Справа № 420/12907/24
06 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 27.03.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 09.07.2020 , грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних років, виплачених 27.03.2024 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 року у справі №420/15708/23;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 27.03.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 09.07.2020 , грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних років, виплачених 27.03.2024 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі №420/15708/23.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач проходив службу з 21.06.2018 по 09.07.2020 у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу від 09.07.2020 №148 позивача з 09.07.2020 було звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту. У період проходження військової служби позивачу не у повному розмірі виплачувалось грошове забезпечення. 19.01.2021 позивачем було направлено заяву до відповідача з проханням надати відомості про виплачене грошове забезпечення. Відповідачем не надано відповідь на заяву позивача. Для вирішення спорів позивач звернувся до суду. 27.03.2024 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі №420/15708/23 відповідачем виплачено на користь позивача перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 09.07.2020 у сумі 74228,37 грн., що підтверджується банківською випискою. Тобто остаточний розрахунок відповідач провів не в день звільнення, а лише 27.03.2024, тому просить зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 01.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
13.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказано, що він не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач вказав, що жодної бездіяльності, а тим більше порушень в частині не виплати грошового забезпечення при звільненні з боку відповідача взагалі немає. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому, згідно з статтею 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі №420/15708/23 297 КОО виконано у повному обсязі 27.03.2024 на суму 74228,37 грн. З огляду на вищезазначене, військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять військову службу. Виходячи з наведеного, на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється. Також зазначає, що військова частина НОМЕР_1 із 01.01.2020 знаходиться на фінансовому забезпеченні у НОМЕР_2 КОО МОУ. Підсумовуючи вищевикладене, вважаємо, що будь-якої вини чи протиправних дій з боку військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 27.03.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 09.07.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних років виплачених 27.03.2024 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі №420/15708/23 - допущено не було.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 з 21.06.2018 по 09.07.2020 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу від 09.07.2020 року №148 позивача з 09.07.2020 року було звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
У період проходження військової служби позивачу не у повному розмірі виплачувалось грошове забезпечення.
19.01.2021 року позивачем було направлено заяву до відповідача з проханням надати відомості про виплачене грошове забезпечення. Для вирішення спору позивач звернувся до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 року у справі №420/15708/23 зобов'язано відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 09.07.2020 грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
27.03.2024 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/15708/23 відповідачем виплачено на користь позивача перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 09.07.2020 у сумі 74228,37 грн., що підтверджується банківською випискою.
Відповідачем не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати згідно статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005р. № 5-рп/2005, від 29.06.2010р. № 17-рп/2010, від 22.12.2010р. № 23-рп/2010, від 11.10.2011р. № 10-рп/2011).
Спірні правовідносини регулюються Законом України від «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія означених законодавчих приписів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, визначено, що його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно із п.п.2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За вказаним регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків виплачено нарахований дохід, чи виплаченого його взагалі та коли такий платіж здійснено, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме вказане є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Наведене у ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень ст.ст.1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», окремих положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Використане у ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000р формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Таким чином, враховуючи наявність факту невиплати позивачу суми, які стягнуті на виконання рішення суду, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 09.07.2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних років.
У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 13 січня 2020р. у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
Суд звертає увагу, що саме військова частина НОМЕР_1 була відповідачем у справі 420/15708/23 та вона мала прийняти накази щодо своєчасної виплати позивачу грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 09.07.2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних років.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом: визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 27.03.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 09.07.2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних років, виплачених 27.03.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 року у справі №420/15708/23, та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 27.03.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 09.07.2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних років, виплачених 27.03.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 року у справі №420/15708/23.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст.2, 77, 90, 242-246, 250, 155, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 27.03.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 09.07.2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних років, виплачених 27.03.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 року у справі №420/15708/23.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 27.03.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 09.07.2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних років, виплачених 27.03.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 року у справі №420/15708/23.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА