06 лютого 2025 р. Справа № 520/4496/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, по справі № 520/4496/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової винагороди в розмірі 100000 гривень на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за період з 05.10.2022 по 31.12.2023 відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022.
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову винагороду в розмірі 100000 гривень на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за період з 05.10.2022 по 31.12.2023 відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 з урахуванням виплачених сум: - за період з 05.10.2023 по 07.10.2023 - за випискою із медичної карти стаціонарного хворого №5288 від 07.10.2023, видана КНП “Міська лікарня №3» ЗМР, Дніпровського району, м.Запоріжжя; - за період з 07.10.2023 по 10.10.2023 - за випискою із медичної карти стаціонарного хворого №9340 від 10.10.2023, видана КНП “МБКЛМД РУДНЄВА» ДМР, м.Дніпро; - за період з 10.10.2023 по 19.10.2023 - за випискою із медичної карти стаціонарного хворого №2171/8 від 19.10.2023, видана МКЛ-16, м.Дніпро; - за період з 23.10.2023 по 30.10.2023 - за випискою із медичної карти стаціонарного хворого №17706 від 30.10.2023, видана Військово-медичним клінічним центром Північного регіону, м.Харків; - за період з 17.11.2023 по 30.11.2023 - за випискою із медичної карти стаціонарного хворого №23064 від 30.11.2023, видана КП “РМЦРЗ» ДОР», м.Дніпро. - за період з 20.10.2023 по 22.10.2023, з 31.10.2023 по 16.11.2023, з 02.12.2023 по 31.12.2023 - за перебування у відпустках для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивачу з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 22.03.2022 по 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 по справі №520/4496/24 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової винагороди в розмірі 100000 гривень на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за період з 05.10.2022 по 31.12.2023 відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову винагороду в розмірі 100000 гривень на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за період з 05.10.2022 по 31.12.2023 відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 з урахуванням виплачених сум: - за період з 05.10.2023 по 07.10.2023 - за випискою із медичної карти стаціонарного хворого №5288 від 07.10.2023, видана КНП “Міська лікарня №3» ЗМР, Дніпровського району, м. Запоріжжя; - за період з 07.10.2023 по 10.10.2023 - за випискою із медичної карти стаціонарного хворого №9340 від 10.10.2023, видана КНП “МБКЛМД РУДНЄВА» ДМР, м. Дніпро; - за період з 10.10.2023 по 19.10.2023 - за випискою із медичної карти стаціонарного хворого №2171/8 від 19.10.2023, видана МКЛ-16, м.Дніпро; - за період з 23.10.2023 по 30.10.2023 - за випискою із медичної карти стаціонарного хворого №17706 від 30.10.2023, видана Військово-медичним клінічним центром Північного регіону, м. Харків; - за період з 17.11.2023 по 30.11.2023 - за випискою із медичної карти стаціонарного хворого №23064 від 30.11.2023, видана КП “РМЦРЗ» ДОР», м. Дніпро. - за період з 20.10.2023 по 22.10.2023, з 31.10.2023 по 16.11.2023, з 02.12.2023 по 31.12.2023 - за перебування у відпустках для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 22.03.2022 по 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 по справі №520/4496/24 скасувати та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилався на те, що згідно з довідкою ВЛК від 19.10.2023 ОСОБА_1 була встановлена травма (захворювання) легкого ступеню згідно класифікатору травм, в той час як додаткова грошова винагорода у розмірі 100 000 грн виплачується у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за час перебування у відпустці для лікування саме після тяжкого поранення. Відтак, відповідач наполягає на тому, що подальша кваліфікація поранення позивача (26.01.2023), як тяжкого, не є підставою для виплати збільшеного розміру додаткової винагороди, передбаченої постановлю КМУ №168.
Відповідач також зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин положення пункту 4 Постанови №704 не були змінені та не скасовані, отже підстави для визначення позивачу грошового забезпечення за 2022-2023 роки відсутні. Водночас відповідачем зауважено, що 12.03.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481, якою внесено зміни до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704, та викладено абзац перший у новій редакції. Дана постанова набрала законну силу 20.05.0223, у зв'язку з чим розрахунок посадових окладів та окладів за спеціальні звання здійснюється виходячи із фіксованої суми 1762,00 грн без прив'язки до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а підстави для спору після 20.05.2023 взагалі відсутні.
Позивач не скористався своїм правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що справа судом розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, який відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на норми частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 22.03.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
04 жовтня 2023 року під час безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_1 « 04» жовтня 2023 рок внаслідок ворожого обстрілу з гелікоптеру НАР отримав поранення. Вказаний факт підтверджується довідкою №10/209 від 21.10.2023.
В подальшому через отримане поранення тривалий час лікувався стаціонарно, а також перебував у відпустці за висновком ВЛК.
Період перебування позивача на стаціонарному лікуванні підтверджується наступними доказами:
- за період з 05.10.2023 по 07.10.2023 - випискою із медичної карти стаціонарного хворого №5288 від 07.10.2023, видана КНП «Міська лікарня №3» ЗМР, Дніпровського району, м.Запоріжжя;
- за період з 07.10.2023 по 10.10.2023 - випискою із медичної карти стаціонарного хворого №9340 від 10.10.2023, видана КНП «МБКЛМД РУДНЄВА» ДМР, м.Дніпро;
- за період з 10.10.2023 по 19.10.2023 - із медичної карти стаціонарного хворого №2171/8 від 19.10.2023, видана МКЛ-16, м.Дніпро;
- за період з 23.10.2023 по 30.10.2023 - випискою із медичної карти стаціонарного хворого №17706 від 30.10.2023, видана Військово-медичним клінічним центром Північного регіону, М.Харків;
- за період з 17.11.2023 по 30.11.2023 - випискою із медичної карти стаціонарного хворого №23064 від 30.11.2023, видана КП «РМЦРЗ» ДОР», м.Дніпро.
У період з 20.10.2023 по 22.10.2023, з 31.10.2023 по 16.11.2023, з 02.12.2023 по 31.12.2023 позивач знаходився у відпустках для лікування після поранення, які не охоплювались періодом стаціонарного лікування.
В подальшому відповідно до довідки Гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 №791 від 26.01.2024 встановлено діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) вказано серед іншого наступний висновок: «...Зміцнілі рубці внаслідок вибухової травми (04.10.2023), ізольованого вогнепального осколкового сліпого поранення грудей, сліпих та дотичних поранень грудної клітки, лікованих оперативно: ПХО вогнепальних ран (04.10.2023). Стан після вибухової травми, акубаротравми (04.10.2023) тимпанопластики ліворуч (20.11.2023) у вигляді посттравматичної перфорації барабанних перетинок, хронічної двобічної комбінованої приглухуватості, при сприйнятті шепітної мови біля вуха на обидва вуха, розмовної мови до 0,7 метрів на обидва вуха. Суб'єктивний вушний шум. Залишкові явища перенесеної вибухової травми (04.10.2023) закритої черепно- мозкової травми: струс головного мозку у вигляді цефалгічного, астенічного синдромів вегетативно-судинної нестійкості. (Згідно довідки ВЛК №13001 від 30 листопада 2023 року виданої військовою частиною НОМЕР_3 ); Згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я від 04.07.2007 №370 травма кваліфікується як тяжка».
Разом з тим, за період служби позивачу не в повному обсязі нараховане та виплачене грошове забезпечення:
- грошове забезпечення нараховане з неправильним розрахунком (без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня кожного року);
- за період з 05.10.2023 по 31.12.2023 не повністю виплачено додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 за час стаціонарного лікування та лікувальної відпустки за висновком ВЛК.
Позивач не згоден зі вказаною бездіяльністю, що стало підставою звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що є протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової винагороди в розмірі 100000 гривень на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за період з 05.10.2022 по 31.12.2023 відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022, у зв'язку з чим зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову винагороду в розмірі 100000 гривень за період з 05.10.2022 по 31.12.2023 відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 з урахуванням виплачених сум: - за період з 05.10.2023 по 07.10.2023 - за випискою із медичної карти стаціонарного хворого №5288 від 07.10.2023, видана КНП “Міська лікарня №3» ЗМР, Дніпровського району, м. Запоріжжя; - за період з 07.10.2023 по 10.10.2023 - за випискою із медичної карти стаціонарного хворого №9340 від 10.10.2023, видана КНП “МБКЛМД РУДНЄВА» ДМР, м. Дніпро; - за період з 10.10.2023 по 19.10.2023 - за випискою із медичної карти стаціонарного хворого №2171/8 від 19.10.2023, видана МКЛ-16, м.Дніпро; - за період з 23.10.2023 по 30.10.2023 - за випискою із медичної карти стаціонарного хворого №17706 від 30.10.2023, видана Військово-медичним клінічним центром Північного регіону, м. Харків; - за період з 17.11.2023 по 30.11.2023 - за випискою із медичної карти стаціонарного хворого №23064 від 30.11.2023, видана КП “РМЦРЗ» ДОР», м. Дніпро. - за період з 20.10.2023 по 22.10.2023, з 31.10.2023 по 16.11.2023, з 02.12.2023 по 31.12.2023 - за перебування у відпустках для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що обчислення грошового забезпечення позивача із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 не відповідає жодному діючому на теперішній час нормативно-правовому акту, що вказує на допущення відповідачем протиправної бездіяльності.
