень 2023 року у сумі 35 610 грн.
Податковий борг виник внаслідок проведеної ГУ ДПС у Запорізькій області камеральної перевірки за результатами якої складено акт від 03.08.2023 №4342/08-01-04-06/1751688.
На підставі акта контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 11.09.2023 №00/4150/0406, яким застосовано штрафні санкції у сумі 2 040 грн. Податкове повідомлення-рішення надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримане ним.
На підставі ст. 129 Податкового кодексу України відповідачу нарахована пеня у розмірі 37 554,02 грн.
Податковий борг згідно інтегрованої картки платника податків з податку на додану вартість становить: 57 656 грн (нараховано по декларації №9146105981) - 39 163,42 грн (сплачено) + 37554,02 грн (пеня) + 332 481 грн (нараховано по декларації №9178800127) + 52580 грн (нараховано по декларації №9212071629) + 2 040 грн (ППР №00/4150/0406) + 34821 грн (нараховано по декларації №9243668154) + 7306 грн (нараховано по уточ. розр. №9277359132) + 40 710 грн (нараховано по декларації №9277230201) + 35 610 грн (нараховано по декларації №9313699631) = 561 594,60 грн.
З метою погашення податкового боргу, відповідачу було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу форми «Ю» №867-49/830 від 14.03.2018, яка вручена 21.03.2018.
15 березня 2018 року уповноваженою особою ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято рішення №103 про опис майна у податкову заставу.
Податковим керуючим ГУ ДПС у Запорізькій області 12.09.2018 складено акт опису майна платника податків №34/49-830. Згідно акта опису майна платника податків у податкову заставу описано наступне майно: склад літ. С, об'єкт житлової нерухомості, місцезнаходження об'єкта: м. Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. З. Реєстраційний номер об'єкта майна №1470252423101.
01.09.2023 та 30.10.2023 уповноваженою особою ГУ ДПС у Запорізькій області прийняті рішення №217/4-0801 та №330/3-0801 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
На виконання рішення №217/4-0801 до банківських установ направлені наступні платіжні інструкції:
- №1124-к/08-01-13-04 від 20.10.2023 (ЗАПОРІЗЬКЕ РУ AT КБ «ПРИВАТБАНК», р/рUA513133990000026008055721771), яка повернута без виконання;
- №1125-к/08-01-13-04 від 20.10.2023 (ЗАПОРІЗЬКЕ РУ AT КБ «ПРИВАТБАНК», р/р НОМЕР_1 ), яка виконана у сумі 51 921,68 грн.
На виконання рішення №330/3-0801 від 30.10.2023 з розрахункового рахунку в AT «МОТОР-БАНК» до бюджету перераховано 1 724,80 грн.
Згідно рішення №330/3-0801 від 30.10.2023 до АТ «Полтава-банк» направлена платіжна інструкція №1126-к/08-01-13-04 від 20.10.2023 (р/р UA21331489000002600513380001).
Податковий орган вважає, що наявні підстави для звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.
Положеннями абзацу першого підпункту 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно із підпунктом 87.2 статті 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, про що зазначено у пункті 88.1 статті 88 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 88.2 вказаної статті, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
При цьому, відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, встановлено, що право податкової застави виникає:
89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.
Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Нормами пункту 95.3 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 95.9 статті 95 ПК України, у разі якщо продажу підлягає майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.
Тобто, обов'язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Здійснюючи касаційний перегляд справ №818/909/16, №П/811/203/16, Верховний Суд сформував правовий висновок за яким обов'язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
При цьому, як вказав Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 (справа № 520/15977/2020) процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Крім того, при вирішенні вимог про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, до предмету доказування входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків. Тобто при застосуванні приписів статті 95 ПК України з'ясування вказаних обставин є першочерговим.
Разом з тим, як зазначалось, обов'язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є, зокрема, відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Як встановлено судом, відповідно до ідентифікаційних даних відповідача, які містяться у матеріалах справи, дані про банківські рахунки у форматі IBAN, у відповідача наявні рахунки:
- НОМЕР_2 (ФЗАПОРІЗЬКЕ ОБЛАСНЕ АТ «ОЩАД» М.ЗАПОРІЖЖЯ),
- НОМЕР_3 (ЗАП.РУ АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» М.ЗАПОРІЖЖЯ),
- НОМЕР_4 (ЗАП.РУ АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», М.ЗАПОРІЖЖЯ
- НОМЕР_5 (АТ «Полтава-банк»),
-UА108999980385139000000234571 (Казначейство України(ел. адм. подат.),
- НОМЕР_6 (ЗАП.РУ АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», М.ЗАПОРІЖЖЯ).
На виконання рішення №217/4-0801 до банківських установ направлені наступні платіжні інструкції:
- №1124-к/08-01-13-04 від 20.10.2023 (ЗАПОРІЗЬКЕ РУ AT КБ «ПРИВАТБАНК», р/рUA513133990000026008055721771), яка повернута без виконання;
- №1125-к/08-01-13-04 від 20.10.2023 (ЗАПОРІЗЬКЕ РУ AT КБ «ПРИВАТБАНК», р/р НОМЕР_1 ), яка виконана у сумі 51 921,68 грн.
На виконання рішення №330/3-0801 від 30.10.2023 з розрахункового рахунку в AT «МОТОР-БАНК» до бюджету перераховано 1 724,80 грн.
Згідно рішення №330/3-0801 від 30.10.2023 до АТ «Полтава-банк» направлена платіжна інструкція №1126-к/08-01-13-04 від 20.10.2023 (р/рUA21331489000002600513380001).
Відповідно до матеріалів справи, тільки одна платіжна інструкція №1124-к/08-01-13-04 від 20.10.2023 (ЗАПОРІЗЬКЕ РУ AT КБ «ПРИВАТБАНК», р/рUA513133990000026008055721771) яка направлена позивачем до банку обслуговуючого рахунок відповідача UА513133990000026008055721771, повернута без виконання з відміткою банку: «платіжна інструкція не можу бути виконана, в разі надходження платіжної інструкції стягувача за іншим документом про арешт коштів, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів.
Надіслані платіжні інструкції №1125-к/08-01-13-04 від 20.10.2023 (ЗАПОРІЗЬКЕ РУ AT КБ «ПРИВАТБАНК», р/р НОМЕР_1 ), виконані у сумі 51 921,68 грн, та з розрахункового рахунку в AT «МОТОР-БАНК» до бюджету перераховано 1 724,80 грн.
Щодо платіжної інструкції №1126-к/08-01-13-04 від 20.10.2023 (р/р UA21331489000002600513380001), позивачем не надано відмови банку виконати останню з посиланням на відсутність коштів на рахунку.
Щодо рахунку НОМЕР_4 (ЗАП.РУ АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», М.ЗАПОРІЖЖЯ позивачем доказів надсилання платіжних інструкцій для стягнення з цього рахунку коштів до справи не надано.
Під час апеляційного перегляду представником позивача до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме, відповідь АТ «Державний ощадний банк України» та лист АТ «Потлава-Банк».
Представник повідомив, що дані докази було неможливо подати при розгляді справи в першій інстанції, оскільки такі були відсутні на день подання позовної заяви та прийняття рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2024.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 79 КАС України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк.
Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною 4 статті 308 КАС України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Таким чином, процесуальне законодавство допускає, що суд апеляційної інстанції може використовувати під час перегляду рішення суду першої інстанції додаткові докази, які не були подані до суду першої інстанції у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів зазначає, що клопотання про долучення доказів було надіслано до суду 26.06.2024, водночас лист-відповідь АТ «Державного ощадного банку України» від 15.04.2024 № 46/12-11/46465/2024 надійшов до скаржника 17.04.2024, а отже таке клопотання податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, з огляду на дату отримання листа, могло бути заявлено при подачі апеляційної скарги (24.04.2024). Лист-відповідь АТ «Потлава-Банк» від 07.02.202 № 002-004/159 отримано податковим органом 01.05.2024, тоді як вже було зазначено судом клопотання скаржника надіслано до суду 26.06.2024, отже податковий орган впродовж довготривалого строку з моменту отримання відповідних листів не направляв такі до суду, а тому такі докази не оцінюються апеляційним судом під час розгляду цієї справи.
Отже, позивач не надав достатніх доказів відсутності грошових коштів на рахунках у банківських установах, які належать відповідачу. Це виключає на даний момент можливість надання судом дозволу податковому органу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків. Адже порядок стягнення податкового боргу передбачає першочергове використання грошових коштів, що знаходяться на розрахункових рахунках платника, і лише за відсутності таких коштів податковий орган набуває право звернутися до суду для отримання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Нормами пункту 95.3 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Дослідження вказаних норм дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.
Тобто, обов'язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є:наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Саме такий правовий висновок викладено у постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.03.2023 у справі № 440/11471/21.
У постанові від 28.03.2023 у справі № 440/11471/21 в адміністративному провадженні №К/990/31999/22 Верховний Суд зазначив, що «… обов'язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі. Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків …».
Колегія суддів зауважує, що обов'язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом є:
- наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів);
- сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку;
- відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків;
- наявність майна платника податків-боржника у податковій заставі.
Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Вказана позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.04.2020 у справі №822/1262/17, від 25.03.2021 у справі №807/1621/15.
Отже, ПК України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів для погашення податкового боргу: спочатку вчиняються дії для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.
Тобто, звернення контролюючого органу до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема, шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку. І лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутись до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.
До предмету доказування у справі, що розглядається, входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків.
Водночас, контролюючий орган, у даному випадку, порушив вищевказану черговість, заявивши вимоги про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, не виконавши свій обов'язок спочатку стягнути дану суму боргу за рахунок грошових коштів.
З урахуванням зазначених фактів, відповідачем не доведено неможливості здійснити стягнення цієї суми з розрахункових рахунків підприємства, чим порушено правило черговості стягнення податкового боргу, встановлене ст. 95 Податкового кодексу України.
За таких обставин позивачем не надано суду доказів вжиття заходів щодо стягнення заборгованості за вказаною сумою податкового боргу з рахунків боржника. В зв'язку з цим, не можна стверджувати, що позивачем здійснено усі можливі заходи, які передують погашенню податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.
Беручи до уваги вище наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з викладених підстав.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим ст. 242 КАС України вимогам.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко