06 лютого 2025 року справа №200/5342/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі № 200/5342/24 (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним рішення від 10.07.2024 року №057350008236 та зобов'язання вчинити певні дії,-
В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним рішення від 10.07.2024 №057350008236 та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п. "е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають: е) працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців. Позивач зауважив, що як вбачається з оскаржуваного рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач) зараховано до її пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років 24 роки 6 місяців 03 дні, а саме періоди роботи з 23.03.1993 по 20.04.1994, з 21.04.1994 по 21.11.2006, з 08.12.2006 по 10.10.2017. З наведеного вбачається, що відповідачем не зараховано до її вислуги років період навчання у професійно-технічному закладі з 01.09.1990 по 01.03.1993 року. Позивач зауважив, що відповідно до ч.1 ст.38 Закону України "Про професійно - технічну освіту", час навчання у професійно - технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Позивач зазначила, що з її трудової книжки та диплома вбачається, що у період з 1990 по 1993 роки, вона навчалася у "Артемівському медичному професійно-технічному навчальному закладі". Позивач просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову їй у призначенні пенсії №057350008236 від 10.07.2024 року та зобов'язати відповідача призначити їй пенсію відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 02 липня 2024 року, та зарахувати до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно по п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період навчання з 01.06.1990 по 01.06.1993 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі № 200/5342/24 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ЄДРПОУ: 21295057) №057350008236 від 10.07.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ЄДРПОУ: 21295057) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 02.07.2024 року та зарахувати до її спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період навчання з 01.09.1990 по 01.03.1993 року з урахуванням висновків суду. В решті позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обґрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: 85043, Донецька область, Покровський район, м. Білицьке, РНОКПП: НОМЕР_1 . Відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_2 виданого Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області від 28.01.1998 є громадянкою України.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, ЄДРПОУ: 21295057 в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою від 02.07.2024 про зарахування до пільгового стажу за вислугою років з 08.12.2006 по 01.01.2022 року в якості медичної сестри на підприємстві "Білицький будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів", оскільки дана установа належить до установ соціального захисту згідно КВЕД 8730.
Відповідно до принципу екстериторіальності для розгляду заяви позивача був визначений структурний підрозділ - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, що підтверджується рішенням про відмову №057350008236 від 10.07.2024 та не заперечується сторонами по справі.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області на підставі заяви позивача від 02.07.2024 було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №057350008236 від 10.07.2024, відповідно до якого було зазначено, - Відмова про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Податковий номер НОМЕР_1 . Вік заявниці 50 років 11 місяців 20 днів. Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 02.07.2024. Відповідно до пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788), пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788. Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2017 по 10 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців. Тобто стаж за вислугу років для визначення права на пенсію враховується лише по 10.10.2017. Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. При визначенні права на пенсію за вислугу років трудовий (спеціальний) стаж як до, так і після 1 січня 2004 року обчислюється згідно з нормами Закону №1788 і постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12 серпня 1993 року №637, а в разі потреби - уточнюючих довідок. Згідно із пунктом 4 статті 114 Закону №1058 і пункту 2.4. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), пенсія за вислугу років призначається лише при звільнені з роботи, що дає право на цей вид пенсії. Страховий стаж особи становить 33 роки 03 місяці 10 днів (зараховано всі періоди). Спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на 11.10.2017 (дата внесення змін до Закону №1058), становить 24 років 06 місяців 03 дні (з 23.03.1993 по 20.04.1994, з 21.04.1994 по 21.11.2006, з 08.12.2006 по 10.10.2017), обчислений за записами трудової книжки НОМЕР_3 від 23.03.1993, довідки №742 від 17.05.2024 виданої Комунальним некомерційним підприємством "Добропільська лікарня інтенсивного лікування" та довідки №05 від 01.07.2024 виданої Комунальною установою "Білицький будинок-інтернат для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю". Пунктом 5 статті 45 Закону№1058 визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення №057350008236 від 10 липня 2024 (далі - Рішення від 10.07.2024) про відмову в призначенні пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я до пункту "е" статті 55 Закону №1788, у зв'язку з відсутністю на 11.10.2017 спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців.
Позивач, звертаючись до суду за даним адміністративним позовом просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову їй у призначенні пенсії №057350008236 від 10.07.2024 року, зобов'язати відповідача призначити їй пенсію відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України " Про пенсійне забезпечення" з 02 липня 2024 та зарахувати до її пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно по п. "е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" період навчання з 01.06.1990 по 01.06.1993.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно положень ст. 51 Закону №1788-ХІІ, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Положеннями статті 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набув чинності з 01.04.2015 пункт е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
У подальшому, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також було внесено зміни, відповідно до якого пункт "е" вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Конституційний Суд України приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу, що з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.
Тобто, з 04 червня 2019 року при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.
Суд зазначає, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 03.11.2017, який набрав чинності 11.10.2017, розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.
Так, згідно п. 2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:
"До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".
Таким чином, враховуючи положення п. 2-1 та п.16 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсія за вислугу років згідно положень пункту "е" статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11 жовтня 2017 року.
Аналогічні правові висновки щодо застосування вищенаведених правових норм, викладено у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 440/1286/20.
Судом встановлено, що у рішенні про відмову у призначенні пенсії №057350008236 від 10.07.2024, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вказало, що загальний страховий стаж складає 33 роки 03 місяці 10 днів, спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 складає 24 роки 06 місяців 03 дні.
При цьому у спірному рішенні відповідача немає жодних посилань щодо підстав не зарахування до спеціального стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років період її навчання в Артемівському медичному професійно-технічному навчальному закладі у період з 1990 по 1993 рік.
З наявної в матеріалах справи копії довідки форми РС - право ППВП ПФУ від 02.07.2024 року судом встановлено, що дійсно період навчання позивача з 01.09.1990 по 01.03.1993 року був зарахований позивачу до її загального страхового стажу, але не зарахований до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Підстави не зарахування відповідачем вищезазначеного періоду навчання, були наведені у відзиві на адміністративний позов, а саме: - "Щодо позовної вимоги зарахувати до пільгового стажу Позивачки, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно по п. "е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" період навчання з 01.06.1990 по 01.06.1993. В обґрунтування вищезазначеної позовної вимоги Позивачки зазначає, що відповідно до диплома НОМЕР_4 , період навчання з 1990 року по 1993 року в професійно-технічному закладі у "Артемівському медичному професійно-технічному навчальному закладі" відповідно до положень ч. 1 ст. 38 Закону України "Про професійно - технічну освіту" (далі - Закон) має бути включено до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону №1788. Проте, звертаємо увагу суду, що в зазначеній нормі Закону мова йде про те, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на зарахування періоду до пільгового стажу. В свою чергу, пільговий стаж - це період трудової діяльності в шкідливих, небезпечних або специфічних умовах протягом повного робочого дня. Перелік виробництв, робіт, професій, посад і показників, за якими період трудової діяльності може бути віднесений до пільгового стажу, затверджений постановами Кабінету Міністрів України, в той час коли це період трудової діяльності в шкідливих, небезпечних або специфічних умовах протягом повного робочого дня. Перелік виробництв, робіт, професій, посад і показників, за якими період трудової діяльності може бути віднесений до пільгового стажу, затверджений постановами Кабінету Міністрів України. В той час коли, спеціальний стаж - це сумарна тривалість певної трудової діяльності на відповідних видах робіт, що дає право на дострокове призначення трудової пенсії. Тому, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком, і за умови наявності у Позивачки необхідного спеціального стажу. Отже, нормами чинного законодавства не передбачено включення до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років періоду навчання за фахом. З огляду на зазначене зарахувати ОСОБА_1 період навчання в "Артемівському медичному професійно-технічному навчальному закладі" до спеціального стажу законних підстав немає. Вищезазначений період зараховано до страхового стажу.".
Суд не погоджується з зазначеними відповідачем підставами не зарахування періоду навчання до спеціального стажу позивача, оскільки відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У пункті 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно п. "д" ч. 3 ст. 56 Закон № 1788-XII, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Закон України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" від 10.02.1998 № 103/98-ВР (далі Закон № 103/98-ВР) визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках.
Законодавство України в галузі професійної (професійно-технічної) освіти обов'язкове для застосування на території України незалежно від форм власності та підпорядкування закладів освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти (ч. 2 ст. Закон № 103/98-ВР).
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 103/98-ВР, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналіз наведених вище правових норм, надає суду підстави для висновку, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. При цьому період навчання може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільговій основі і прирівнюється до роботи, яка слідувала після навчання, за умови того, що після закінчення відповідного навчального закладу особо влаштовується на роботу саме за набутою професією.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року справа № 426/17400/16-а, від 04 березня 2020 року справа № 367/945/17, від 05 листопада 2020 року справа № 681/1567/17, від 11.07.2022 справа № 160/6695/21.
Судом встановлено, що позивач вступила у 1990 році та закінчила навчання в Артемівському медичному училищі 01.03.1993 здобувши спеціальність "лікарська справа" та отримавши кваліфікацію "фельдшера", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією диплома серії НОМЕР_4 та записом у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 дата заповнення 23.03.1993 на сторінках 2,3.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 , позивач з 23.03.1993 по 21.11.2006 працювала завідуючою ФАПом спочатку у селищі Світле, потім у селі Красноярське.
Зміна прізвища позивача з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 " підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 24.02.1996.
Перерва між днем закінчення навчання позивача та днем прийняття на роботу не перевищує 3 місяці.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що період навчання позивача з 01.09.1990 по 01.03.1993, згідно диплому серії НОМЕР_4 , належить зарахувати до спеціального трудового стажу, що надає право на пенсію за вислугу років.
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача зарахувати до її спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно по п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період навчання з 01.06.1990 по 01.06.1993 підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги позивача в частині визнання протиправним та як наслідок скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії №057350008236 від 10.07.2024 року, слід зазначити наступне.
Суд зауважує, що рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об'єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб'єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.
Підсумовуючи все вищенаведене та встановлене при розгляді справи, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Судом під час розгляду справи було встановлено, що відповідачем позивачу протиправно не було зараховано до її спеціального стажу період її навчання у Артемівському медичному училищі з 01.09.1990 по 01.03.1993 року та не було надано цьому жодної оцінки у спірному рішенні.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 10.07.2024 №057350008236, прийнято не на підставі Конституції та законодавства України, а отже підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд першої інстанції дійшов висновку за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №057350008236 від 10.07.2024 року про відмову у призначенні пенсії позивачу відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02.07.2024 року та зарахувати до її спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період навчання з 01.09.1990 по 01.03.1993 року з урахуванням висновків суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі № 200/5342/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі № 200/5342/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 06 лютого 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко