Справа № 420/31135/24
05 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання знести самочинну прибудову та надбудову,
встановив:
Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - позивач, УДАБК ОМР, Управління) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинну прибудову та надбудову за адресою: АДРЕСА_1 , та привести об'єкт у первинний стан відповідно до договору дарування від 18.03.2024 № 2-226 за власний рахунок.
У зв'язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 09.10.2024 вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Позивач ухвалу суду виконав, недоліки позову усунув.
Ухвалою від 24.10.2024 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалами суду від 23.12.2024 та від 20.01.2025 залишено без задоволення клопотання Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач відзиву не подав.
Враховуючи, що матеріали справи містять необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.
Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці та на лікарняному, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
Як встановлено судом, головним спеціалістом інспекційного відділу № 2 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Гнілюк В.О. 04.07.2024 спільно із представниками Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради проведено комісійне обстеження об'єкта будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Професора Коровицького, 147, про що складено акт від 04.07.2024 під назвою «акт обстеження об'єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м.Одеси».
Під час комісійного обстеження здійснено фотофіксацію за адресою: м. Одеса, вул. Професора Коровицького, 147.
За висновками згаданого вище акту від 04.07.2024, за результатами обстеження встановлено, що «…за даною адресою здійснюються будівельні роботи з реконструкції одноповерхового житлового будинку шляхом прибудови та влаштуванням стін у рівні другого поверху (матеріал стін - піноблоки). На момент обстеження будівельні роботи не проводились, будівельники та будівельна техніка відсутні. Доступ до об'єкту відсутній. Згідно інформації Департаменту земельних ресурсів ОМР рішень щодо відведення земельної ділянки у власність або оренду за вищевказаною адресою не приймалось. Відповідно до Реєстру будівельної діяльності, відсутні відомості щодо реєстрації документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та/або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за адресою: м. Одеса, вул. Професора Коровицького, 147…».
Уважаючи, що відповідачем здійснено самочинне будівництво зазначеного об'єкта, УДАБК ОМР звернулось до суду із цим позовом, метою якого знесення самочинно збудованого об'єкта.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами комісійного обстеження установлений факт самочинного будівництва об'єкта.
Як вказує позивач, ним також встановлено, що відповідно до матеріалів технічної інвентаризації та правовстановлюючим документам на нерухоме майно, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , наданих листом з додатками КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 09.07.2024 № 2843/03.01-06 (від 10.07.2024 № 01-15/123ф), наявний договір купівлі-продажу від 16.05.1980, зареєстрований в реєстрі за № 1510, в якому наявна інформація, що гр. ОСОБА_2 продала, а гр. ОСОБА_3 купив цілий житловий будинок з надвірними господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з одного одноповерхового кам'яного житлового будинку з надвірними господарчими спорудами.
КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради інформації надало відомості, що зазначене домоволодіння складається з літ. «А» - житлове, літ. «Б» - літня кухня, літ. «В» - сарай, літ. «Ж» - гараж, літ. «З» - вбиральня, № 1, 3-7 - огородження, І - мостіння, що підтверджується схематичним планом від 19.04.2002. Площа житлової кімнати житлового будинку літ. «А» - 11 кв.м, загальна площа будинку - 25,1 кв.м.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що 18.03.2024 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 25,1 кв.м, власник - ОСОБА_1 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 72111710 від 18.03.2024, ОСОБА_4 , Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса, Одеський міський нотаріальний округ, Одеська обл.; документи, подані для державної реєстрації: договір дарування, серія та номер: 2-226, виданий 18.03.2024, видавник: Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса.
Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради повідомлено про відсутність інформації стосовно прийняття рішень Одеською міською радою щодо надання у власність або оренду зазначеної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому відповідно до Реєстру будівельної діяльності, відсутні відомості щодо реєстрації документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та/або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за адресою: м. Одеса, вул. Професора Коровицького, 147.
Позивач вказує, що здійснені відповідачем будівельні роботи потребують отримання документу, що засвідчує право власності (користування) земельною ділянкою та повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Натомість відповідачем здійснюється реконструкція (прибудова та влаштуванням стін у рівні другого поверху) будинку без отримання дозвільних документів, даний об'єкт вважається самочинним в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України. Враховуючи вищевикладене, позивач уважає, що ним доведено факт проведення відповідачем самочинного будівництва за вищезазначеною адресою, що надає йому як органу державного архітектурно-будівельного контролю право на звернення до суду з вимогою про знесення самочинного об'єкта будівництва, а саме прибудову та надбудову до будинку за адресою: м. Одеса, вул. Професора Коровицького, 147, яка не відповідає договору дарування від 18.03.2024 № 2-226.
Також позивач вказує, що факт самочинного будівництва виявлений саме за результатами комісійного обстеження, а не заходу державного нагляду (контролю), оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану. Водночас, Управління продовжує працювати та виконувати свої завдання у межах наданих повноважень.
Позивач з посиланням на практику Верховного Суду зазначає, що в даному випадку проведення заходу державного нагляду (контролю) не вимагається.
При вирішенні цього спору суд виходить з такого.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 3038-VI).
За змістом частини 1 статті 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Відповідно до частини 2 статті 34 Закону № 3038-VI, Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частинами 5, 7 статті 34 Закону № 3038-VI передбачено, що контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю. Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406 затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
До будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, зазначеним Переліком віднесено, зокрема, такі роботи:
- роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;
- заміна покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами без втручання в несучі конструкції;
- реконструкція, капітальний ремонт внутрішніх систем;
- заміна існуючих заповнень віконних, балконних та дверних прорізів;
- приєднання та підключення до інженерних мереж відповідно до технічних умов індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських будівель і споруд, гаражів, розташованих на присадибних, дачних і садових земельних ділянках та земельних ділянках для будівництва індивідуальних гаражів;
- зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків;
- знесення і демонтаж будівель та споруд без подальшого будівництва, які не є підготовчими роботами, та без порушення експлуатаційної придатності інших будівель і споруд;
- демонтаж об'єктів, пошкоджених або зруйнованих внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів тощо.
Згідно із частиною першою статті 41 ц Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, виявлення факту самочинного будівництва об'єкта.
У разі систематичного (два і більше разів підряд) перешкоджання проведенню перевірки посадовим особам органу державного архітектурно-будівельного контролю, невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлених під час перевірки, а саме: порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, проектної документації на будівництво об'єкта, будівельних норм і правил, а також в інших випадках, визначених цим Законом, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю звертається до суду із позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт.
Неподання органом державного архітектурно-будівельного контролю позову до суду про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт протягом двох місяців з дня закінчення строку для усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, визначеного у приписі про зупинення підготовчих або будівельних робіт, або постановлення судом ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, про залишення позову (заяви) без розгляду, є підставою для відновлення виконання підготовчих та/або будівельних робіт (крім випадків, якщо підготовчі та/або будівельні роботи зупинені через ненабуття права на їх виконання).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок № 553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва, та експертними організаціями (далі - суб'єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Відповідно до пункту 5 цього Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Пунктом 7 Порядку № 553 визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема:
необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
виявлення факту самочинного будівництва об'єкта.
Згідно з пунктом 17 Порядку № 553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.
Аналіз указаних норм свідчить про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення перевірок (планових та позапланових), при цьому для призначення та проведення позапланової перевірки необхідна наявність визначених підстав. Крім того, чинним законодавством визначений алгоритм дій органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо фіксації результатів проведення перевірки, дотримання якого зумовлює можливість притягнення суб'єкта містобудування до відповідальності у разі порушення останнім вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Згідно із статтею 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Таким чином, положення частини першої статті 38 Закону № 3038-VI встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення в органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Зокрема, пред'явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:
1) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
2) визначення такого об'єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;
3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
Тобто, зверненню суб'єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов'язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.
Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Тобто, правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва.
За змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.
У цих випадках з позовом про зобов'язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
У постанові від 21.10.2020 у справі № 420/228/19 Верховний Суд висловив правові позиції про те, що залежно від ознак самочинного будівництва, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування та у разі неможливості здійснити перебудову такого будівництва.
У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №822/2149/18 суд касаційної інстанції на підставі аналізу положень статті 376 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону № 3038-VI зробив висновок, що у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Так, у зазначеній постанові Верховний Суд сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ:
1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (в) належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Таким чином, можливість перебудови та усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
Водночас суд наголошує, що припис є обов'язковою передумовою для звернення контролюючого органу до суду із позовом про знесення самочинного будівництва відповідно до положень статті 38 Закону № 3038-VI.
