Справа № 357/15350/24 Суддя в суді першої інст. - Вознюк О.Л.
Провадження № 33/824/1126/2025 Суддя-доповідач - Дрига А.М.
03 лютого 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Дрига А.М.,
за участю особи,
яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2024 року,
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНКОПП: НОМЕР_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170,00 грн. (сто сімдесят гривень 00 копійок).
Згідно ст. 40-1 КУпАП постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, правопорушення вчинено за таких обставин.
Згідно постанови суду, 18.10.2024 о 15 год. 10 хв. за адресою: м. Біла Церква, просп. Незалежності, 85, громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи на проїзній частині під час огородження ДТП, не виконував законну вимогу поліцейських щодо залишення місця події та припинення адміністративного правопорушення, а саме залишити місце події, на законні вимоги не реагував та здійснював непокору працівникам поліції (протокол ВАБ 852787 від 18.10.2024).
Відповідно до рапорту поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Недайводи О.О., 18.10.2024 під час несення служби у складі екіпажу «Вулкан» 0103 отримали виклик на службовий планшет: ДТП без потерпілих за адресою м. Біла Церква, вул. Леваневського, 85. Прибувши на місце події виявлено ДТП, яке частково перешкоджало руху. Під час встановлення дорожнього знаку та огородження конусами місця події, до працівників поліції підійшов невідомий чоловік з телефоном в руці та почав заважати виконувати свої безпосередні функціональні обов'язки. Вказаного громадянина було попереджено, що якщо він не припинить вчиняти адміністративне правопорушення, то буде затриманий в порядку ст. 261 КУпАП. Але останній поводив себе зухвало та на зауваження не реагував. Попередивши декілька разів про те, що особа вчиняє адміністративне правопорушення та не виконує законні вимоги поліцейських, особу затримано в порядку ст. 261 КУпАП для припинення вчинення адміністративного правопорушення. Особу встановлено згідно бази ІПНП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , оспорюючи наведені в постанові судді місцевого суду фактичні обставини, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, підстави та обґрунтованість притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП, просить: скасувати постанову та закрити провадження у справу за відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме: не враховано, що в його діях відсутній будь-який намір чинити саме злісну непокору, відсутність потерпілих і шкоди, що підтверджено протоколом серії ВАБ №852787.
Окрім цього, вказує, що суддя умисно упустила всі недоліки та помилки при складані адміністративних матеріалів, його клопотання про відвід, чим порушила його право на об'єктивний та справедливий суд.
Вважає протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії ВАБ №852787 складено з грубим порушенням норм чинного законодавства.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував його матеріальне становище, можливості сплатити штраф, стан здоров'я, припустив грубих, суперечливих висновків, через що неправильно застосував норму ст. 185 КУпАП і незаконно наклав на нього адміністративне стягнення, а саме, за злісну непокору розпорядженню або вимогу поліцейського при виконанні ним службових обов'язків. Зазначає, щополіцейський не намагався дізнатися причини його перебування на проїзній частині, незаконно затримали його для встановлення особи, не спитавши чи є в нього документи.
Вказує, що між ним та поліцією виникла суперечка через небажання саме працівниками поліції виконати свої обов'язки, що призвело до незаконного затримання та за вказівкою керівництва складання протоколу.
Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив про її задоволення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши та оцінивши доводи, зазначені апелянтом, суд вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення (ч.1 ст. 251 КУпАП).
Суд, у відповідності з положеннями ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався вимог закону.
Оскаржуючи постанову суду першої інстанції, ОСОБА_1 , крім іншого, зазначає, що в його діях відсутній будь-який намір чинити саме злісну непокору, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
Диспозиція ст. 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Відповідно до визначення, яке міститься в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду № 12 (v0012700-97) від 03.12.97) злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Таким чином, для притягнення особи до відповідальності за ст. 185 КУпАП необхідні дві складові: законне розпорядження або вимога працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків та злісна непокора порушника.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №852787, 18.10.2024 о 15 год. 10 хв. за адресою: м. Біла Церква, просп. Незалежності, 85, громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи на проїзній частині під час огородження ДТП, не виконував законну вимогу поліцейських щодо залишення місця події та припинення адміністративного правопорушення, а саме залишити місце події, на законні вимоги не реагував та здійснював непокору працівникам поліції, що зафіксовано на відеокамери БІК Motorola №477915, №477193.
Всупереч доводам апеляційної скарги, порушення ОСОБА_1 вимог ст. 185 КУпАП підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ 852787, протоколом про адміністративне затримання серії АПЗ18 №004292, поясненнями свідка, рапортом працівника патрульної поліції та відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції.
Протокол серії ВАБ №852787 складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , який з протоколом не погодився.
В свою чергу, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського БІК Motorola № 477915, №477193.
Так, з даного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 перебуваючи на проїзній частині дороги під час огородження ДТП, перешкоджав виконанню своїх службових обов'язків працівникам поліції.
Разом з тим, на неодноразові вимоги поліцейського покинути проїзну частину місця події ОСОБА_1 не виконує та ігнорує їх.
Працівник поліції роз'яснює та попереджає, що в разі не виконання законних вимог, такі дії будуть розцінюватися як невиконання вимог працівника поліції та його буде затримано.
Згідно відеозапису, ОСОБА_1 проїзну частину дороги не покинув та заважав працівникам поліції.
В подальшому ОСОБА_1 було затримано, про що складено протокол серії АПЗ18 № 004292 від 18 жовтня 2024 року, який долучено до матеріалів справи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вимога працівників поліції була законною та ґрунтується на положеннях п. 3 ст. 23 та п. 5 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», відтак ОСОБА_1 був зобов'язаний її виконати, однак останній знехтував цим, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185 КУпАП, про що судом першої інстанції зроблений правильний висновок.
З відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 усвідомлював факт спілкування саме з працівниками поліції, які неодноразово вимагали у нього покинути проїзну частину, і цілеспрямовано, свідомо, умисно не покидав місце події.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, які повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву у їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про недоведеність винуватості ОСОБА_1 та відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, є безпідставними.
Будь-якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди апелянта з постановою суду першої інстанції та спрямовані на уникнення правопорушником покарання за скоєне ним правопорушення.
Враховуючи те, що постанова судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановлена з додержанням вимог закону на підставі наданих суду доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, і доводи апеляційної скарги законності постанови не спростовують, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Дрига