Справа № 420/3749/24
06 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя про стягнення недоплаченої компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
До Одеського окружного адміністративного суду 05.02.2024 надійшов позов ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, в якому позивач просить суд:
стягнути з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 недоплачену компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткових оплачуваних відпусток при звільненні у розмірі 21547,39 грн.;
стягнути з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя від 14.11.2023 № 209к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях проти життя та нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим (з місцем дислокації у м. Херсон) та з органів прокуратури з 16 листопада 2023 року на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» у зв'язку з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (копія додається). В наказі керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя від 14.11.2023 № 209к міститься вказівка відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя провести з ОСОБА_1 остаточний розрахунок та виплатити усі належні виплати при звільненні. На виконання зазначеного наказу на картковий рахунок позивача прокуратурою Автономної Республіки Крим та міста Севастополя 16.11.2023 перераховано 11 386,78 грн. Крім того, 26.12.2023 додатково зараховано у такий самий спосіб 1 366,41 грн. Тобто, відповідачем проведено остаточний розрахунок при звільненні на загальну суму 12 753,19 грн. 27.11.2023 ОСОБА_1 отримав рекомендоване поштове відправлення від прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, у якому містився оригінал його трудової книжки серії НОМЕР_1 із записом під № 47 про звільнення з посади та органів прокуратури.
Як зазначено у позові, згідно довідки відділу кадрової роботи та державної служби прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя від 11.12.2023 № 07-20вих-23 встановлено, що станом на 16.11.2023 залишок невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваної відпусток ОСОБА_1 за період 2021-2023 років становив 56 календарних днів Згідно довідки прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя від 07.12.2023 № 21/1-47 про остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 з виплатою грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 нараховано 14 323 грн., та виплачено після відрахувань - 11 386,78 грн.
У позові зазначено, що оскільки в порушення вимог ст. ст. 47, 116 КЗпП України роботодавець у день звільнення не видав працівникові письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), та не провів з ним повний розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, діючи в інтересах позивача, 10.01.2024 його адвокат звернулась з адвокатським запитом до відповідача в якому просила надати детальний розрахунок сум, виплачених ОСОБА_1 при звільненні з посиланням на нормативно-правові акти. З відповіді прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя від 15.01.2024 № 27-1873-23 установлено, що обчислення середньої заробітної плати позивача проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати. Виходячи із середньоденної заробітної плати позивача у сумі 286,46 грн., обрахованої відповідно до зазначеного Порядку, сума компенсації за невикористану відпустку в кількості 56 календарних днів дорівнює 286,46 * 56 = 16 041,76 грн. Проте, позивач вважає, що відповідач несвоєчасно та не в повній мірі виплатив йому компенсацію за невикористані дні щорічних основної та додаткових оплачуваних відпусток при звільненні з посади, у зв'язку з чим з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя необхідно стягнути на його користь суму недоплати у розмірі 21 547,39 грн.
На думку позивача, з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України №100 та рішення Конституційного Суду України № 8- р(II)/2023 від 13.09.2023 року, відповідач неправильно здійснив обчислення суми компенсації за невикористані дні відпустки.
Ухвалою суду від 08.02.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 КАС України.
22.02.2024 року (вх.№ЕС/7698/24) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Як вказано у відзиві, середня заробітна плата для виплати компенсації за зазначені вище календарні дні невикористаної відпустки обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи у 2023 році, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки, починаючи з 01.01.2023 року. Тому розрахунковий період для розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_1 починається з 01.01.2023 року по останній день місяця 2023 року, що передує місяцю звільнення, а саме по 31.10.2023. Заробіток за період з 01.01.2023 року по 31.10.2023 року складає: 9 739,50 грн. Січень - 2 597,20 грн (відпустка), лютий - 7 142,30 грн (відпустка), березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень - заробіток відсутній. Кількість календарних днів за період з 01.01.2023 року по 31.10.2023 року складає: 34 календарних дні. У зв'язку з чим, середньоденна заробітна плата складає: 9 739,50 : 34 = 286,46 грн. Відділом фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя 16.11.2023 позивачу нараховано та виплачено компенсацію за 50 календарних днів невикористаної відпустки в сумі 14 323,00 грн відповідно до довідки, наданої відділом кадрів.
В подальшому, як стверджує відповідач, при виявленні помилкових даних відділом кадрів прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя була надана виправлена інформація про кількість невикористаних Позивачем днів щорічних відпусток до відділу фінансування та бухгалтерського обліку для здійснення відповідних донарахувань та виплат. У зв'язку з чим, відділом фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя донараховано та виплачено Позивачу компенсацію ще за 6 календарних днів невикористаної відпустки в сумі 1 718,76 грн.
Таким чином, на думку відповідача, позивачу при звільненні сплачені всі виплати, які передбачені Кодексом законів про працю України, Законом України «Про прокуратуру» та постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 11.10.2024 року зупинено провадження у справі №420/3749/24 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя про стягнення недоплаченої компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до набрання законної сили судовим рішенням по справі №420/35059/23 за позовом ОСОБА_1 до шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення шкоди.
25.11.2024 року (вх.№ЕС/66744/24) від представника позивача до суду надійшло клопотання про поновлення провадження по справі.
Ухвалою суду від 06.02.2025 року задоволено клопотання представника позивача та поновлено провадження по справі.
Станом на дату вирішення даної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позов, поясненнями, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 працював на посадах в органах прокуратури України з 19.12.1994 року та з 01.11.2018 року до звільнення на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях проти життя та нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим (з місцем дислокації у м. Херсон).
14.11.2023 року наказом керівника прокуратури Автономної республіки Крим та м.Севастополя №209к позивач звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях проти життя та нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим (з місцем дислокації у м.Херсон) з 16 листопада 2023 року на підставі п.п.2 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» у зв'язку з із рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 року по справі №420/35059/23, зокрема, визнано протиправним та скасувано наказ керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя від 14.11.2023 № 209к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях проти життя та нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим (з місцем дислокації у м. Херсон) та з органів прокуратури, зобов'язано Прокуратуру Автономної Республіки Крим та міста Севастополя поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях проти життя та нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим (з місцем дислокації у м. Херсон) з 17 листопада 2023 року.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 року по справі №420/35059/23 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року по справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення шкоди - скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Так, судом встановлено, що наказом від 14.11.2023 року №209к, зокрема, визначено відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя провести з ОСОБА_1 остаточний розрахунок та виплатити усі належні виплати при звільненні.
Так, згідно довідки №07-20 вих 13 від 11.12.2023 року Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, станом на 16.11.2023 року залишок невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваної відпусток позивачем становив 56 календарних днів:
- 7 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років за 2021 рік;
- 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років за 2022 рік;
- 19 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 31.03.2023 по 16.11.2023;
- 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років за 2023 рік.
Як стверджує позивач та встановлено судом, на картковий рахунок позивача прокуратурою Автономної Республіки Крим та міста Севастополя 16.11.2023 перераховано 11 386,78 грн. Крім того, 26.12.2023 додатково зараховано у такий самий спосіб 1 366,41 грн. Тобто, відповідачем проведено остаточний розрахунок при звільненні на загальну суму 12 753,19 грн.
З листа відповідача від 15.01.2024 року №27-89вих-24 судом встановлено, що заробіток за період з 01.01.23 по 31.10.23 складає 9739,50 грн.: січень 2597,20 грн. (відпустка), лютий 7142,30 грн. (відпустка), березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень заробіток відсутній.
Згідно даного листа розрахунок середньоденної заробітної плати позивача для обчислення суми компенсації за невикористану відпустку було здійснено відповідачем від суми нарахованого позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 31.10.2023 року та кількості календарних днів у вказаний період, якою Прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вважає 34.
Позивач вважаючи, що у відповідача наявний обов'язок виплатити йому недоплачену компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткових оплачуваних відпусток при звільненні у розмірі 21547,39 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів визначаються Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року.
Відповідно до статті 1 Закон № 1697-VII прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до статті 82 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.
Прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Прокурору надаються додаткові та інші відпустки, передбачені законом.
Для виконання невідкладних і непередбачуваних завдань прокурори можуть бути відкликані з щорічної основної чи додаткової оплачуваної відпустки. Частина невикористаної відпустки надається прокурорам у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році з відповідним відшкодуванням непередбачуваних витрат у зв'язку з відкликанням із відпустки. Порядок такого відшкодування визначається Кабінетом Міністрів України.
Закон України «Про відпустки» установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про відпустки» (далі - Закону № 504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2)додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті13,14і15цьогоЗакону); 3)творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4)соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5)відпустки без збереження заробітної плати (статті25,26цьогоЗакону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій ст. 83 КЗпП України.
Згідно із пунктом 2 Розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Працівникам плаваючого складу суден флоту рибної промисловості і працівникам, зайнятим на підприємствах із сезонним характером виробництва, з урахуванням значного коливання протягом року заробітної плати, в інших випадках збереження середньої заробітної плати вона може обчислюватися виходячи з виплат за 12 календарних місяців.
Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.
Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку.
Для працівників з відрядною оплатою праці в разі відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватися іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду.
Абзацом третім пункту 4 цього Порядку визначено, що якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Таким чином, при розрахунку розміру середньоденної заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки орган враховує саме проведені за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
При такому обчисленні правила, визначені абзацом третім пункту 4 цього Порядку не застосовуються.
Частиною першою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із частиною другою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:
1) вислугу років;
2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Відповідно до приписів ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури становить 1600 грн. на місяць.
Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: прокурора обласної прокуратури - 1, 2 (частина четверта статті 81 Закону № 1697-VII).
Посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються у розмірі - для заступника керівника обласної прокуратури - 1,3 посадового окладу прокурора обласної прокуратури (пункт 8 частина п'ята статті 81 Закону № 1697-VII).
Прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 81 Закону № 1697-VII).
Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина дев'ята статті 81 Закону №1697-VII).
Частиною 1 статті 89 Закону № 1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.
Статтею 90 Закону № 1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
України № 113-IX від 19 вересня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» запроваджено реформування системи органів прокуратури.
У пункті 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX визначено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури (абзац перший); за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури (перше речення абзацу третього).
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (друге речення абзацу третього).
Рішенням Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року №8-р(II)/2023 у справі № 3-80/2022 (191/22; 226/22; 80/23; 131/23; 99/23) за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього пункту 3 розділу II «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (щодо винагороди прокурора як гарантії його незалежності), зокрема, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX; друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, визнане неконституційним, втрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, згідно із означеною нормою закону заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок, зокрема, і надбавки за вислугу років, а тому із 13 вересня 2023 року відповідач зважаючи на рішення Конституційного Суду України № 8-р(II)/2023, повинен був здійснювати нарахування та виплату заробітної плати позивача з урахуванням складових, визначених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру».
Оскільки з дати прийняття Конституційним Судом України позивач перебував у відпустках без збереження заробітної плати, то у відповідача були відсутні підстави для обчислення суми середньоденної заробітної плати для виплати компенсації за невикористані дні відпустки враховувати заробітну плату працівника прокуратури, встановлену відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру».
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 недоплачену компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткових оплачуваних відпусток при звільненні у розмірі 21547,39 грн. необхідно відмовити.
Щодо вимог позивача про стягнення з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, суд зазначає.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Як вже встановлено судом, 14.11.2023 року наказом керівника прокуратури Автономної республіки Крим та м.Севастополя №209к позивач звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях проти життя та нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим (з місцем дислокації у м.Херсон) з 16 листопада 2023 року на підставі п.п.2 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» у зв'язку з із рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
Як стверджує позивач та встановлено судом, на картковий рахунок позивача прокуратурою Автономної Республіки Крим та міста Севастополя 16.11.2023 перераховано 11 386,78 грн. Крім того, 26.12.2023 додатково зараховано у такий самий спосіб 1 366,41 грн. Тобто, відповідачем проведено остаточний розрахунок при звільненні на загальну суму 12 753,19 грн.
Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем відповідач провів 26.12.2023 року.
Період затримки розрахунку при звільненні з 17.11.2023 року по 25.12.2023 року - 27 робочих днів.
Відповідно до довідки №21/1-13 від 21.02.2024 року середньоденна заробітна плата позивача складає 2232,56 грн.
Таким чином, середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні становить 60279,12 грн (2232,56грн х 27).
Відтак, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України у розмірі 60279,12 грн.
Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2).
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя про стягнення недоплаченої компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України у розмірі 60279,12 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (вул. Ділова, 24, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 02911088).
Суддя O.A. Вовченко