про залишення частини позовних вимог без розгляду
06 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13213/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці про визнання протиправними та скасування рішення та постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці про:
- визнання протиправним та скасування рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці про вжиття обмежувальних заходів (корегувальних) від 26 березня 2024 року №ПНС/ПЛ/5043/РН/044/РО/2;
- визнання протиправним та скасування постанови Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці про накладення штрафу №ПНС/ПЛ/5043/РН/044-ПНС/ПЛ/6879/П044/ПС/2 від 06 травня 2024 року на суму 34000,00 грн.
У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи поважність підстави пропущення строку звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці про вжиття обмежувальних заходів (корегувальних) від 26 березня 2024 року №ПНС/ПЛ/5043/РН/044/РО/2, зазначив, що у вересні 2024 року до нього завітали працівники державної виконавчої служби Шевченківського ВДВС та представник Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці та надали документи про виконавче провадження та описали належне йому майно для примусового продажу з метою стягнення боргу у виконавчому провадженні на суму 34000,00 грн згідно постанови Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці про накладення штрафу №ПНС/ПЛ/5043/РН/044-ПНС/ПЛ/6879/П044/ПС/2 від 06 травня 2024 року. Із матеріалів виконавчого провадження позивачу стало відомо про проведення перевірки. Позивача не повідомлено про проведення перевірки, йому не вручено документи, постановлені за результатами перевірки, що вказує на те, що йому не могло бути відомо про складення оскаржуваних документів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази. При цьому в ухвалі суду зазначено, що оцінка поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду може бути надана лише після отримання від відповідача відповідних документів та письмових пояснень (міркувань) з приводу доводів, які навів позивач у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Цією ж ухвалою від відповідача витребувано: докази надіслання / вручення позивачу оскаржуваного рішення про вжиття обмежувальних заходів (корегувальних) від 26 березня 2024 року №ПНС/ПЛ/5043/РН/044/РО/2, а у разі його ненаправлення - письмові пояснення з приводу причин такого ненаправлення позивачу; письмові пояснення (міркування) щодо доводів позивача про причини порушення строку звернення до суду з позовом ( в частині оскарження рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці про вжиття обмежувальних заходів (корегувальних) від 26 березня 2024 року №ПНС/ПЛ/5043/РН/044/РО/2) з доказами на їх підтвердження ( у разі їх наявності).
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до наказу № 76/ПНС-ЗК від 20 березня 2024 року та направлення №ПНС/1/4079-24 від 20 березня 2024 року Міжрегіональним управлінням з 21 березня 2024 року по 26 березня 2024 року проведено планову перевірку характеристик продукції: інструментів ручних пневматичних, гідравлічних або з умонтованим електричним чи неелектричним двигуном Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у магазині "Світ електроніки" за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі акта перевірки характеристик продукції №ПНС/ПЛ/5043/РН/044 від 26 березня 2024 року Міжрегіональним управлінням прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № ПНС/ПЛ/5043/РН/044/РО/2 від 26 березня 2024 року. Примірник рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів отримано позивачем особисто 26 березня 2024 року, що підтверджується підписом позивача у ньому. Міжрегіональним управлінням з 18 квітня 2024 року по 23 квітня 2024 року проведено планову перевірку стану виконання позивачем рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №ПНС/ПЛ/5043/РН/044/РО/2 від 26 березня 2024 року. На підставі акту перевірки стану виконання суб'єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №ПНС/ПЛ/5043/РН/044-ПНС/ПЛ/6879/П044 від 23 квітня 2024 року Міжрегіональним управлінням прийнято постанову про накладення штрафу № ПНС/ПЛ/5043/РН/044-ПНС/ПЛ/6879/П044/ПС/2 від 06 травня 2024 року, якою на позивача за невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №ПНС/ПЛ/5043/РН/044/РО/2 від 26 березня 2024 року накладено штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 34000,00 грн. Вказану постанову отримано позивачем 06 травня 2024 року, що підтверджується особистим підписом у ній. А тому твердження позивача стосовно того, що він лише у вересні 2024 року дізнався про підстави позову, що його не було повідомлено про проведення перевірки та не надавалися документи, складені за результатами перевірки, є неправдивими, оскільки спростовуються вище наведеними аргументами та доказами, долученими до відзиву. Крім того, Міжрегіональне управління зазначає, що до жодного документу, що складений під час і за результатами перевірок, у позивача зауважень не було, про що він власноруч зазначав у відповідних графах таких документів з проставлянням особистого підпису. Також ним не надавались жодні письмові пояснення. Таким чином, причини пропуску строку звернення до суду, викладені позивачем у позовній заяві, не є поважними.
Також відповідачем подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про вжиття обмежувальних заходів (корегувальних) від 26 березня 2024 року №ПНС/ПЛ/5043/РН/044/РО/2, яке обґрунтовано тим, що відповідачем разом із відзивом були подані документи, на основі яких приймались відповідні рішення під час проведення перевірки. Так, на кожному направленні на проведення перевірки, вимозі про надання документів, акті, складеному за результатами відповідної перевірки, рішенні (в тому числі і на рішенні про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № ПНС/ПЛ/5043/РН/044/РО/2 від 26 березня 2024 року), а також повідомленні щодо розгляду справи про накладення штрафу і постанові про накладення штрафу № ПНС/ПЛ/5043/РН/044-ПНС/ПЛ/6879/П044/ПС/2 від 06 травня 2024 року стоїть підпис ФОП ОСОБА_1 у відповідній графі про ознайомлення з відповідним документом чи отримання примірника такого документа. Таким чином, це є підтвердженням того, що позивачу було відомо про усі проведені у нього перевірки, а також про усі прийняті стосовно нього рішення. Також позивачем надавались документи на виконання вимог Міжрегіонального управління. Зокрема, на відповіді від 23 липня 2024 року, доданої до матеріалів справи разом з відзивом, стоїть особистий підпис ФОП ОСОБА_1 разом з печаткою. Крім того, на відеозаписах, зроблених під час проведення перевірок та наявних в матеріалах справи, чітко видно що ФОП ОСОБА_1 власноруч підписує кожен з наданих йому документів після ознайомлення з ними. До того ж, відповідно до вимог чинного законодавства, позивач отримав примірники кожного документу що складені відносно нього. А тому твердження позивача стосовно того, що він лише у вересні дізнався про підстави для позову, що його не було повідомлено про проведення перевірки та не надавалися документи, складені за результатами перевірки є неправдивими, оскільки спростовуються вище наведеними аргументами та доказами, долученими до відзиву. Таким чином, причини пропуску строку звернення до суду, викладені позивачем у позовній заяві, є не поважними.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У цій справі позивач оскаржує рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці про вжиття обмежувальних заходів (корегувальних) від 26 березня 2024 року №ПНС/ПЛ/5043/РН/044/РО/2.
Примірник вказаного рішення вручено ФОП ОСОБА_1 26 березня 2024 року, що підтверджується його особистим підписом на цьому рішенні /а.с. 80/.
З позовною вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці про вжиття обмежувальних заходів (корегувальних) від 26 березня 2024 року №ПНС/ПЛ/5043/РН/044/РО/2 позивач звернувся до суду 05 листопада 2024 року, тобто із пропущенням шестимісячного строку звернення до суду.
Надаючи оцінку поважності підстав пропуску строку звернення до суду з цією позовною вимогою, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зауважує, що критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Суд наголошує на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс та інші проти Великобританії», рішення від 22 жовтня 1996 року, справа “Девеер проти Бельгії», рішення від 27 лютого 1980 року)."
Поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, а відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим.
У цій справі з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці про вжиття обмежувальних заходів (корегувальних) від 26 березня 2024 року №ПНС/ПЛ/5043/РН/044/РО/2 позивач звернувся до суду із пропуском установленого процесуальним законом строку. При цьому жодних обставин, які б свідчили про поважність підстав пропуску строку на звернення до суду з позовом у період, який пропущено, позивачем не наведено, змістовних і вагомих доводів щодо існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не заявлено та доказів на підтвердження наявності обставин, які були об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили звернення до суду у встановлений законом строк, суду не надано.
Натомість, позивач намагався суд ввести в оману, зазначивши в позовній заяві про те, що йому ніколи не повідомляли про проведення перевірки та не надавалися документи, постановлені за результатами такої перевірки.
Так, судом з наданих відповідачем документів встановлено, що оскаржуване рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 26 березня 2024 року №ПНС/ПЛ/5043/РН/044/РО/2 вручено ФОП ОСОБА_1 26 березня 2024 року, що підтверджується його особистим підписом, проставленим на цьому рішенні.
Тож твердження позивача про його необізнаність щодо прийняття цього рішення є недостовірним, що підтверджується наявними у справі доказами.
Таким чином, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності обставин, які були об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили звернення до суду у встановлений законом строк з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці про вжиття обмежувальних заходів (корегувальних) від 26 березня 2024 року №ПНС/ПЛ/5043/РН/044/РО/2.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що підстави пропуску строку звернення до суду, що вказані позивачем у позовній заяві, є неповажними.
Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці у частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці про вжиття обмежувальних заходів (корегувальних) від 26 березня 2024 року №ПНС/ПЛ/5043/РН/044/РО/2 залишити без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки підстави пропуску строку звернення до суду, що вказані позивачем у позовній заяві, є неповажними, суд доходить висновку, що клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 123, 240, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави пропущення позивачем строку звернення до суду, що наведені у позовній заяві, із позовом в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці про вжиття обмежувальних заходів (корегувальних) від 26 березня 2024 року №ПНС/ПЛ/5043/РН/044/РО/2.
Клопотання Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці про залишення позову у частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці про вжиття обмежувальних заходів (корегувальних) від 26 березня 2024 року №ПНС/ПЛ/5043/РН/044/РО/2 без розгляду задовольнити.
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці у частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби із питань праці про вжиття обмежувальних заходів (корегувальних) від 26 березня 2024 року №ПНС/ПЛ/5043/РН/044/РО/2 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.І. Слободянюк