05 лютого 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/730/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Деснянського районного суду м. Києва в складі судді Соломон О. Б.
від 20 лютого 2024 року
у цивільній справі № 754/14321/23 Деснянського районного суду м. Києва
за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
В жовтні 2023 року АТ «Універсал Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач вказував, що 23.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 23.01.2018. Положеннями Анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 30 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Станом на 28.11.2021 у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення 5.17 п. 5 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення Клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.
04.02.2023 р. Банк направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв'язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу». Станом на 22.08.2023 загальний розмір заборгованості відповідача перед АТ «Універсал Банк» за договором становить 32 090 грн 94 коп, який складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитним лімітом (тілом кредиту) - 31 013 грн 41 коп.; заборгованості за порушення грошового зобов'язання - 1077 грн 53 коп.
Посилаючись на викладене, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 23.01.2018 у розмірі 32 090 грн 94 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором в розмірі 32 090,94 грн., судовий збір в розмірі 2 684 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вказував, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення між Банком та відповідачем кредитного договору від 23 січня 2018 року і не доведено того факту, що вказаний договір нібито укладався саме на тих умовах, на які посилається позивач, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документа), оскільки не відповідає вимогам статей 5,7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Умови анкети - заяви не містять будь-якого розміру відсотків, неустойки та інших платежів, наданий Банком розрахунок не може бути обґрунтованим та вважатись належним доказом, оскільки він не містить обчислення, порядок нарахування суми тіла кредиту так як позивачем у тіло кредиту включались відсотки погашення за рахунок кредиту Зазначав, що відповідач не отримував кошти, які зазначені в позові, банк безпідставно нараховував щомісяця відповідачу відсотки, які він ніколи не визнавав та не сплачував, проте Банк самостійно погашав такі.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позовуменше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 20 лютого 2024 р. в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітом про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного суду АТ «Універсал Банк» та відповідача ОСОБА_1 .
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що в жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.
Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень.
Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом.
Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
Судом також встановлено, що 23.01.2018 відповідач, з метою отримання банківських послуг, звернувся до позивача, підписав анкету-заяву, а також своїм підписом повністю та безумовно прийняв пропозицію банку та погодився з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови.
Відповідно п.6 анкети-заяви відповідач вказав, що просить вважати наведений у анкеті-заяві зразок власноручного підпису або його аналоги, а також електронний цифровий підпис, обов'язковими. У цьому ж п.6 анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у вигляді послідовності ряду цифр, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно договору, а також підтвердив в анкеті-заяві, що усі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися ним та банком з використанням електронного цифрового підпису, а усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали.
Відповідач, підписавши анкету-заяву визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано Умови обслуговування рахунків фізичної особи з додатками у вигляді Тарифів, які містять інформацію про їх підписання електронним цифровим підписом обома сторонами договору.
Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи відповідача, зокрема дату народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 .
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів «мonobank», тарифами, таблицею обчислення вартості послуг, паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови.
Таким чином, заповненням анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 23.01.2018, а також, засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України».
Наведене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Подібні висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що позивачем виконані умови договору, а саме відповідачу були надані кредитні кошти, у свою чергу позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у визначені договорами терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно з договором.
На підставі укладеного договору відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3,1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом в розмірі 6,2 % на місяць на суму простроченої заборгованості.
Судом встановлено, що Банком відповідачу видавалась картка: НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ), тип рахунку чорна картка, валюта рахунку UAH, статус картки активна до 04/24 (а. с. 69).
З наявної в матеріалах справи довідки від 24 листопада 2023 року про розмір встановленого кредитного ліміту слідує, що розмір встановленого кредитного ліміту клієнта ОСОБА_2 через мобільний застосунок за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23 січня 2018 року за карткою НОМЕР_1 станом на 23 січня 2018 року становив 2 100 грн, станом на 08 березня 2018 року становив 20 000грн,станом на 13 серпня 2018 року становив 25 000 грн, станом на 09 січня 2019 року становити 30 000 грн, станом на 31 березня 2020 року становив 29 500 грн, станом на 09 липня 2020 року становив 28 900 грн, станом на 21 серпня 2020 року становив 28 800 грн,21 вересня 2020 року становив 28 300 грн, станом на 27 вересня 2020 року становив 27 000 грн, станом на 27 вересня 2020 року становив 26 500 грн (а.с. 70).
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
З виписки по банківському рахунку відповідача, яка має статус первинного документа, слідує, що відповідач отримав кредитні кошти, фактично користувався ними та які Банку на час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не повернуті, а тому доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що відповідач не укладав вказаний договір та не отримував кошти, не заслуговують на увагу.
У зв'язку із невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів утворилась заборгованість, загальний розмір якої станом на 22 серпня 2023 року становить 32 090 грн 94 коп., в тому числі: загальний залишок заборгованості за кредитом - 31 013,41 грн, заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 1 077,53 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком. Вбачається, що банком на залишок простроченої заборгованості нараховано неустойку, передбачену Тарифами.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Розрахунок, проведений позивачемпідтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований, й сумнівів у колегії суддів у частині основної заборгованості за кредитом не викликає.
Разом із тим, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 1 077,53 грн неустойки за порушення грошового зобов'язання, яка розрахована за період 01.2022-02.2022, суд першої інстанції не врахував приписів п. 14 Прикінчевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Оскільки неустойка нарахована за час прострочення у період карантину, судове рішення у відповідній частині підлягає скасуванню, із підстав встановлених ст. 376 ЦПК України (у зв'язку із неправильним застосування норм матеріального права), із ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України ураховуючи результат апеляційного перегляду, розмір судового збору, що стягнутий із відповідача за подання позивачем позову, підлягає зменшенню з 2684 грн до 2593 грн 82 коп..
На позивача покладаються судові витрати у розмірі 135 грн 27 коп. понесені відповідачем у зв'язку із сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.
Отже всього з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2458 грн 55 коп.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року у частині стягнення заборгованості за порушення грошового зобов'язання у розмірі 1 077,53 грн скасувати. Ухвалити у вказаній частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року у частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 з 2684 грн до 2458 грн 55 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді: Є. П. Євграфова
О. В. Желепа
О. Ф. Мазурик