про відмову у забезпеченні позову
06 лютого 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/1481/25
№ ЗП/440/7/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Канигіна Т.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову від 03.02.2025 (вх.№7332/25 від 04.02.2025) у справі №440/1481/25 (№ ЗП/440/7/25)
04.02.2025 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову від 03.02.2025 (вх.№7332/25 від 04.02.2025) та уточнення до заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову від 04.02.2025 (вх. № 7334/25 від 04.02.2025), у якій просить:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо видачі повісток на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , видачі направлення на проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та переміщення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
В обґрунтування заяви заявником зазначено, що 30.01.2025 ОСОБА_2 затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 на посту поліції в АДРЕСА_1 , на автодорозі М-14 "Одеса-Миколаїв" з підстави нібито перебування його у розшуку, як особа, що ухиляється від проходження військової служби. Зазначено, що на противагу тому, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснено затримання ОСОБА_2 та доставку до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою подальшої мобілізації, він не має статусу військовозобов'язаного.
Зазначено, що рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.05.2023 за графою 2 статі 39 А, 67 В наказу МОУ 402/2008 заявника визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №6/5686, та про що зроблений відповідний запис тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного Серії НОМЕР_1 . У подальшому ОСОБА_2 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
ОСОБА_2 не має на даний час статусу військовозобов'язаного і виключений з військового обліку, ним повідомлено працівникам ІНФОРМАЦІЯ_1 та пред'явлено підтверджуючі документи, а саме: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного Серії НОМЕР_1 , відповідно до якого він на підставі довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04.05.2023 за графою 2 статі 39 А, 67 В наказу МОУ 402/2008 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
За доводами заявника, на даний момент існує необхідність у негайному вжитті заходів щодо забезпечення позову, який уподальшому буде подано щодо визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_4 з взяття на військовий облік та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації протиправними та зобов'язання вчинити певні дії працівників.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З аналізу положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що забезпеченням адміністративного позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи, визначених заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною п'ятою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Відповідно до частини першої статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Положеннями частини третьої статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути адекватними та співмірними.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. Також вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При цьому заява про забезпечення позову повинна бути вмотивована, обґрунтована та повинні бути подані докази на підтвердження доводів за цією заявою.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №640/9158/19, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі №826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18, від 14.05.2020 у справі №826/16269/17 .
Предметом зазначеної заяви є заборона ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо видачі повісток на ім'я ОСОБА_2 , видачі направлення на проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_2 та переміщення ОСОБА_2 до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Застосування судом обраних заявником заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях заявника чи суду. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи заявника на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Водночас, заявником не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
Таким чином, заявником не доведено наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, у зв'язку з чим слід відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову від 03.02.2025 (вх.№7332/25 від 04.02.2025) у справі №440/1481/25 (№ ЗП/440/7/25).
Копію ухвали направити особі, яка подала заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна