06 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/800/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 /надалі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції /надалі - відповідач/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
- визнання протиправною постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенка Станіслава Васильовича від 18 грудня 2024 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 75981992;
- скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенка Станіслава Васильовича від 18 грудня 2024 року про закінчення виконавчого провадження ВП №75981992 /а.с. 1-9/.
Позов обґрунтований тим, що виконавчий лист у справі №440/6185/24, який виданий Полтавським окружним адміністративним судом 16 серпня 2024 року, перебував на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за виконавчим провадженням №75981992. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенка С.В. від 18 грудня 2024 року закінчено виконавче провадження №75981992. З постановою про закінчення виконавчого провадження від 18 грудня 2024 року №75981992 позивач не погоджується та вважає її протиправною, посилаючись на те, що виконавчий лист у справі №440/6185/24, який виданий Полтавським окружним адміністративним судом 16 серпня 2024 року, залишається невиконаним в частині виплати йому перерахованої пенсії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /надалі - третя особа, ГУ ПФУ в Полтавській області/, витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 35-36/ зазначив, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 75981992 з примусового виконання виконавчого листа № 440/6185/24, виданого 16 серпня 2024 року Полтавським окружним адміністративним судом. На адресу відділу від боржника надійшов лист від 18 вересня 2024 року вих.1600-0309-5/68914, згідно якого перерахунок пенсії стягувачу проведено, за період з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року нараховано заборгованість в сумі 16350,72 грн. Відомостей щодо виплати нарахованої суми боржником не надано. Отже, рішення суду боржником в повному обсязі не виконано. У зв'язку з тим, що боржником рішення суду не виконано державним виконавцем, керуючись статтями 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження", 01 жовтня 2024 року накладено на боржника штраф у сумі 5100,00 грн, а 24 жовтня 2024 року накладено на боржника штраф у сумі 10200,00 грн та 13 грудня 2024 року за вих. 30406 до правоохоронних органів направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами боржника. Керуючись вимогами частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем 18 грудня 2024 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Отже, державним виконавцем проведено всі можливі та необхідні заходи примусового виконання передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Третя особа правом на подання письмових пояснень не скористалася.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12, частини другої статті 257, статті 262 та частини четвертої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі №440/6185/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01 березня 2024 року без урахуванням коефіцієнту збільшення 1,14, установленого абзацом другим пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" № 118 від 16 лютого 2022 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,14, установлений абзацом другим пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" № 118 від 16 лютого 2022 року, із урахуванням проведених виплат; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
13 серпня 2024 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №440/6185/24, яким визначено: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,14, установлений абзацом другим пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" № 118 від 16 лютого 2022 року, із урахуванням проведених виплат".
06 вересня 2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенком Станіславом Васильовичем розглянуто заяву стягувача про примусове виконання від 19 серпня 2024 року /а.с. 39/ та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75981992 з примусового виконання виконавчого листа №440/6185/24, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 16 серпня 2024 року про: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,14, установлений абзацом другим пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" № 118 від 16 лютого 2022 року, із урахуванням проведених виплат". Пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів /а.с. 42/.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №1600-0309-5/68914 від 18 вересня 2024 року (вх. №8807 від 01 жовтня 2024 року) /а.с. 43-45/ Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлено, що згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/6185/24 ОСОБА_1 проведено 09 серпня 2024 року перерахунок пенсії в добровільному порядку. Нарахована заборгованість за період з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року в розмірі 16350,72 грн облікована в Пенсійному фонді України та підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
01 жовтня 2024 року головним старшим виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенком Станіславом Васильовичем у виконавчому провадженні №75981992 винесено постанову про накладення штрафу /а.с. 47, 48-зворот/, якою на боржника: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за невиконання рішення суду накладено штраф на користь держави в сумі 5100,00 грн.
Вказана постанова вмотивована тим, що 06 вересня 2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження якою зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. На адресу відділу від боржника надійшла відповідь, згідно якої встановлено, що перерахунок пенсії стягувачу проведено, сума до виплати 16350,72 грн. Відомостей щодо виплати нарахованої суми боржником не надано. Отже рішення суду боржником в повному обсязі не виконано.
24 жовтня 2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенком Станіславом Васильовичем у виконавчому провадженні №75981992 винесено постанову про накладення штрафу /а.с.49-50/, якою на боржника: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, за невиконання рішення суду накладено штраф на користь держави в сумі 10200,00 грн.
