06 лютого 2025 року справа №200/4707/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Верченко Ольги Олександрівни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 200/4707/24 (головуючий І інстанції Логойда Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.06.2024 року № 057250005314 щодо відмови в призначенні йому пенсії; зобов'язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, призначити йому пенсію з 31.05.2024 року відповідно до ч. 3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позов обґрунтовував тим, що мав достатньо пільгового стажу для призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте оскарженим рішенням йому неправомірно відмовлено в призначенні такої пенсії, адже як зазначено в оскарженому рішенні, за розрахунком відповідача, його пільговий стаж на підземних роботах для визначення права на пенсію незалежно від віку з урахуванням кратності становив 25 років 05 місяців 00 днів, що дає право на призначення такої пенсії.
Робота позивача з повним робочим днем в підземних умовах більше ніж 25 років підтверджена записами трудової книжки, відомостями з реєстру застрахованих осіб, та, як вбачається з рішення про призначення пенсії, відповідачем це також визнається, та не є спірним у давній справі.
Вважаючи свої пенсійні права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 200/4707/24 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.07.2024 року № 057250005314, прийняте щодо ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.05.2024 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення, яким визнати протиправним, та скасувати рішення від 07.06.2024 №057250005314 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов'язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, призначити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31.05.2024 року відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що робота позивача з повним робочим днем в підземних умовах більше ніж 25 років підтверджена записами трудової книжки, відомостями з реєстру застрахованих осіб, та як вбачається рішення про призначення пенсії відповідачем також визнається, та не є спірним в давній справі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 31.05.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.06.2024 року № 057250005314 в призначенні такої пенсії відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Рішення мотивовано тим, що згідно з поданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу, страховий стаж заявника станом на дату звернення становив 25 років 11 місяців 07 днів, пільговий стаж на підземних роботах для визначення права на пенсію незалежно від віку з урахуванням кратності - 25 років 05 місяців 00 днів, в тому числі: на підземних роботах за провідними професіями - 15 років 02 місяці 06 днів, на підземних роботах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202 - 04 роки 00 місяців 26 днів; період навчання за фахом - 00 років 01 місяць 06 днів. До страхового стажу та пільгового стажу враховано всі періоди роботи.
Оскільки у вказаному рішенні, як пояснив відповідач, була допущена помилка, тому це рішення було приведено у відповідність шляхом винесення замість нього іншого рішення.
Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.07.2024 року № 057250005314 замінено рішення від 07.06.2024 року № 057250005314 та в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Рішення мотивовано тим, що згідно з поданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу, страховий стаж заявника станом на дату звернення становив 25 років 05 місяців 00 днів, пільговий стаж на підземних роботах для визначення права на пенсію незалежно від віку з урахуванням кратності - 23 роки 01 місяць 29 днів, в тому числі на підземних роботах за провідними професіями 15 років 02 місяці 06 днів, з урахуванням кратності - 18 років 11 місяців 27 днів, на підземних роботах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202 - 04 роки 00 місяців 26 днів, період навчання за фахом - 00 років 01 місяць 06 днів. До страхового стажу та пільгового стажу враховано всі періоди роботи.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до ч. 3 ст. 114 вказаного Закону працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Таким чином необхідними умовами для призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку є зайнятість особи повний робочий день, така зайнятість на відповідних підземних і відкритих гірничих роботах, що передбачені відповідним списком, що затверджений Кабінетом Міністрів України, наявність відповідного стажу роботи на цих роботах (пільгового, страхового).
Орган Пенсійного фонду України не заперечує, що посади, які займав позивач протягом спірних періодів належать до відповідного списку.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 року в справі №815/1554/17 аналізуючи практику Європейського Суду з прав людини вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Оскаржене рішення органу Пенсійного фонду України про відмову в призначенні пенсії, у зв'язку з допущеною в ньому помилкою, яка була виявлена відповідачем після отримання позову та ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року про відкриття провадження в даній адміністративній справі, замінено на інше рішення органу Пенсійного фонду України.
Таким рішенням органу Пенсійного фонду позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Відповідач вважав, що воно відповідало вимогам законодавства. При цьому з відзиву вбачається, що відповідач допускає, що між ним та позивачем може бути спір щодо незарахування відповідних періодів до пільгового стажу позивача, що відбулося при прийнятті рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії.
При цьому суб'єктом владних повноважень в рішенні про відмову в призначенні пенсії зазначена лише підрахована відповідачем кількість страхового та пільгового стажу, яку відповідач вважає правильною. Однак, періоди роботи позивача, які зараховані до пільгового стажу, а які не зараховані, не зазначені; підстави такого незарахування не наведені; рішення прийнято без наведення відповідних обґрунтувань для його прийняття.
Вказане не відповідає загальному принципу правової визначеності.
Загальне посилання в рішенні на те, що воно прийнято “згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу» та “до страхового стажу та пільгового стажу враховано всі періоди роботи», не свідчить про обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень в частині кількості пільгового стажу, недостатність (на думку відповідача) якого стала підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії.
Вказане свідчить про те, що відповідач діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, і, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв незаконне і необґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене таке рішення підлягає визнанню неправомірним та скасуванню (ч. 2 ст. 9, п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Щодо похідних позовних вимог зобов'язального характеру
Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.
Суд позбавлений можливості зобов'язати відповідача зарахувати певні періоди, про які йдеться в позові, до відповідного пільгового стажу та призначити позивачу пенсію на пільгових умовах, оскільки відповідачем виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення: в оскарженому рішенні не досліджено всі періоди роботи позивача, не зазначено, які саме періоди роботи зараховані до відповідного пільгового стажу (що унеможливлює визначення судом всіх не зарахованих періодів). Дії (або рішення, або бездіяльність) відповідача щодо такого не зарахування в даній справі не оскаржуються та не є предметом спору в ній.
Отже, відповідачем виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
В той же час, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, в тому числі зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд першої інстанції дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню частково шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, який прийняв оскаржене рішення, повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач (тобто повторно розглянути заяву позивача, за результатом розгляду якої прийнято рішення), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (п. 10 ч. 2 ст. 245, ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
При новому розгляді заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органу Пенсійного фонду України необхідно дослідити всі зазначені в трудовій книжці позивача періоди його роботи, прийняти та дослідити всі подані позивачем документи та визначити наявність у позивача необхідних умов для призначення такої пенсії з урахуванням таких документів та правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача Верченко Ольги Олександрівни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 200/4707/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 200/4707/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 06 лютого 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко