Справа № 420/20592/24
06 лютого 2005 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати 29.09.2022.
- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати 29.09.2022.
II. Позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони регіонального управління Морської охорони ДПСУ від 04.09.2020 р.№361-ОС виключений її зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. На виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 р. по справі № 420/24990/21 відповідачем здійснено перерахунок грошового забезпечення та 29.09.2022 здійснено зарахування на особистий рахунок. В травні 2024 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, проте відповідачем листом від 11.06.2024 р. було відмовлено . Вважаючи, що в порушення Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відповідачем не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернувся до суду з позовом.
08.07.2024 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позову, вказуючи, що у випадку коли сума доходу нарахована відповідно до рішення суду, то підстава для виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів. Окремо зазначає, оскільки сума виплачених коштів на виконання постанови П?ятого апеляційного адміністративного суду по справі 420/24990/21 позивачу була зарахована 29.09.2022, то перебіг строку звернення до суду, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України, розпочався 30.09.2022 - та сплив 31.10.2022, тому звернувшись до суду з позовною заявою 28.06.2024 року позивач не дотримався строку звернення до суду.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 12 серпня 2024 р. позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 20 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Цією ж ухвалою зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 разом з відзивом на позовну заяву надати до суду належним чином засвідчені копії документів, а саме, докази, на підтвердження нарахування/ ненарахування, виплати/невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів за спірний період у зв??язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з нормативно-правовим обґрунтуванням підстав її ненарахування та/або не виплати.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони регіонального управління Морської охорони Адміністрації ДПСУ від 04.09.2020 р.№361-ОС виключений її зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.(а.с. 9 )
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 р. по справі № 420/24990/21, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 року по 04.09.2020 року грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачені суми одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік.
29.09.2022 року на виконання даного судового рішення відповідачем була здійснена виплата грошового забезпечення та відповідних доплат в сумі 102 551,78 грн., що підтверджують банківською випискою. (а.с.11)
11.06.2024 р. на звернення позивача за вх.№К-21 від 28.05.2024 р. військова частина НОМЕР_1 листом повідомила, що законні підстави щодо задоволення вимог позивача відсутні.
Оскільки відповідачем залишається невиплаченою компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та інших додаткових виплат, позивач звернулась до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-III), яким передбачено,
- підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). ( стаття 1 Закону № 2050-ІІІ).
- компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. ( стаття 2 Закону № 2050-ІІІ).
- під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, сума індексації грошових доходів громадян (абзац другий частини другої статті 2 Закону №2050-III).
- сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться) ( стаття 3 Закону № 2050-ІІІ)
- виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. ( стаття 4 Закону №2050-III).
- компенсацію виплачують за рахунок , зокрема: коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету. ( абзац 3 статті 4 Закону №2050-III).
- відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства. ( стаття 7 Закону №2050-III).
З метою реалізації ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.02.2001р. №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159).
Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1.01.2001р..
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
VI. Оцінка суду.
Зі змісту наведених норм вбачається, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату. При цьому, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто,І право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такий підхід до розуміння зазначених норм права, сформулював Верховний Суд України ще у постановах від 19.12.2011 у справі № 6-58цс11, від 11.07.2017 у справі №2а-1102/09/2670 та підтримується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20 та інш.
Спір у цій справі виник у зв'язку з не нарахуванням та не виплатою відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати позивачу недоотриманого грошового забезпечення та інших видів додаткових виплат.
Вирішуючи дані спірні правовідносини суд враховує наступне.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідачем під час проходження позивачем військової служби не були нараховані та виплачені грошове забезпечення за період з 30.01.2020 року по 04.09.2020 року, одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, грошова допомога на оздоровлення за 2020 рік.
Після звільнення позивача з військової служби та на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 р по справі №420/24990/21 відповідачем 29.09.2022 р. було перераховано на картковий рахунок позивача недоотримані суми грошового забезпечення та інших видів додаткових виплат в розмірі 102 551,78 грн.
При вирішенні даних спірних правовідносин суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а, згідно якої основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Таким чином обов'язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.
Крім того, за висновками Верховного Суду України, які викладені, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, а також висновкам Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 17 липня 2019 року у справі № 825/2023/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/12938/16, від 16 жовтня 2020 року у справі № 825/2381/16 Закон № 2050-III не ставить у залежність право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата (грошове забезпечення) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Вказаним спростовується довід відповідача про відсутність підстав для нарахування у спірному випадку компенсації втрати частини доходу з огляду на те, що перераховане грошове забезпечення нараховано за рішенням суду.
З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що несвоєчасне нарахування належних сум та остаточний розрахунок з позивачем відбулися у зв'язку з неправомірним нарахуванням такого розрахунку відповідачем, тобто з його вини, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, адже на відповідача покладений обов'язок проведення повного розрахунку при звільненні з військової служби.
Статтею 9 КАС України передбачено що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З метою відновлення порушеного права позивача, керуючись ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по 29.09.2022 та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, нарахованих на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 р по справі № 420/24990/21 та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по 29.09.2022 та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, нарахованих на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 р по справі №420/24990/21.
При цьому, суд вважає помилковою позицію позивача в частині не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, починаючи з 29.01.2020 р., оскільки з судового рішення по справі № 420/24990/21 вбачається дата “з 30.01.2020 р.».
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо подання позивачем позову з пропуском місячного строку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України, суд вказує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
При цьому, усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір.
Так, спір щодо виплати компенсації втрати частини доходів за порушення строків їх виплати охоплюється визначенням «законодавство про оплату праці», яке міститься в статті 233 Кодексу законів про працю України, а не поняттям “ проходження публічної служби» відповідно до частини 5 ст. 122 КАС України, як це помилково вважає відповідач.
За правилами частин першої, другої статті 233 КЗпП України (в редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) працівник міг звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» ( далі - Закон № 2352-ІХ) положення частини другої статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)»
Законом України № 2352-ІХ та, відповідно, і нова редакція статті 233 КЗпП України набрали чинності з 19 липня 2022 року.
Верховний Суд неодноразово вже висловлював правову позицію щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України як до, так і після змін, запроваджених Законом № 2352-IX. Зокрема, у справі № 580/9690/23 Верховний Суд дійшов висновку « … до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Водночас у справі № 380/6701/24 Верховний Суд констатував, що дія статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX поширюється лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою чинності.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2024 року у справі № 380/29686/23.
Як вбачається з матеріалів позову, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом після звільнення з військової служби 04.09.2020 р., з підстав не нарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати 29.09.2022.
Відтак, до заявлених позивачем вимог, які охоплюють період з 30.01.2020 по 19.07.2022 р. застосуванню підлягають приписи частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження будь-яким строком, а до позовних вимог, які охоплюють період з 19.07.2022 року, підлягають застосуванню приписи статті 233 КЗпП України, які передбачають тримісячний строк звернення до суду.
При цьому, відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 року «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України відмінено карантин.
Отже, з урахуванням закінчення дії карантину, з 01.07.2023 року підлягають застосуванню строки, визначені статтею 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX.
Оскільки спірні правовідносини, які охоплюють період з 19.07.2022 по 29.09.2022 р., припадають на дію карантину та є продовженим до 01.07.2023 року, тому строк звернення до суду в межах вказаного спірного періоду є необмеженим.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
VIII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, стосується заробітної плати, то позивач є звільненим від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір».
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково .
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по 29.09.2022 та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, нарахованих на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 р по справі №420/24990/21.
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по 29.09.2022 та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, нарахованих на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 р по справі №420/24990/21.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна