Справа № 754/9729/24 Головуючий у суді І інстанції Грегуль О.В.
Провадження № 22-з/824/135/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
(д о д а т к о в а)
05 лютого 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 109 380,00 грн матеріальної (майнової) шкоди та понесені судові витрати.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 024,11 грн майнової шкоди та 111,00 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням, позивач в особі представника - адвоката Синюка С.Л. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 рокускасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 109 380,00 грн та судові витрати у розмірі 3 028,00 грн.
12 грудня 2024 року позивач в особі представника - адвоката Синюка С.Л. через підсистему «Електронний суд» звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача на його користь 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу, яка була надана в суді першої та апеляційної інстанції.
Заява обґрунтована тим, що при поданні позовної заяви та апеляційної скарги позивач наводив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу, які він очікує понести у зв'язку із розглядом справи та розмір яких становить 10 000,00 грн, і на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України зазначав, що відповідні докази понесення таких витрат будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення у даній справі.
21 червня 2024 року між Адвокатським бюро «Синюк та партнери» та ОСОБА_1 укладений договір про надання правової допомоги № 25, на підставі якого адвокатом Синюком С.Л. було надано позивачу у цій справі послуги з професійної правничої допомоги в судах першої та другої інстанції на суму 10 000,00 грн, яку позивач відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 12 грудня 2024 року та рахунку-фактури № 46 від 12 грудня 2024 року оплатив, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.4061998494.1 від 12 грудня 2024 року.
Відповідач своїх заперечень проти заявлених вимог щодо відшкодування судових витрат до суду апеляційної інстанції не надіслав.
Учасники справи у призначене судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надіслав заяву про розгляд справи без його участі, відповідач причини неявки до апеляційного суду не повідомив, тому колегія суддів дійшла висновку, що неявка сторін відповідно до вимог частини четвертої статті 270 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи тавимоги заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів вважає, що вказану заяву слід задовольнити з таких підстав.
За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення; та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Статтею 270 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої вказаної статті).
За загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві та в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції представник позивача - адвокат Синюк С.Л. заявляв вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції, який становив 10 000,00 грн, та на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України зазначив про намір подати всі необхідні докази (в тому числі акти наданих послуг, рахунки-фактури) на підтвердження понесення витрат на правову допомогу в процесі розгляду справи та/або протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення у справі (а.с. 2 зв., 73).
Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 рокускасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 109 380,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
12 грудня 2024 року представник позивача - адвокат Синюк С.Л. звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої та апеляційної інстанції.
На підтвердження своїх вимог серед іншого надав: договір про надання правової допомоги № 25, укладений 21 червня 2024 року між Адвокатським бюро «Синюк та партнери» та ОСОБА_1 ; акт прийому-передачі наданих послуг від 12 грудня 2024 року; рахунок-фактуру № 46 від 12 грудня 2024 року; платіжну інструкцію № 0.0.4061998494.1 від 12 грудня 2024 року, а також докази надсилання заяви з доданими до неї матеріалами на адресу відповідача (а.с. 132-139).
Відповідно до умов пункту 4.1 договору про надання правової допомоги вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок.
Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку від адвокатського бюро (пункт 4.2 договору).
Згідно із пунктом 4.5 договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги та її вартість.
В акті прийому-передачі наданих послуг від 12 грудня 2024 року ОСОБА_1 та АБ «Синюк та партнери» погоджено, що виконавець надав, а замовник прийняв комплекс послуг в суді першої та другої інстанції за договором № 25 від 21 червня 2024 року про надання правової допомоги, а саме: консультація по справі, збір та підготовка документів, аналіз законодавства, підготування, складання процесуальних документів по справі, копіювання, надсилання матеріалів, участь в судових засіданнях тощо. Вартість послуг, наданих замовнику складає фіксовану суму 10 000,00 грн.
Згідно із платіжною інструкцією № 0.0.4061998494.1 від 12 грудня 2024 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок АБ «Синюк та партнери» 10 000,00 грн за надані адвокатські послуги.
Відповідно до частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (частини перша статті 134 ЦПК України).
Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилом частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частина третя статті 141 ЦПК Українипередбачає критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (адміністративне провадження № К/9901/27657/20) зазначено, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звернув увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
При цьому саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.
У даній справі розмір винагороди адвокатського бюро за надання професійної правничої допомоги в суді першої та апеляційної інстанції визначений позивачем та АБ «Синюк та партнери» у розмірі 10 000,00 грн, а на підтвердження понесення ОСОБА_1 таких витрат суду надано належні докази, зокрема, копії договору про надання правової допомоги, акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), рахункк-фактури, платіжної інструкції про оплату наданих послуг.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, виходячи з того, що судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, а стороною позивача документально доведено понесення витрат на правову допомогу, то в апеляційного суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у справі.
Оцінюючи обґрунтованість вимог заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи відсутність заперечень сторони відповідача в контексті положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України, співмірність витрат на оплату послуг адвокатського бюро із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, колегія суддів вважає, що заявлена сума 10 000,00 грн підлягає в повному обсязі стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу як в суді першої, так і у суді апеляційної інстанції.
Розмір такого стягнення судових витрат є розумним та справедливим, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом адвокатського бюро обсягом робіт, при цьому забезпечить відновлення права позивача на отримання коштів, які він був змушений фактично затратити з метою захисту своїх прав та інтересів у даній справі, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.
Керуючись статтями 2, 15, 133, 137, 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Ухвалити у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди додаткове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній