05 лютого 2025 року справа №320/13360/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №4767-3240/Ж-02/8-2600/24 від 08.02.2024 про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи з 01.08.1990 по 03.01.1997 у Центральній клінічній лікарні №1 міста Донецька в подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням у подвійному розмірі періодів роботи з 01.08.1990 по 03.01.1997 у Центральній клінічній лікарні №1 міста Донецька відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати призначення пенсії, а саме з 07.10.2023.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідач відмовив йому у зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду його роботи з 01.08.1990 по 03.01.1997 у Центральній клінічній лікарні №1 міста Донецька з підстав неприйняття до розгляду довідки від 27.09.2023 №238/03, виданої Центральною міською клінічною лікарнею №1 міста Донецька Міністерства здоров'я Донецької Народної Республіки.
Позивач не погоджується з відмовою контролюючого органу, вказуючи на те, що його право на зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі відповідного періоду роботи підтверджується відомостями з трудової книжки, яка в силу вимог чинного законодавства є основним документом, який підтверджує стаж роботи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що підстави для зарахування періоду роботи позивача з 01.08.1990 по 03.01.1997 відсутні, оскільки позивач не надав управлінню документи належного зразка, у той час як будь-які документи, видані бюджетними установами, підприємствами та організаціями, які знаходяться на неконтрольованій території України, не приймаються до розгляду.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ворошиловським РВ УМВС України в місті Донецьку 18.10.2000.
Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію за віком.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії від 03.01.2024, у якій просив зарахувати пільговий стаж роботи лікаря анестезіолога-реаніматолога з 01.08.1990 по 03.01.1997 у подвійному розмірі.
До вказаної заяви позивач долучив серед іншого довідку від 27.09.2023 №238/03, видану Центральною міською клінічною лікарнею №1 міста Донецька Міністерства здоров'я Донецької Народної Республіки.
Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві листом від 08.02.2024 №4767-3240/Ж-02/8-2600/24 повідомило позивачу, що будь-які документи, видані бюджетними установами, підприємствами та організаціями, які знаходяться на неконтрольованій території України, не приймаються та не розглядуються.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закону №1058, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Частиною другою статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону №1788) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 60 Закону №1788 робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Як зазначено вище, відповідач не здійснив зарахування до страхового стажу позивача періоду її роботи з 01.08.1990 по 03.01.1997 в подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону №1788 з підстав того, що надана позивачем довідка Центральної міської клінічної лікарні №1 міста Донецька Міністерства здоров'я Донецької Народної Республіки видана установою, яка знаходиться на неконтрольованій території України.
Водночас, сд звертає увагу на те, що відповідно до трудової книжки позивач працював з 01.08.1990 по 03.01.1997 лікарем анастезіологом-реаніматологом в анестезіологічному відділенні Центральної міської лікарні №1 м.Донецьк.
Відповідно до статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або
за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.07.2020 у справі №242/2179/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 90242534).
Крім того, Верховний суд у постанові від 22.07.2021 у справі №240/7604/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 98523850) дійшов висновку про те, що аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідно лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.02.2021 у справі №683/3705/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95176985).
Таким чином, оскільки позивачем було надано відповідачу належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію на пільгових умовах, відповідно до №1788-XII, суд дійшов висновку про те, що під час визначення наявності у позивача права на отримання пенсії за віком мають бути враховані саме відомості, наведені у трудовій книжці, а не у довідках, які в силу вимог чинного законодавства є лише альтернативним видом документу для підтвердження пільгового стажу роботи.
Наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР «Про подальше вдосконалення анестезіолого - реанімаційної допомоги населенню» № 841 від 11.06.1986 (яке було чинне на період роботи позивача на посаді лікаря анастезіолога-реаніматолога), було затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології-реанімації лікувально-профілактичного закладу, у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я.
08.10.1997 Міністерством охорони здоров'я України було прийнято наказ №303 "Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України", пунктом 3 якого встановлено вважати такими, що не застосовуються на території України,наказ МОЗ СРСР від 28.12.76 №1188 "О дальнейшем совершенствовании реанимационной помощи населению" та наказ МОЗ СРСР від 11.06.86 "О дальнейшем совершенствовании анестезиолого-реанимационной помощи населению".
Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що робота позивача у період з 01.08.1990 по 03.01.1997 лікарем анастезіологом-реаніматологом в анестезіологічному відділені в Центральній міській лікарні №1 м.Донецьк підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі в силу вимог ст.60 Закону №1788.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач не звертався до управління з документами належного зразка для зарахування до страхового стажу відповідного періоду роботи у подвійному розмірі.
Проте, суд ставиться критично до такої позиці відповідача, оскільки позивачем ще на момент звернення із заявою про призначення пенсію було надано трудову книжку, яка містить всі необхідні відомості, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу у подвійному розмірі.
Враховуючи вказане, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві протиправно відмовило у зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи позивача з 01.08.1990 по 03.01.1997 в Центральній міській лікарні №1 м.Донецьк.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоду його роботи з 01.08.1990 по 03.01.1997 в Центральній міській лікарні №1 м.Донецьк.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням у подвійному розмірі періодів роботи з 01.08.1990 по 03.01.1997 у Центральній клінічній лікарні №1 міста Донецька відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати призначення пенсії, а саме з 07.10.2023, суд зазначає таке.
Відповідно до Рекомендації №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу позивача у подвійному розмірі відповідного періоду його роботи, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до страхового стажу позивача у подвійному розмірі період його роботи з 01.08.1990 по 03.01.1997 в Центральній міській лікарні №1 м.Донецьк відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та здійснити перерахунок його пенсії з 07.10.2023.
Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоду його роботи з 01.08.1990 по 03.01.1997 в Центральній міській лікарні №1 м.Донецьк.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі період його роботи з 01.08.1990 по 03.01.1997 в Центральній міській лікарні №1 м.Донецьк відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та здійснити перерахунок його пенсії з 07.10.2023.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.