Вказана постанова вмотивована тим, що 06 вересня 2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження якою зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. На адресу відділу від боржника надійшла відповідь, згідно якої встановлено, що перерахунок пенсії стягувачу проведено, сума до виплати 16350,72 грн. Відомостей щодо виплати нарахованої суми боржником не надано. Отже рішення суду боржником в повному обсязі не виконано. Перший штраф в сумі 5100,00 грн накладено на боржника 01 жовтня 2024 року.
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенком Станіславом Васильовичем до Головного управління Національної поліції в Полтавській області надіслано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення у виконавчому провадженні №75981992 у зв'язку із невиконанням посадовими особами ГУ ПФУ в Полтавській області рішення суду, на підставі якого 16 серпня 2024 року видано виконавчий лист № 440/6185/24 (вих. №30406 від 13 грудня 2024 року) /а.с. 50-зворот - 51/.
18 грудня 2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенком Станіславом Васильовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №75981992 /а.с. 52-53/, якою виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №440/6185/24, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 16 серпня 2024 року, закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Вказана постанова вмотивована тим, що 06 вересня 2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. На адресу відділу від боржника надійшла відповідь, згідно якої встановлено, що перерахунок пенсії стягувачу проведено, сума до виплати 16350,72 грн. Відомостей щодо виплати нарахованої суми боржником не надано. Отже рішення суду боржником в повному обсязі не виконано. Перший штраф в сумі 5100,00 грн накладено на боржника 01 жовтня 2024 року. Другий штраф в сумі 10200,00 грн накладено на боржника 24 жовтня 2024 року. 13 грудня 2024 року за вих.30406 до правоохоронних органів направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами боржника.
Згідно супровідного листа № 75981992 від 18 грудня 2024 року /а.с. 51-зворот/ постанова про закінчення виконавчого провадження №75981992 від 18 грудня 2024 року направлена, зокрема, ОСОБА_1 .
Не погодившись із постановою про закінчення виконавчого провадження №75981992 від 18 грудня 2024 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, викладеним у заявах по суті та які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року /надалі - Закон № 1404-VІІІ (у відповідній редакції)/.
Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою та пунктом першим частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 1 частини третьої, частиною четвертою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
За приписами пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно із частиною другою цієї статті у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини третьої цієї ж статті виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Спір у цій справі стосується правомірності прийняття постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №75981992 від 18 грудня 2024 року з підстави, передбаченої пунктом 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").
Варто також зауважити, що у справах "Шмалько проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії" ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа "Сук проти України").
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист.
В постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19 Верховний Суд зазначив, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:
- накладення на боржника штрафу та перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);
- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);
- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, після чого закінчує виконавче провадження.
Водночас Верховний Суд у згаданій вище постанові звернув увагу на те, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.
У постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) та у постанові від 13 грудня 2022 року у справі № 340/5200/21 (пункти 57-60) Верховний Суд підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа. За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду. Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.
Також у постанові від 13 грудня 2022 року у справі № 340/5200/21 Верховний Суд зазначив, що "за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження. Закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII можливе у разі настання випадку, визначеного частиною третьою статті 63 Закону №1404-VIII, яка, у свою чергу, регламентує порядок виконання рішень немайнового характеру. У справі, що розглядається, судове рішення, яке примусово виконується, містить зобов'язання здійснити особі перерахунок призначеного довічного грошового утримання, що виключає його приналежність до рішень немайнового характеру".
Частиною п'ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наведені вище висновки Верховного Суду стосуються застосування норм Закону №1404-VIII у аналогічних відносинах, а тому враховуються судом під час розгляду цієї справи.
Самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, прийняття постанов про накладення на боржника штрафу та надіслання подання про вчинення кримінального правопорушення) є належними заходами виконання судового рішення, однак постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
За відсутності у матеріалах виконавчого провадження доказів виконання судового рішення у справі №440/6185/24 суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №75981992 від 18 грудня 2024 року.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд, керуючись частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження ВП №75981992 від 18 грудня 2024 року.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 28, м. Суми, Сумська область, 40003, ідентифікаційний код 43316700), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження ВП №75981992 від 18 грудня 2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя Н.І. Слободянюк