про закриття провадження у справі
04 лютого 2025 року м. Київ 320/48396/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., здійснюючи розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
доУправління державної охорони України
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної охорони України, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Управління державної охорони України у наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, розрахованого відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, а також надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для проведення з 01.02.2023 року перерахунку основного розміру пенсії;
- зобов'язати Управління державної охорони України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, а також надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2023 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.
В подальшому, від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі.
Заявник зазначає, відповідачем вчинено дії шляхом підготовки і направлення до ГУ ПФУ в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII, положень Постанови № 704 та із зазначенням відомостей про розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023, а тому відсутні підстави для зобов'язання УДО України вчинити такі дії, так як вони вже вчиненні.
У свою чергу, від позивача надійшла заява про повернення сплаченого судового збору.
Розглядаючи питання про наявність підстав для закриття провадження у справі, судом встановлено наступне.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Представником відповідача додано до заяви супровідний лист Департаменту кадрового забезпечення Управління Державної охорони України від 24.01.2024 №2/6-280 про направлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, а також довідку від 24.01.2024 №2/6-2372.
За наведених обставин та враховуючи, що відповідачем скеровано до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення позивача, встановленого за відповідною (аналогічною) посадою на день звільнення зі служби станом на 01.01.2023, суд дійшов висновку про виправлення відповідачем порушень, які є предметом розгляду даної справи.
Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011 стосовно тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
За змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у законах України, згідно з п. 3.6 мотивувальної частини цього рішення означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".
Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має стосуватися суб'єктивних прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З огляду на викладене, суд виходить з того, що оскаржувані порушення наразі усунуто відповідачем, з урахуванням відсутності у суду підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Протилежного суду під час розгляду справи не доведено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.
Визначаючись щодо повернення судового збору, суд враховує наступне.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (ч.2 ст.238 КАС України).
Відповідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".
Так, пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Як встановлено з матеріалів справи, при зверненні з даним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн згідно квитанції до платіжної інструкції від 15.12.2023 №90.
Оскільки, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту п.8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні підстави для задоволення заяви позивача в частині повернення сплаченого судового збору та, відповідно, повернення суми сплаченого судового збору.
Керуючись статтею 7 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір», статтями 132, 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Клопотання представника Управління державної охорони України про закриття провадження у справі задовольнити.
2. Закрити провадження в адміністративній справі №320/48396/23.
3. Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.) сплаченого відповідно до квитанції до платіжної інструкції від 15.12.2023 №90.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Жукова Є.О.