справа № 752/6236/24 Головуючий у суді І інстанції: Слободянюк А.В.
провадження №22-ц/824/3428/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
04 лютого 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Олійника В.І.,
секретар судового засідання: Дуб С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Стецюри Ольги Вікторівни, яка представляє інтереси Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,
У березні 2024 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, в прохальній частині якого позивач просить стягнути недоплачене страхове відшкодування в сумі 197 409, 35 грн, судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 300,00 грн, судовий збір - 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позич посилався на те, що 19 січня 2021 року в місті Києві по б-ру Дружби Народів сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Toyota» державний номерний знак НОМЕР_1 , «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 , «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 та «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_4 , яким керувала відповідач ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року (справа № 757/7244/21-п) у ДТП визнано винною водія ОСОБА_1 .
Транспортний засіб «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП було застраховано у ТзДВ «СГ «Оберіг» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 07-001787 від 04 вересня 2020 року. Відповідно до рахунку ВДиС-0004601 від 26 січня 2021 року та рахунку ВДиС-0020494 від 07 квітня 2021 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 склала 325 909,35 грн.
На підставі заяви на виплату страхового відшкодування позивач здійснив потерпілій особі страхове відшкодування у розмірі 325 909,35 грн, що підтверджено платіжними дорученнями від 29 січня 2021 року та від 08 квітня 2021 року.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_4 , яким керувала відповідач ОСОБА_1 , станом на дату ДТП була забезпечена в АТ «СГ «ТАС» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/8683555, полісом АР/8683555 було встановлено франшизу у розмірі 1 500,00 грн. У зв'язку з чим позивач звернувся до АТ «СГ «ТАС» з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу та отримав відшкодування у розмірі 128 500,00 грн, з вирахуванням франшизи в розмірі 1 500,00 грн.
Враховуючи винність відповідача у настанні ДТП, а також враховуючи часткове відшкодування шкоди АТ «СГ «ТАС», позивач отримав право звернутись до відповідача у порядку ст. 1194 ЦК України за компенсацією невідшкодованої частини в розмірі 197 409,35 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, адвокат Стецюра О.В., яка представляє інтереси Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що розмір страхового відшкодування визначався на підставі рахунків СТО, а саме, на підставі рахунку № ВДиС-0004601 від 26.01.2021 року та Рахунку № ВДиС-0020494 від 07.04.2021 року, відповідно до яких загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota» н.з. НОМЕР_2 склала 325 909,35 грн.
Зважаючи на зібрані документи в процесі розслідування обставин справи, а також, з огляду на заяву на виплату відшкодування, яка надійшла від потерпілої особи, ТДВ «СГ «Оберіг» було прийнято рішення про визнання ДТП страховим випадком, про що 01.02.2021 року та 08.04.2021 року було складено страхові акти, відповідно до яких загальний розмір страхового відшкодування становить 325 909,35 грн.
В подальшому ТДВ «СГ «Оберіг» на підставі заяви про виплату страхового відшкодування та згідно з страховим актами здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 325 909,35 грн безпосередньо на рахунок станції технічного обслуговування - ТОВ «Віді Автострада», яка здійснювала ремонт транспортного засобу «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується платіжними дорученнями № 6306 від 29.01.2021 року та № 6624 від 08.04.2021 року.
З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність відповідачки ОСОБА_1 станом на дату настання ДТП була забезпечена в АТ «СГ «ТАС», останнє здійснило виплату страхового відшкодування на користь ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом в розмірі 128 500 грн, з вирахуванням розміру франшизи в розмірі 1500 грн.
Таким чином АТ СГ «ТАС» було частково відшкодовано шкоду, завдану ТДВ «СГ «Оберіг».
Тому враховуючи винність відповідачки у настанні ДТП, а також враховуючи часткове відшкодування шкоди АТ «СГ «ТАС», позивач ТДВ «СГ «Оберіг» отримало право звернутися до відповідачки за компенсацією невідшкодованої частини шкоди в розмірі 197 409,35 грн.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, у відповідності до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
При цьому, надані позивачем рахунки ТОВ «ВІДІ Автострада» з вказівкою призначення платежу - оплата за товари, в розумінні положення ст.77 ЦПК України, суд першої інстанції вважав, що вони не є належними доказами, оскільки за наданими доказами не можливо встановити дійсний розмір збитків, завданих позивачу.
Також суд першої інстанції зазначав, що позивачем не надано ані звіту суб'єкта оціночної діяльності про оцінку завданих збитків, ані акту оцінки майна, ні ремонтної калькуляції, якими б підтверджувався реальний розмір заподіяної шкоди, розмір вартості ремонту застраховано пошкодженого транспортного засобу.
Отже, належними доказами позивачем не підтверджено розмір вартості матеріального збитку, завданого транспортному засобу «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_2 , під час дорожньо-транспортній пригоди, яка сталася 19 січня 2021 року, відповідно до вищенаведеній постанови Печерського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року (справа № 757/7244/21-п).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки суду не надано належних і достовірних доказів щодо реальної вартості матеріального збитку, як підставу для страхового відшкодування.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що ОСОБА_1 19 січня 2021 року о 13:26 год., керуючи автомобілем «Mercedes», д.н.з НОМЕР_4 , по бульвару Дружби Народів у напрямку лівого берега міста Києва, не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілями «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_1 , «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_2 , «Ford», д.н.з. НОМЕР_3 . Водій ОСОБА_1 порушила п.п. 2.3б, 13,1 Правил Дорожнього руху України. Водія ОСОБА_1 внаслідок порушення п. 2.3 та п. 13.1 Правил дорожнього руху України визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено штраф у розмірі 340,00 грн. (а.с.24,25).
04 вересня 2020 року між ТДВ «СГ «Оберіг» та ПрАТ ВНП «Укрзооветпромпостач» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 07-001787, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, які пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_5 , строк дії договору - до 16 вересня 2021 року (а.с. 14-23).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 , власницею автомобіля «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_5 , є ОСОБА_2 , дата реєстрації 21 серпня 2018 року (а.с.26).
На підтвердження завданого матеріального збитку позивачем надано рахунок ТОВ «ВІДІ Автострада» № ВДиС-0004601 від 26 січня 2021 року, призначена платежу: оплата за товари на загальну суму 321 555,17 грн., а також рахунок ТОВ «ВІДІ Автострада» № ВДиС-0020494 від 07 квітня 2021 року, призначена платежу: оплата за товари на загальну суму 3 732,16 грн. (а.с.28-32). В зазначеному рахунку наведений перелік запчастин та робіт їх заміни та установки.
Отже суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про відсутність в матеріалах справи доказів про фактично понесених витрат на ремонт транспортного засобу марки «Toyota Camry».
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в рахунку зазначені всі запчастини до транспортного засобу марки «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_2 . Відповідно до зворотнього повідомлення (а.с. 60) відповідач була повідомлена про розгляд справи, суд виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача. Разом з цим відповідач не отримала лист від суду, не скористалась своїми правами щодо надання заперечень.
Відповідно до заяви ОСОБА_2 , яка адресована на ім'я ТДВ «СГ «Оберіг», заявниця просила перерахувати суму страхового відшкодування у розмрі 321 555,17 грн, у зв'язку з настанням страхового випадку 19.01.2021 року за договором страхування № 07-001787 від 04.09.2020 року (а.с.33).
Відповідно до страхового акту № 25420/1 від 01 лютого 2021 року прийнято рішення страховика ТзДВ «СГ «Оберіг», за договором страхування № 07-001787 від 04 вересня 2020 року, визнати подію ДТП від 19 січня 2021 року страховим випадком, сума страхового відшкодування - 321 555,17 грн. (а.с.34).
Відповідно до страхового акту № 25420/2 від 08 квітня 2021 року прийнято рішення страховика ТзДВ «СГ «Оберіг», за договором страхування № 07-001787 від 04 вересня 2020 року, визнати подію ДТП від 19 січня 2021 року страховим випадком, сума страхового відшкодування - 4 354,18 грн. (а.с.35).
Відповідно до платіжних доручень № 6306 від 29 січня 2021 року, № 6624 від 08 квітня 2021 року позивач сплатив ТОВ «ВІДІ Автострада» за страховим актом № 25420/1 від 01 лютого 2021 року та страховим актом № 25420/2 від 08 квітня 2021 року, відповідно 321 555,17 грн. та 4 354 грн. (а.с.36,37).
Встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_4 (відповідача) станом на дату настання ДТП була забезпечена в АТ «СГ «ТАС» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/8683555. Полісом АР/8683555 було встановлено франшизу у розмірі 1500 грн.
АТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування на користь позивача за полісом в розмірі 128 500 грн, з вирахуванням розміру франшизи в розмірі 1500 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 11.08.2021 року (а.с. 39, 40).
За загальним правилом ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а за шкоду, завдану в наслідок дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі ви-плаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Відповідно до п. п. «г» п.38.1.1 ст.38 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим виникло нове правовідношення, пов'язане саме з регресною вимогою.
Страховики - це страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про страхування" та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2020 року, справа № 199/1100/19.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки суд першої інстанції не врахував положення ст. 1194 ЦК України та ті обставини, що виплаченого позивачу розміру страхового відшкодування недостатньо для відшкодування вартості майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля марки «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідачки ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що з ОСОБА_1 , як з винної особи, підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням, що становить 197 409,35 грн (325 909,35 грн (розмір страхового відшкодування) - 128 500 грн (виплата, яка здійснена АТ «СГ «ТАС»)).
Суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про необхідність надання звіту про матеріального збитку, оскільки в матеріалах справи наявні докази про фактично понесені витрати на ремонт автомобіля.
Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції мав керуватись положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування», ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ст. 1194 ЦК.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суд першої інстанції у повному обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та відповідними нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, надав невірну оцінку доказам наявним у матеріалах справи, в результаті чого ухвалив помилкове рішення, яке не повною мірою відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до положень статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ТДВ «СГ «Оберіг».
Що стосується судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач зокрема просив з стягнути з відповідача судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7300 грн.
Встановлено, що представництво інтересів позивача ТДВ «Страхова Група «Оберіг» в суді першої інстанції здійснював адвокат Стецюра Ольга Вікторівна, на підставі договору № 25420/25420/2 від 14 березня 2024 року (а.с. 41-44).
Відповідно до п. 4.1. Договору вартість правової допомоги, що надається адвокатом складає 7300 грн.
Відповідно до п. 4.3 Договору за результатами надання правової допомоги складається акт прийому-передачі наданих послуг, що підписується сторонами. В акті прийому-передачі наданих послуг вказується обсяг наданої адвокатом правової допомоги та її вартість.
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 19 березня 2024 року загальна сума винагороди за даним актом складає 7300 грн. Послуги надані в повному обсязі. Сторони жодних претензій не мають. (а.с. 45).
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правову допомогу, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 7300 грн.
Що стосується понесених судових витрат в суді апеляційної інстанції, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції в розмірі 3633,60 грн (а.с. 77).
На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Стецюри Ольги Вікторівни, яка представляє інтереси Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» недоплачене страхове відшкодування в порядку суброгації в розмірі 197 409 грн 35 коп. (сто дев'яносто сім тисяч чотириста дев'ять гривень тридцять п'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 7300 (сім тисяч триста) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ: 39433769, адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст постанови складено «05» лютого 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
В.І. Олійник