Своєю чергою, недотримання контролюючим органом умов, визначених частиною першою статті 38 Закону № 3038-VI, не дає право контролюючому органу на звернення з позовом про знесення самочинного будівництва.
Саме такий правовий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 18 грудня 2024 року у справі №420/7564/21 щодо застосування норм права у таких самих правовідносинах, які є спірними у цій справі.
Аналогічний висновок в частині обов'язкової наявності припису контролюючого органу, як передумови для адміністративного позову щодо знесення самочинного будівництва, також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/12372/17 (провадження № 11-1069апп18).
Як видно з матеріалів справи та не заперечується самим позивачем, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів у межах вжитих Управлінням ДАБК ОМР заходів контролю відносно суб'єктів містобудування не виносився.
Також позивач підтвердив, що заходи державного нагляду (контролю) задля виявлення факту самочинного будівництва не здійснювались.
Таким чином, Управління ДАБК ОМР не дотрималося процедури здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, а саме провели комісійне обстеження, яке не передбачено чинним законодавством, замість позапланової перевірки.
У зв'язку з таким порушенням позивачем не було належним чином зафіксовані порушення та не складено припис про їх усунення, невиконання якого в добровільному порядку могло б бути підставою для звернення Управління з позовом до суду.
Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених Управлінням ДАБК ОМР позовних вимог, оскільки унаслідок порушення самим же позивачем умов, визначених частиною першою статті 38 Закону № 3038-VI, право у нього на звернення до суду не виникло.
Твердження позивача про те, що ним правомірно установлено факт самочинного будівництва за наслідками комісійного обстеження не можуть бути взяті до уваги, так як вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні позивачем норм права та суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 420/34766/23.
У згаданій постанові Верховний Суд зазначив таке:
«… Заперечуючи проти такого висновку судів першої та апеляційної інстанцій, позивач зазначає, що судами неправильно встановлено підстави здійснення обстеження, а саме відповідно до Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов'язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.03.2018 № 135 (зі змінами) (далі - Порядок № 135).
При цьому Управління посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.03.2023 у справі № 420/9217/21, щодо наслідків здійснення саме обстеження.
Надаючи оцінку зазначеним вище доводам позивача, колегія суддів враховує таке.
Порядок № 135 визначає організаційні засади взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань виявлення фактів самочинного будівництва та вжиття відповідних заходів реагування на такі факти.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що особа, яка відповідно до покладених на неї обов'язків за цим Порядком виявила факт самочинного будівництва, зобов'язана протягом трьох робочих днів повідомити про такий факт управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, відповідну районну адміністрацію Одеської міської ради за місцезнаходженням об'єкта самочинного будівництва з одночасним направленням копій наявних з цього приводу матеріалів.
У разі надходження повідомлень від юридичних та фізичних осіб про виявлення факту самочинного будівництва на території міста Одеси до інших органів Одеської міської ради, вони підлягають перенаправленню до управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та відповідної районної адміністрації Одеської міської ради протягом трьох робочих днів.
Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради проводить позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт на відповідному об'єкті будівництва, за необхідності із залученням представника районної адміністрації Одеської міської ради, управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, департаменту комунальної власності Одеської міської ради в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункту 4 Порядку № 135).
За необхідності районна адміністрація Одеської міської ради спільно з представником відповідного комунального підприємства житлово-комунального сервісу Одеської міської ради та, за можливістю, із залученням представника особи, яка виявила факт самочинного будівництва, проводить обстеження об'єкта будівництва, про що складає акт (за формою, що додається) та здійснює фотофіксацію (пункт 5 Порядку № 135).
Згідно з пунктом 7 Порядку № 135 за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради складає протокол, видає припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
Районні адміністрації Одеської міської ради здійснюють заходи щодо виявлення фактів самовільного будівництва або реконструкції та вирішують питання щодо знесення самочинно збудованих об'єктів або приведення самочинно реконструйованих об'єктів у первинний стан шляхом видачі розпоряджень щодо демонтажу об'єктів самочинного будівництва на території відповідного району.
Пунктом 8 цього ж Порядку визначено, що у разі, якщо суб'єкт містобудування в установлений строк добровільно не виконав вимоги, встановлені у приписі, управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Знесення об'єктів самочинного будівництва здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 9 Порядку № 135).
Аналіз зазначених норм дає підстави стверджувати, що Порядком № 135 не визначено іншої процедури здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, ніж у Законі № 3038-VI та Порядку № 553, позаяк Порядком № 135 передбачено проведення саме позапланової перевірки у разі виявлення фактів самочинного будівництва, складення акта перевірки, протоколу та обов'язкового до виконання припису про усунення порушення вимог законодавства. І саме з невиконання суб'єктом містобудування цього припису Порядок № 135 пов'язує право Управління звертатися до суду з відповідним позовом.
За таких обставин посилання позивача на норми Порядку № 135 як на підставу проведення комісійного обстеження об'єкту будівництва замість позапланової перевірки є необґрунтованим».
Суд також з урахуванням правових висновків Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 420/34766/23 відхиляє посилання позивача на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 07 березня 2023 року у справі № 420/9217/21, оскільки вказаний висновок є нерелевантним до спірних правовідносин.
Так, у справі № 420/9217/21 підставою для відмови в позові Управління стала та обставина, що за висновком судів до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, яка діяла на час проведення позивачем обстеження у березні 2021 року, оскільки чинною під час реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт редакцією цього Закону не надано органу державного архітектурно-будівельного контролю право звернення до суду із позовом про припинення права на виконання будівельних робіт. Цей орган був наділений самостійними повноваженнями щодо скасування дозвільного документа.
Окрім цього, посилаючись на те, що об'єкт є завершеним будівництвом, на який зареєстровано право власності на підставі декларації про готовність об'єкту до експлуатації і ту обставину, що вказана декларація вичерпала свою дію фактом виконання і під час реєстрації декларації Управління не вжило заходів щодо реалізації своїх повноважень з перевірки об'єкту та підстав введення його в експлуатацію, суди не вбачали підстав і для задоволення позову в частині скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
З огляду на такі підстави відмови в задоволенні позову Верховний Суд зробив висновок про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про непоширення на спірні у цій справі правовідносини статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зі змінами, внесеними Законом України №199-IX від 17.10.2019, а отже й про відсутність у позивача права на звернення до суду з вимогами про припинення права на виконання будівельних робіт, набуте відповідачами на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт.
Також Суд наголосив, що виключною підставою для звернення з позовом до суду про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про введення об'єкта до експлуатації є встановлений факт здійснення самочинного будівництва. При цьому наявність порушень, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларацій, однак може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого характеру.
Як підсумок Верховний Суд резюмував, що обґрунтовуючи висновки щодо відмови у задоволенні цього позову помилковими мотивами відсутності у відповідача повноважень на звернення до суду з вимогами про скасування припинення права на виконання будівельних робіт, набуте відповідачами на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт, та тим, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації, будучи індивідуальним актом одноразового застосування, вичерпала свою дію після реєстрації права власності на об'єкт будівництва, не надали жодної оцінки обставинам справи і аргументам сторін стосовно можливих ознак самочинного будівництва на об'єкті, замовниками якого є відповідачі, та правомірності способу їх виявлення органом державного архітектурно - будівельного контролю, не перевірили їх доказами.
Тобто, позивач помилково стверджує про те, що Верховний Суд у згаданій постанові зробив висновок щодо можливості проведення Управлінням комісійного обстеження замість перевірки.
Суд підкреслює, що до його компетенції не належить встановлення замість повноважного контролюючого органу фактів недостовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом. Тобто суд лише перевіряє дотримання контролюючим органом процедури перевірки та повноти встановлення нею обставин.
Також суд звертає увагу, що недотримання позивачем вимог проведення та оформлення перевірки не позбавляє контролюючий орган права виконати покладені на нього обов'язки щодо перевірки наявності або відсутності факту самочинного будівництва об'єкта та належного оформлення результатів перевірки.
Доводи позивача про те, що здійснення державного архітектурно-будівельного контролю припинено на період воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 2 цієї ж постанови прямо передбачено, що зокрема за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.
Згідно із статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач унаслідок недотримання вимог законодавства щодо порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю не встановив наявності підстав, які надають йому право звернутись до суду із позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта.
Отже, позовні вимоги за встановлених судом обставин є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання знести самочинну прибудову та надбудову.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний