Справа № 420/5335/24
06 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 19.02.2024 надійшов позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо внесення про ОСОБА_1 інформації до державного реєстру фізичних осіб-платників податків, використовуючи цифрові ідентифікатори (ідентифікаційний номер, серія та номер паспорту, номер облікової картки платника податків і інші форми) та зберегти за ним форму обліку платників податків за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації - згідно з дії норм ст.ст.28, 294, 296 ЦК України;
2. Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби в Одеській області вести облік ОСОБА_1 як платника податків без застосування цифрового ідентифікатора (ідентифікаційного номера, серії та номера паспорту, номера облікової картки платника податків і інших форм), а саме за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження і за місцем реєстрації та знищити інформацію про ОСОБА_1 у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, яка була надана інспекції під час реєстрації даних податковими органами та зобов'язати Головне управління Державної податкової служби в Одеській області зробити у паспорті ОСОБА_1 на стор. 7, 8 або 9 запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою.
Ухвалою від 27.02.2024 залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви з уточненими позовними вимогами (для суду та відповідачів), з інформацією про наявність у позивача та відповідачів електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а також доказів доплати судового збору.
18.03.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, з підтвердженням доплати судового збору та адміністративний позов із уточненими позовними вимогами.
Ухвалою суду від 29.03.2024 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви з уточненими позовними вимогами (для суду та відповідачів).
До суду від позивача 17.04.2024 надійшла заява про усунення недоліків разом із уточненою позовною заявою, в якій позивач просить суд:
визнати бездіяльність Державної податкової служби України протиправною щодо внесення ОСОБА_1 інформації до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, використовуючи цифрові ідентифікатори (ідентифікаційний номер, серія та номер паспорту, номер облікової картки платника податків і інші форми) та зобов'язати вчинити певні дії відносно збереження за ОСОБА_1 форми обліку платника податків за: прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації;
визнати бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області протиправною щодо ведення обліку ОСОБА_1 як платника податків, без застосування цифрового ідентифікатора (ідентифікаційного номеру, серії та номеру паспорту, номеру облікової картки платника податків і інших форм) і зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області вести облік позивача ОСОБА_1 , як платника податків без застосування цифрового ідентифікатора (ідентифікаційного номеру, серії та номеру паспорту, номеру облікової картки платника податків і інших форм), а саме: за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження і за місцем реєстрації та зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області зробити у паспорті позивача ОСОБА_1 на стор. 7, 8 або 9 запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він є віруючою громадянкою та вірним чадом Української Православної Церкви, сповідує православну релігію. У своєму житті намагається дотримуватись православного способу життя, про який вчить і настановляє Православна Церква, для того, щоб заслужити вічне життя в Царстві Небесному.
Як вказано у позові, відповідно до вчення Православної Церкви, будь-який замінник християнського імені: (ІІН; цифровий ідентифікатор, що базується на серії та номері паспорта та ін.), який надається державними службами (податковою, пенсійним та соціальним фондами та ін.), являє собою цифрове ім'я, що є тим числом звіра (антихриста), яке буде наноситись (начертатись) на руку або чоло кожної людини і ніхто не зможе нічого купити чи продати без цього начертання. Православна Церква суворо застерігає своїх вірних про те, що приймати це число звіра (будь-який цифровий замінник імені віруючого) та начертання імені звіра категорично не можливо, оскільки людина назавжди втратить можливість отримати вічне життя з Богом, в Царстві Небесному. Це вчення викладене в останній книзі Одкровенні ОСОБА_2 (гл. 13 та 14). Отже, виходячи зі своїх переконань, впевненості в істинності Святого Письма та вчення Православної Церкви позивач звернувся до Головного управління Державної Податкової Служби в Одеській області та до Державної податкової служби України із заявами, в яких просив здійснювати в подальшому його облік, як платника податків та інших обов'язкових платежів, під власним ім'ям (прізвище, ім'я та по-батькові) згідно ст.ст. 28, 294, 296 Цивільного кодексу України; проставити у паспортах відмітку про наявність управа здійснювати будь-які платежі без номера та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою (згідно ст.63 Податкового кодексу України); не вносити інформацію до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, без згоди фізичної особи платника податків (згідно ст.35 Конституції України та ст.6 ЗУ Про захист персональних 66 даних"); внести на стор. 7.або 8 або 9 запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового кодифікатора та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою (згідно положення інструкції від 14 квітня 1997 р. №348 року (ред.2023 року) «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у медіа »).
Позивач вказує, що право на проживання за власними релігійними переконаннями нам гарантовано нормами прямої дії, а саме ст.35 Конституції України.
Як стверджує ОСОБА_1 ГУДПС та ДПСУ фактично відмовили йому у задоволенні його вимог. Представники податкових органів, посилались на дію Податкового кодексу про облік платника податків, а саме: внесення відмітки до паспорта громадянина України відносно обліку за серією та номером паспорта або за номером облікової реєстраційної картки фізичної особи.
На думку позивача, отримані листи з ДПСУ № 6740/Я/99-00-12-04-02-09 від 29.11.2023 року та ГУДПС - № 48123/6/15-32-60-10 від 04.12.2023 року та № 50660/6/15-32-60-10 від 21.12.2023 року не містять відповідей по суті вимог, викладених в заявах до відповідачів. Позивач вважає, що його вимоги ґрунтуються на положеннях статей Конституції України та Законів України. Ні вищезазначені Закони України, ні жоден інший законодавчий акт України не зобов'язують фізичних осіб мати цифровий, кодифікатор.
Ухвалою судді від 19.04.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
03.05.2024 року (вх.№ ЕС/18194/24) від представника Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач уважно дослідив положення адміністративного позову. та не погоджується з доводами позивача, вважає його положення необґрунтованими.
З покликанням на приписи п. 63.6 ст. 63 Податкового Кодексу України, п.1 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 29.09.2017 № 822, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2017 за № 1306/31174, ст.70, ст. 99 Податкового кодексу України, Головне управління ДПС в Одеській області просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
09.05.2024 року (ЕС/19129/24) від представника Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшло клопотання про долучення доказів.
13.05.2024 року (вх.№ ЕС/19478/24) від представника Державної податкової служби України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ДПС України, розглянувши зазначений позов ОСОБА_1 , не згодна з доводами викладеними в позовній заяві та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Як зазначено у відзиві, станом на теперішній час відповідно до положень Податкового кодексу України ОСОБА_1 не перебуває на обліку як платник податків у Державному реєстрі ні за РНОКПП, ні за серією та номером паспорта. Відповідно до обставин справи громадянин ОСОБА_1 подав до Тарутинської ДПС ГУ ДПС в Одеській області повідомлення фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків за формою № 1 П, яке заповнено з порушеннями, а саме в Повідомленні не заповнено «Реквізити документа, на підставі якого заповнюється Повідомлення (паспорт або інший документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше)»: « ОСОБА_3 та/або номер паспорта», «Дата видачі», «Орган, що видав паспорт» (копія Повідомлення надається). Крім того, до заяви не надано документ, який би підтвердив правильність заповнення та актуальність вказаних в заяві даних, а саме паспорт громадянина України. Для заповнення Повідомлення № 1П використовуються дані паспорта громадянина України, про що листом ГУ ДПС в Одеській області від 21.12.2023 № 50660/6/15-32-60- 10 повідомлено ОСОБА_1 . Враховуючи те, що зазначення у Повідомленні за формою № 1 П серії та номеру паспорту є обов'язковим, Позивачем не дотримана процедура звернення із відповідним Повідомленням за формою № 1П для реалізації свого права як особи, яка через свої релігійні переконання хоче відмовитись від реєстраційного номера облікової картки платника податків, та відповідно для реалізації можливості внесення відповідної відмітки до паспорта про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.
На думку відповідача, викладені обставини спростовують висновки Позивача про те, що норми чинного законодавства, які передбачають ведення обліку фізичних осіб платників податків, які через свої релігійні переконання в установленому законом порядку відмовились від використання ідентифікаційного номера, не лише за прізвищем, ім'ям та по батькові, датою народження та місцем народження, а й за серією та номером паспорта порушують право позивачки на свободу релігії, яке охороняється Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, вказано у відзиві, за наведених підстав, неприйняття контролюючим органом від громадянки ОСОБА_1 . Повідомлення за формою № 1П є правомірним та не обмежує його право щодо відмови від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків. Після усунення недоліків він не позбавлений можливості у поданні Повідомлення за формою № 1П із зазначенням необхідних реквізитів паспортного документа. Такі реквізити є обов'язковими, оскільки в подальшому облік Позивача в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків здійснюватиметься за прізвищем, іменем, по батькові, серією та номером паспорта. На теперішній час ОСОБА_1 належно заповнене Повідомлення № 1 П до контролюючого органу не подано.
Зважаючи на вищевикладене, Державна податкова служба України просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
17.05.2024 року (вх.19561/24) від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.
04.06.2024 року (вх.№ 21804/24) від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Станом на дату вирішення даної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивами на позов, відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими доказами, суд встановив таке.
16.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління ДПС в Одеській області із з'явою «про вчинення дій», в якій вказав, що він за своїми релігійними переконаннями є віруючим (віруючою) громадянином (громадянкою) та вірним (ою) чадом Української Православної церкви; що він не може і не хоче користуватися електронним цифровим ім'ям індивідуальним цифровим кодифікатором.
В заяві позивач вказав, що від народження у нього є християнське ім'я та що він відмовляється від будь якого цифрового кодифікатора, а саме ідентифікаційного номера, обліку за серією та номером паспорта, номера УНЗР та користування ними і згідно із дією норм ст.ст. 22, 24, 34, 35, 64 Конституції України; ст. 11 закону України «Про інформацію»; ст.ст. 6,7,8,15 Закону України «Про захист персональних даних»; ст.ст.28,294,296,301 Цивільного кодексу України, які є обов'язковим для виконання громадянами України, а також для усіх організацій, інспекцій та інших закладів, просить:
1. залишити за ним право жити за власним ім'ям;
2. вилучити всю інформацію щодо нього з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків;
3. зберегти за ним форму обліку платників податків за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження (згідно з дії ст.ст.28,294,296,301 ЦК України);
4. проставити відмітку у його паспорті (на стор. 7, 8 або 9) про наявність права на вчинення певних дій без присутності цифрового кодифікатора, а саме: ІІН; серія та № паспорта, № облікової картки платника податків та ін.
Також, у заяві позивач вказав, що з дією норм Податкового кодексу, що стосуються громадян, які за релігійними переконаннями відмовляються від користуванням № облікової картки (дія ст.ст 63,70 Податкового кодексу примушує обліковуватись громадян, які відмовляються за релігійними переконаннями від користуванням № облікової картки, за серією та номером паспорта), не згоден (не згодна).
29.11.2023 року позивач звернувся із повідомленням форми №1П фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків.
З даного повідомлення вбачається, що розділ «номер паспорта» та розділ «дата видачі» вказаного повідомлення заповнені не були.
На зворотному боці даної заяви позивач повідомив, що він не дає згоду на передачу його персональних даних третім особам і транскордонній передачі.
Головним управлінням ДПС в Одеській області розглянувши лист позивача від 29.11.2023 року (вх.Головного управління ДПС в Одеській області №92474/6 від 01.12.2023), в якому ОСОБА_1 надіслав заяву за формою 1ПІ, повідомлено ОСОБА_1 (листом від 21.12.2023 року №50660/6/15-32-60-10), що в наданому ним Повідомленні за формою ІП не вказано серію та номер паспорта. Також у позивача повідомлено, що ним не наданий документ, який би підтвердив правильність заповнення та актуальність вказаних в заяві даних, а саме паспорт громадянина України. Враховуючи викладене, зазначено Головним управлінням ДПС в Одеській області, інспектором Тарутинської ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області позивачу було відмовлено у прийнятті Повідомлення, так як в ньому не вказано обов'язкові для заповнення дані.
Вважаючи протиправною бездіяльність Державної податкової служби України протиправною щодо внесення ОСОБА_1 інформації до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, використовуючи цифрові ідентифікатори (ідентифікаційний номер, серія та номер паспорту, номер облікової картки платника податків і інші форми) та протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області протиправною щодо ведення обліку ОСОБА_1 як платника податків, без застосування цифрового ідентифікатора (ідентифікаційного номеру, серії та номеру паспорту, номеру облікової картки платника податків і інших форм), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Стаття 9 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1950 року установлює, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до пункту 63.1 статті 63 Податкового кодексу України (далі - ПК України) облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 63.2 статті 63 ПК України установлено, що взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
Згідно з пунктом 63.5 статті 63 ПК України всі фізичні особи платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
За пунктом 63.6 статті 63 ПК України облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Податковим номером є:
1) ідентифікаційний код юридичної особи (резидента), відокремленого підрозділу юридичної особи (резидента і нерезидента) в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;
2) обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами у разі взяття на облік:
компаніям, організаціям, утвореним відповідно до законодавства інших держав;
іноземним дипломатичним представництвам та консульським установам, представництвам міжнародних організацій в Україні;
уповноваженим особам за договорами про спільну діяльність, управителям майна за договорами управління майном, інвесторам (операторам) за угодами про розподіл продукції, виконавцям проектів (програм) міжнародної технічної допомоги та представництвам донорських установ в Україні, іншим особам та платникам у разі додаткового взяття їх на облік;
3) реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи.
