28 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/13815/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 ( суддя Врона О.В.) в адміністративній справі №160/13815/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до 1- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
визнати незаконним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 045750026699 від 22.03.2024 року щодо відмови в призначенні пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком, як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV з 28.02.2024 року, зарахувавши при призначенні пенсії, додатково до зарахованого, стаж роботи ОСОБА_1 з 25.04.1989 року по 27.09.1989 року, та період здійснення підприємницької діяльності з 01.06.1999 року по 31.12.2003 року.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно відмовило у призначенні пенсії, не зарахувавши всі періоди роботи позивача.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 045750026699 від 22.03.2024 року щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 02.04.2024 №045750026699 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.04.1989 року по 27.09.1989 року і період здійснення підприємницької діяльності з 01.06.1999 року по 31.12.2003 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.03.2024 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у цій справі.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. До страхового стажу Позивача не зараховано період роботи з 25.04.1989 по 27.09.1989 відповідно до трудової книжки від 28.07.1986 НОМЕР_1 , оскільки записи внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених спільним наказом №58 від 29.07.1993 (наказ про призначення відсутній, дата призначення дописана чорнилом іншого кольору, запис про звільнення містить виправлення в даті звільнення). До страхового стажу Позивача не зараховано період здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.06.1999 по 31.12.2003 згідно довідок від 26.12.2023 №84155/6/04-36-24-13-13, від 01.03.2024 №14965/6-04-36-24-13-13, оскільки інформація про сплату страхових внесків до пенсійного фонду не зазначена, відсутня сплата внесків до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 28.02.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою і документами про призначення йому дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, який 08.03.2024 прийняв рішення №045750026699 про відмову в призначенні пенсії.
Пенсійним фондом було зазначено, що за документ, що засвідчує особливий статус особи, подається, зокрема довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, яка формується командирами та є підставою для надання статусу учасника бойових дій (Додаток 6 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, визначеного постановою КМУ від 20.08.2014 №413 (із змінами).
Встановлено, що вік заявника 56 років.
Страховий стаж особи становить 27 років 10 місяців 7 днів.
Довідка від 18.12.2023 №670 не відповідає Додатку 6 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, визначеного постановою КМУ від 20.08.2014 №413.
Права на призначення пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заявник не має, в зв'язку із невиконанням вимог підп. 6 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
Отримавши довідку встановленої форми, позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.03.2024 №045750026699 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком.
Пенсійним фондом зазначено умови призначення дострокової пенсії за віком згідно п. 4 ст. 115 Закону України №1058-ІV: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України - після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.
Страховий стаж особи складає 23 роки 3 місяці 7 днів.
До страхового стажу згідно трудової книжки від 28.07.1986 серії НОМЕР_1 не зараховано період роботи з 25.04.1989 по 27.09.1989, оскільки наказ про прийом на роботу відсутній, дата прийому дописана чорнилом іншого кольору, дата звільнення містить виправлення, не засвідчене в установленому порядку.
Не зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 01.06.1999 по 31.12.2003 згідно довідок від 26.12.2023 №84155/6/04-36-24-13-13, від 01.03.2024 №14965/6/04-36-24-13-13, оскільки інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України не зазначена. Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності за 2000-2003рр. відсутні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
26.03.2024 позивач в черговий раз звернувся із заявою і документами про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, яким 02.04.2024 прийнято рішення №045750026699 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Підстави для відмови аналогічні підставам наведеним у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, позивач за захистом своїх порушених прав і інтересів звернувся до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 16 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
За змістом ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Зокрема, відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Таким чином, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
На момент внесення записів у трудову книжку позивача, була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Відповідно до пп 2.10.-2.11 Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підставі документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Подібні правові приписи містить і діюча Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, пунктом 4.1 якої передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
За приписами п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162, які узгоджуються з нормами п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захист від 29.07.1993 року №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З копії трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07.1986 на ім'я ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що:
25.04.1989 прийнятий плиточником-облицювальником Будівельного кооперативу «Василиса» з випробувальним терміном (запис №4);
25.05.1989 переведений на постійну роботу плиточником-облицювальником (запис №5);
27.09.1989 звільнений за власним бажанням КЗпП УРСР відповідно до наказу №10 від 27.09.1989 (№6).
Відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 25.04.1989 по 27.09.1989, оскільки наказ про прийом на роботу відсутній, дата прийому дописана чорнилом іншого кольору, дата звільнення містить виправлення, не засвідчене в установленому порядку.
Колегія суддів зазначає, такі підстави, не можуть бути підставою для виключення такого періоду з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки носять формальний характер.
Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у довідці.
Здійснення записів у трудовій книжці роботодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе невчинення такого запису не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
На переконання апеляційного суду, такі висновки відповідача про не врахування періодів роботи позивача, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07.1986, оскільки наказ про прийом на роботу відсутній, дата прийому дописана чорнилом іншого кольору, дата звільнення містить виправлення, не засвідчене в установленому порядку, є безпідставними та необґрунтованими.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 28.07.1986, заповнена відповідно до Інструкції № 162, записи в трудовій книжці про роботу позивача відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи позивача, номери наказів та їх дати, посаду на якій працював позивач та відбиток печатки підприємства при прийнятті та звільнені з роботи.
Отже доводи позивача щодо неналежного розгляду відповідачем наданих документів для призначені пенсії та безпідставного не прийняття до уваги записів трудової книжки, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Колегія суддів також зазначає, що положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Таким чином, спірний період роботи з 25.04.1989 по 27.09.1989 мають бути враховані при визначені страхового стажу позивача, оскільки підтверджують відповідні обставини трудової діяльності останнього, що визначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 28.07.1986.
Колегія суддів також зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. А тому неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку таких документів, не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на соціальний захист та пенсійне забезпечення.
Відповідно до абз. 4 п. 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобу Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що відмовляючи в зарахуванні до страхового стажу спірного періоду позивача діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не врахувало, що не усі недоліки у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, у довідках.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію.
Щодо незарахування періоду підприємницької діяльності позивача з 01.06.1999 по 31.12.2003.
Відповідно до частини 3-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте, зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію. Відповідно до цього законодавець визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV (з внесеними змінами Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року), чинним з 01.01.2018, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: - з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; - з 01.07.2000 року по 31.12.2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01.05.1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток №1).
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 року по 31.12.2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 року по 31.12.2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Згідно підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637.
В довідках від 26.12.2023 №84155/6/04-36-24-13-13, від 01.03.2024 №14965/6/04-36-24-13-13 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знаходиться на обліку у Придніпровській державній податковій інспекції ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Індустріальний район м. Дніпра) як суб'єкт підприємницької діяльності з 26.05.1999 по теперішній час.
Згідно з наявною інформацією ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність з 01.06.1999 по 31.12.2003 на спрощеній системі оподаткування.
Отже, колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, що довідка про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування є належним доказом підтвердження статусу підприємця і обраної системи обліку і звітності.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 045750026699 від 22.03.2024 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 02.04.2024 №045750026699 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком, та наявність підстав для їх скасування, а також зарахування спірних періодів роботи до його страхового стажу.
Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи відповідача, що стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Аналізуючи всі доводи апелянта, колегія суддів також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 в адміністративній справі №160/13815/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 28 січня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 31 січня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова