05 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/15806/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просила:
-визнати противоправним та скасувати рішення № 164650004859 від 18.12.2024 року Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугою років періоди роботи з 01.08.1989 по 25.09.1989, з 03.10.1989 по 24.11.1989, з 27.11.1989 по 04.01,1998, з 18.07.2002 по 17.12.2002, з 01.01.2003 по 31.01.2003, з 01.03.2003 по 31.05.2003, з 01.08.2003 по 30.09.2003, з 01.11.2003 по 30.11.203 , з 01.02.2004 по 29.02.2004 , з 01.05.2004 по 30.06.2004,3 01.08.2004 по 30.11.2004, з 01.02.2005 по 31.08.2013,з 01,09.2013 по 30,06.20014 , з 01.07.2014 по 31.08.2014, з 14.09.2015 по 30.09.2024 та призначити пенсію відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 5 листопада 1991 № 1788-ХП «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 року ОСОБА_1 з 12.12.2024.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначала, що починаючи з 01.08.1989 року з невеликими перервами по теперішній час працює вихователем дитячого садка. 12.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до сервісного центру №8 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.12.2024 року №164650004859 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з тим, що заявниця працює на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років. ОСОБА_1 вважає рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугою років від 18.12.2024 №164650004859 протиправним та таким, що порушує її права.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалось.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суд від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/15806/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області з заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просила призначити пенсію за вислугою років як працівнику освіти, яка прийнята та зареєстрована за №2048 /а.с. 39-40/.
До вказаної заяви додано, зокрема: військовий квиток № НОМЕР_1 ; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання № НОМЕР_2 ; довідку про зміну назви організації №01-13-465; довідку про прийняття на роботу (навчання) №01-21-68; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; довідку про періоди роботи науковим працівником №01-19-82; документ про особливі заслуги перед Батьківщиною №01-13-465; документи про місце проживання реєстрації особи №2023-009738551; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 - №04-07-211; паспорт № НОМЕР_3 ; свідоцтво про народження дитини № НОМЕР_4 ; свідоцтво про шлюб № НОМЕР_5 , трудову книжку № НОМЕР_6 від 28.11.2023.
Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 12.12.2024 та поданий пакет документів в електронному вигляді передано на розгляд до ГУ ПФУ в Харківській області.
За результатами розгляду заяви від 12.12.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення №164650004859 від 18.12.2024 /а.с. 38/ яким вирішено відмовити в призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв'язку із тим, що заявник працює на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років.
У рішенні зазначено, що відповідно до п.4 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на призначення такої пенсії. Пунктом 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії , затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (зі змінами), зазначено, що документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), є копія наказу (розпорядження) про звільнення з роботи, трудова книжка або відомості про застраховану особу, що додаються органом, що призначає пенсію та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними. У разі відсутності у застрахованої (взятої на облік) внутрішньо переміщеної особи документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), факт звільнення з роботи встановлюється на підставі особистої заяви із зазначенням дати, з якої особа не працює, та пояснення обставин, у зв'язку з якими не можливо внести запис в трудову книжку чи надати оригінал трудової книжки, копію наказу (розпорядження) про звільнення.
Позивач вважаючи протиправним рішення № 164650004859 від 18.12.2024 року Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про відмову в призначенні пенсії, звернулась до суду з вказаним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закон № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У такому разі розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (надалі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років; з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років; з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років; з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців; з 01.04.2022 по 31.03.2023 - не менше 29 років; з 01.04.2023 по 31.03.2024 - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024 або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абз. 1 п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 01.01.2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 01.01.1966 по 30.06.1966; 50 років 6 місяців - які народилися з 01.07.1966 по 31.12.1966; 51 рік - які народилися з 01.01.1967 по 30.06.1967; 51 рік 6 місяців - які народилися з 01.07.1967 по 31.12.1967; 52 роки - які народилися з 01.01.1968 по 30.06.1968; 52 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1968 по 31.12.1968; 53 роки - які народилися з 01.01.1969 по 30.06.1969; 53 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1969; 54 роки - які народилися з 01.01.1970 по 30.06.1970; 54 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1970; 55 років - які народилися з 01.01.1971.
Проте, 04.06.2019 року Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Положення пункту а статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За змістом рішення Конституційного Суду України положення пункту а статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті а статті 54 Закону №1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах е, ж статті 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Відтак, Конституційний Суд України визнав зміни, внесені до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911-VIII - неконституційними.
Вказані норми пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911-VIII, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019 року.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Отже, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров'я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров'я і безпеки оточуючих.
Таким чином, втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, а тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.
Згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213 та від 24.12.2015 року № 911 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Тобто, особа, яка станом на момент звернення до Пенсійного органу має від 25 до 30 років спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.
Пунктом 1 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909, передбачені вихователі дошкільних навчальних закладів всіх типів.
Статтею 7 Закону №1788-ХІІ визначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до пункту 2.4 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.
Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
IV. ВИСНОВКИ СУДУ
Таким чином, Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ однією з умов призначення пенсій за вислугу років визначає факт залишення роботи, яка дає право на цю пенсію.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 750/4607/17.
Як встановлено судом 12.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просила призначити пенсію за вислугою років як працівнику освіти, яка прийнята та зареєстрована за №2048 /а.с. 39-40/.
ОСОБА_1 на час звернення із заявою про призначення пенсії за вислугою років як працівнику освіти, станом на 12.12.2024 не звільнилася з роботи, що дає право на цей вид пенсії - за вислугу років, а продовжувала працювати на посаді вихователя в дошкільному навчальному закладі №550, що підтверджено трудовою книжкою ОСОБА_1 /а.с.52-59/ та довідкою №04-07/211 від 20.11.2024, виданою Закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №550 Дарницького району /а.с. 47 / та не заперечується позивачем.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 на час звернення із заявою про призначення пенсії за вислугою років не залишила роботу на посаді вихователя в закладі дошкільної освіти (ясла-садок) №550 Дарницького району, право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» позивачка не набула, оскільки таке право вона набуде у випадку звільнення з роботи.
Враховуючи встановлені обставини та норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №164650004859 від 18.12.2024, яким відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що заявник працює на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років, ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято з урахуванням усіх істотних обставин, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
Відповідно не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов'язання вчинити дії.
Отже, позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м. Харків, 61000, ідентифікаційний код 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.В. Довгопол