Порядок визначення податкового номера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові, серією (за наявності) та номером діючого паспорта громадянина України у формі книжечки або номером діючого паспорта громадянина України у формі картки, що оформлений із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру (далі - серія та номер паспорта). До паспортів громадянина України з числа зазначених осіб вноситься відмітка, що свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Така відмітка вноситься:
контролюючими органами - до паспортів громадян України у формі книжечки. Порядок внесення такої відмітки встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики;
органом, що здійснює оформлення паспорта громадянина України у формі картки, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інформаційна взаємодія між Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та Єдиним державним демографічним реєстром щодо обміну відомостями про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) або право здійснювати платежі за серією (за наявності) та номером паспорта здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
У пункті 63.7 статті 63 ПК України установлено, що контролюючий орган зазначає податковий номер або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) у всіх свідоцтвах, довідках, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому.
Пунктами 70.1-70.2 статті 70 ПК України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є:
громадянами України;
іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні;
іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України, або набули статусу електронного резидента (е-резидента).
Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація:
70.2.1. прізвище, ім'я та по батькові;
70.2.2. дата народження;
70.2.3. місце народження (країна, область, район, населений пункт);
70.2.4. місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство;
70.2.5. серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий;
70.2.6. унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (у разі внесення інформації про особу до Єдиного державного демографічного реєстру).
70.3. До інформаційної бази Державного реєстру включаються такі дані про фізичних осіб:
70.3.1. джерела отримання доходів;
70.3.2. об'єкти оподаткування;
70.3.3. сума нарахованих та/або отриманих доходів;
70.3.4. сума нарахованих та/або сплачених податків;
70.3.5. інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків
70.3.6. унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі на підставі даних розпорядника такого реєстру, наданих у порядку інформаційної взаємодії відповідно до законодавства.
На підставі пункту 70.5 статті 70 ПК України фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.
Фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт.
Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - Положення № 822).
Згідно з п. 1 розділу IV Положення № 822 складовою частиною Державного реєстру є окремий реєстр Державного реєстру, до якого вноситься інформація про фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта.
Пунктом 1 розділу VІІІ Положення № 822 передбачено, що фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати до відповідного контролюючого органу Повідомлення за формою № 1П (додаток 8), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред'явити паспорт або документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше. У разі зміни прізвища, імені чи по батькові особа, крім паспорта, пред'являє свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності).
Відповідно до п. 2 розділу VІІІ Положення № 822 облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові (за наявності), серією (за наявності) та номером паспорта. До паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта.
Положеннями п. 3 розділу VІІІ Положення № 822 передбачено, що фізична особа подає Повідомлення до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу.
Пунктом 4 розділу VІІІ Положення № 822 встановлено, що для заповнення Повідомлення використовуються дані паспорта та інших документів, які подаються у разі зміни паспортних даних або оформлення паспорта вперше.
У разі виявлення недостовірних даних або помилок у поданому Повідомленні щодо внесення серії (за наявності) та номера паспорта, прізвища, імені, по батькові, дати чи місця народження, задекларованого (зареєстрованого) місця проживання (перебування) тощо фізичній особі може бути відмовлено у реєстрації та повідомлено про необхідність подання нової заяви для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру.
Відповідно до п. 8, 9 розділу VІІІ Положення № 822 після внесення до паспорта відмітки відповідний контролюючий орган формує та надсилає до ДПС повідомлення щодо дати внесення до паспорта такої відмітки (із зазначенням серії (за наявності) та номера паспорта) для взяття особи на облік в окремому реєстрі Державного реєстру. Датою взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру вважається дата внесення відмітки до паспорта.
ДПС у разі надходження такого повідомлення вносить до окремого реєстру Державного реєстру запис із зазначенням дати внесення відмітки та дати внесення запису до цього реєстру.
До паспорта у формі картки інформація про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків вноситься відповідно до законодавства, яким регулюється питання ведення Єдиного державного демографічного реєстру.
Для внесення під час оформлення паспорта у формі картки інформації про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідний контролюючий орган надає особі повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (далі - Повідомлення про відмову) за формою, наведеною в додатку 10 до цього Положення, для подання її до відповідного територіального органу / територіального підрозділу ДМС.
Відповідно п.10 розділу VІІІ Положення №822 у разі якщо фізична особа, до паспорта якої внесено відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта, раніше була зареєстрована в Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків, після взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру реєстраційний номер облікової картки платника податків закривається (датою закриття є дата внесення відмітки до паспорта), а у разі наявності у паспорті відмітки про реєстраційний номер облікової картки така відмітка анулюється у порядку, встановленому цим розділом.
За п.11 розділу VІІІ Положення №822 повідомлення за формою № 1П (заява за формою № 5ДРП), подане(а) до контролюючого органу, із зазначенням дати його (її) подання та дати внесення до паспорта або анулювання відмітки про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта реєструється в журналі обліку Повідомлень за формою № 1П / Заяв за формою № 5ДРП осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (далі - Журнал обліку), за формою, наведеною в додатку 11 до цього Положення.
Аналізуючи наведені вище положення законодавства, суд доходить висновку, що для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, передбачено їх облік в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, іменем, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. При цьому законодавством не передбачено можливості ведення обліку фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, виключно за прізвищем, іменем, по батькові, роком народження і місцем реєстрації.
Зміна порядку податкового обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, не призводить до зменшення обсягу прав вказаних осіб, оскільки такий облік передбачає незастосування реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Такі висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, висловлену у Рішенні від 3 грудня 2009 року № 40010/04 у справі " Тамара Скугар та інші проти Росії", яка стосувалась відмови віруючих православної церкви від ідентифікації у податкових правовідносинах за номером. Суд зазначив, що захищаючи особисту сферу, стаття 9 Конвенції не завжди гарантує право поводити себе у публічній сфері життя так, як того вимагають релігійні погляди. Держава, розробляючи та застосовуючи власні внутрішні процедури, не може залежати від точки зору окремих громадян, яка базується на їх релігійних віруваннях. Суд дійшов висновку, що спосіб організації державної податкової бази даних з використанням індивідуальних номерів платників податків не є втручанням держави у реалізацію права заявниці на свободу релігії, гарантованого статтею 9 Конвенції. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року (справа № 803/1203/17), від 25 липня 2018 року (справа № 823/198/16), від 29 липня 2019 року (справа № 816/957/16), від 25 жовтня 2019 року (справа № 806/2355/15), від 11 грудня 2019 року (справа № 440/1066/19).
Як вже встановлено судом, у поданому до Головного управління ДПС в Одеській області повідомленням форми №1П фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 не заповнив розділ «номер паспорта» та розділ «дата видачі».
З урахуванням приписів Положення №822 не зазначення номеру паспорта та дати його видачі суд не вважає неістотними недоліки повідомленням форми №1П.
Таким чином, позивачем не було подано відповідно до приписів Положення №822 належним чином складеного повідомленням форми №1П для заявою для його обліку в окремому реєстрі Державного реєстру.
Крім того, як стверджує Державна податкова служба України станом на теперішній час відповідно до положень Податкового кодексу України ОСОБА_1 не перебуває на обліку як платник податків у Державному реєстрі ні за РНОКПП, ні за серією та номером паспорта.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.8 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За змістом наведених норм судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси особи.
Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного Суду, зокрема, від 19 квітня 2018 року у справі №800/442/17, від 19 квітня 2018 року у справі №800/440/17, від 25 квітня 2018 року у справі №711/7586/16-а, від 31 травня 2018 року у справі №587/300/16-а.
Рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
При цьому особа на власний розсуд визначає чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки саме цієї особи у сфері публічно-правових відносин.
З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Відповідно до рішення Верховного Суду від 19.03.2018 справа № 9901/414/18, провадження № П/9901//414/18 завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому, захист прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Для того щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи судом не встановлено, що щодо ОСОБА_1 було внесено інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, використовуючи цифрові ідентифікатори.
За вказаного правового реагування та за встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що Державною податковою службою України не було порушено права позивача, які полягають у внесенні щодо ОСОБА_1 інформації до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, використовуючи цифрові ідентифікатори (ідентифікаційний номер, серія та номер паспорту, номер облікової картки платника податків і інші форми), а також, що Головним управлінням ДПС в Одеській області не було порушено права позивача, які полягають у веденні обліку ОСОБА_1 як платника податків, без застосування цифрового ідентифікатора (ідентифікаційного номеру, серії та номеру паспорту, номеру облікової картки платника податків і інших форм).
Таким чином, суд вважає, що у задоволення позову ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії необхідно відмовити.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2).
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ).
Відповідач:
Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393).
Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5, код ЄДРПОУ 44069166).
Суддя O.A. Вовченко
.