про передачу справи за підсудністю
04 лютого 2025 року 320/3413/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління справами апарату Верховної Ради України про визнання положення нормативно-правового акту протиправним та нечинним, скасування акту та стягнення моральної шкоди,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління справами апарату Верховної Ради України, який надійшов через систему «Електронний Суд», в якому просить суд:
- визнати абзац 17 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», протиправними та нечинними;
- скасувати абзац 17 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік»;
- стягнути моральну шкоду у розмірі 66 216,84 грн.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність положення нормативно-правового акту, щодо якого подано позовну заяву.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 320/3413/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Кочановій П.В.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Перевіряючи дотримання при поданні позовної заяви правил підсудності суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Отже, право позивача обирати підсудність обмежена випадками, визначеними самим Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Актами Верховної Ради є закони, постанови, резолюції, декларації, звернення, заяви.
Аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.10.2024 року у справі №320/30942/24.
Згідно правозастосування Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.10.2024 року у справі № 320/43912/24, при визначенні належної підсудності належить виходити з фактичного предмету оскарження (з чим не згоден позивач), а не з буквальним визначенням позивачем відповідача. Зазначене логічно узгоджується з повноваженнями суду самостійно залучати належного відповідача як другого відповідача у справі при відсутності повноважень змінювати предмет спору.
Згідно предмету позову позивач оскаржує акт Верховної Ради України. Отже, ця справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції.
Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
На думку суду, таке ж процесуальне рішення (про передачу справи на розгляд іншого суду) необхідно прийняти у випадку, якщо при прийнятті до провадження у справі буде встановлено, що справа належить до предметної/інстанційної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Інше тлумачення та застосування статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України призведе до розгляду адміністративної справи з порушенням правил предметної/інстанційної підсудності, що відповідно до статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
При цьому неналежність обраної позивачем підсудності свідчить, що невірно обраний суд (Київський окружний адміністративний суд) може прийняти виключно рішення про передачу справу до суду, якому така справа підсудна, не виконуючи при цьому жодних інших вимог ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки для вирішення таких питань Київський окружний адміністративний суд не буде судом, встановленим законом.
Відповідно до приписів статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про передачу адміністративної справи за загальним правилом розглядається судом у порядку письмового провадження шляхом постановлення ухвали. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Таким чином, з метою дотримання вимог закону, що визначають правила підсудності адміністративних справ, а також для забезпечення прав учасників справи на розгляд справи "судом, встановленим законом", цю адміністративну справу належить передати на розгляд до належного суду, а саме до Верховного Суду як суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 22, 25, 29, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Адміністративну справу №320/3413/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління справами апарату Верховної Ради України про визнання положення нормативно-правового акту протиправним та нечинним, скасування акту та стягнення моральної шкоди передати за інстанційною підсудністю до Верховного Суду, як суду першої інстанції.
Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кочанова П.В.