Колегія суддів частково погоджується з приведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено з матеріалів справи, спірні правовідносини виникають з приводу наявності підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінетом Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, зокрема, додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні та за період перебування у відпустках для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), а також з приводу обрахунку позивачу грошового забезпечення за період з 22.03.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн.) та на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704.
Так, щодо вимог про нарахування та виплат позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за період його перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після поранення, колегія суддів наводить наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XIІ). Зокрема, вказаний Закон визначає порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
Абзацом 1 частини першої статті 9 Закону № 2011-XIІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина четверта статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України строк дії воєнного часу продовжувався, який діє і на даний час.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова №168), якою було запроваджено виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн та до 100 000,00 грн.
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022.
Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від № 1001 від 15.09.2023 та № 1162 від 07.11.2023.
Так, пунктом 1-1 Постанови № 168 (в редакції, чинній в період з 05.10.2023 по 31.12.2023) було визначено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У пункті 1-2 Постанови №168 також було визначено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Окрім приведених положень, у спірний період питання виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України врегульовувалось Розділом XXXIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260).
У відповідності до пункту 11 Розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
- загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини,- виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), у тому числі за місяць початку військової служби;
- захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;
- у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (пункт 12 Розділу XXXIV Порядку №260).
Згідно з пунктом 13 Розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
З аналізу приведених положень вбачається, що у спірний період до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, підлягають включенню особи, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 22.03.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
04 жовтня 2023 року під час безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_1 внаслідок ворожого обстрілу з гелікоптеру НАР отримав поранення. Вказаний факт підтверджується довідкою №10/209 від 21.10.2023 (а.с. 12 том 1).
В подальшому через отримане поранення тривалий час лікувався стаціонарно, що підтверджується наступними доказами, зокрема:
- за період з 05.10.2023 по 07.10.2023 - випискою із медичної карти стаціонарного хворого №5288 від 07.10.2023, видана КНП «Міська лікарня №3» ЗМР, Дніпровського району, м.Запоріжжя (а.с. 13 том 1);
- за період з 07.10.2023 по 10.10.2023 - випискою із медичної карти стаціонарного хворого №9340 від 10.10.2023, видана КНП «МБКЛМД РУДНЄВА» ДМР, м.Дніпро (а.с. 14 том 1);
- за період з 10.10.2023 по 19.10.2023 - випискою із медичної карти стаціонарного хворого №2171/8 від 19.10.2023, видана ДНП «Міська клінічна лікарня №6», м.Дніпро (а.с. 15 том 1);
- за період з 23.10.2023 по 30.10.2023 - випискою із медичної карти стаціонарного хворого №17706 від 30.10.2023, видана Військово-медичним клінічним центром Північного регіону, м.Харків(а.с. 17 том 1);
- за період з 17.11.2023 по 30.11.2023 - випискою із медичної карти стаціонарного хворого №23064 від 30.11.2023, видана КП «РМЦРЗ» ДОР», м.Дніпро (а.с. 18 том 1);.
У період з 20.10.2023 по 22.10.2023, з 31.10.2023 по 16.11.2023, з 02.12.2023 по 31.12.2023 позивач знаходився у відпустках для лікування після поранення, що не заперечується відповідачем.
У відповідності до довідки Військово-лікарської комісії №1363/206 від 19.10.2023 вбачається, що отримана 04.10.2023 позивачем травма була кваліфікована за класифікатором розподілу травм як легка, а також визначено, що вона пов'язана з проходженням військової служби.
Натомість, як вбачається з довідки Гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 №791 від 26.01.2024 (а.с. 20 том 1) поранення отримане позивачем 04.10.2023 було кваліфіковане згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я від 04.07.2007 №370 як тяжке.
З приведеного вбачається, що за результатами проведеного Гарнізонною військово-лікарською комісією медичного огляду, поранення позивача, яке ним отримане 04.10.2023, було кваліфіковане за ступенем тяжкості як тяжке.
Відтак, виходячи з приписів пункту 1-2 Постанови №168 та пунктів 11-13 Розділу XXXIV Порядку №260, з огляду на довідку про обставин травми (поранення, контузії, каліцтва) №10/29 від 21.10.2023, оскільки отримане позивачем 04.10.2023 поранення Гарнізонною військово-лікарською комісією кваліфіковано за ступенем тяжкості як тяжке, позивач мав право на отримання винагороди у розмірі 100 000 гривень за період перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (з 05.10.2023 по 07.10.2023, з 07.10.2023 по 10.10.2023, з 10.10.2023 по 19.10.2023, з 23.10.2023 по 30.10.2023 та з 17.11.2023 по 30.11.2023) та у відпустці для лікування у зв'язку з пораненням (з 20.10.2023 по 22.10.2023, з 31.10.2023 по 16.11.2023, з 02.12.2023 по 31.12.2023).
Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової винагороди в розмірі 100000 гривень на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за період з 05.10.2023 по 31.12.2023 відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022, та про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову винагороду в розмірі 100000 гривень за період з 05.10.2023 по 31.12.2023 відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 з урахуванням виплачених сум.
Виходячи з приведеного вище, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача про те, що оскаржуваним рішення зобов'язано нарахувати та виплату 100 000 грн додаткової винагороди позивачу за легке поранення, оскільки за довідкою №791 від 26.01.2024 (а.с. 20 том 1) поранення отримане позивачем 04.10.2023 було кваліфіковане згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я від 04.07.2007 №370 як тяжке.
Що стосується частини позовних вимог щодо обрахунку позивачу грошового забезпечення за період з 22.03.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн.) та на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, колегія суддів приводить наступне.
Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Тобто грошове забезпечення включає в себе усі, встановлені законом, надбавки, доплати та винагороди, передбачені під час проходження служби.
Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Розмір грошового забезпечення військовослужбовців визначався, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), згідно з п. 4 якої у первісній редакції було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постанова Кабінету Міністрів України № 704 набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
На момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Так, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
29 січня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд постановою у справі №826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови № 103, який вносив зміни в п. 4 Постанови № 704.
З дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діяла редакція п. 4 постанови № 704, яка була чинною до внесення вказаних змін, тобто з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Колегія суддів враховує, що з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі № 826/9052/18 було викла-дено висновки про необхідність зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати під-пункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затвердже-них постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечен-ня військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що додатково свідчить про неможливість застосування п. 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 103.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне врахувати правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, в якій зроблено наступні висновки:
- з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, гро-шового забезпечення працівників державних органів;
- через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого за-коном на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забез-печення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на від-повідний рік);
- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно за-конами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система Украї-ни (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
На думку колегії суддів, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 у формулі обраху-нку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб), як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повнова-женням щодо визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців.
Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення поса-дових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Законами № 1928-ІХ та № 2710-ІХ у 2022 та 2023 роках установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з з 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, а з 01 січня 2023 року - 2684,00 грн.
Отже, з 29.01.2020 оклад за посадою та оклад за військовим званням повинен роз-раховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановле-ного законом на 1 січня календарного року, який з 01.01.2020 було збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру винагороди за службу військовослужбовця.
Таким чином, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постано-вою №704, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездат-них осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що в період з березня 2022 року по грудень 2023 року позивачу у Військовій частині НОМЕР_1 для обрахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який було використано при множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 застосовано 1762, 00 грн.
Тобто позивачу застосувано прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018 при обрахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) у період з 22.03.2022 по 31.12.2023.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що з 01.01.2022 та з 01.01.2023 відбулося підвищення розміру винагороди за службу військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб'єкта владних повноважень - обов'язку обраховувати ці показники із використанням згідно із Законами № 1928-ІХ та № 2710-ІХ прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а тому наявні підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Отже, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення нарахування грошового забезпечення позивачу за спірний період, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відпові-дного календарного року, а також щодо зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 22.03.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн.) та на 01 січня 2023 року (2684 грн.) відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 20.05.2023 по 31.12.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, виходячи з наступного.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та викладено абзац перший в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 набрала чинності 20.05.2023.
Отже лише з 29.01.2020 до 19.05.2023 відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на відповідний календарний рік.
У зв'язку з чим, колегія суддів зазначає, що лише у період з 01.01.2023 по 19.05.2023 грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023. Проте кінцева дата обчислення у такому обрахунку із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений законом на 1 січня 2023 року є 19.05.2023.
За загальними правилами застосування норм права в часі, відповідний нормативно-правовий акт врегульовує правовідносини із дати набрання ним чинності (в залежності від обставин опублікування тощо), із дати значно пізніше від дати прийняття і набрання чинності, вказівку про що містить такий акт, або із дати, яка в календарному застосуванні передує даті прийняття акту, відомості у зв'язку із чим повинні зазначатися в останньому.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" №794-VІІ від 27.02.2014 постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Таким чином є помилковими висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 20.05.2023 по 31.12.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає частковому скасуванню в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 20.05.2023 по 31.12.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, з прийняттям в цій частині постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Інші доводи на, які посилався заявник апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Колегія суддів також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).
Згідно частини першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно із частинами першою, другою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 20.05.2023 по 31.12.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, підлягає скасуванню як таке, що ухвалене судом з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому у цій частині необхідно прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні відповідних вимог позову.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 по справі № 520/4496/24 - скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 20.05.2023 по 31.12.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 по справі №520/4496/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій