Справа № 570/4590/24
Провадження №2-а/603/5/2025
05 лютого 2025 року м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Галіяна І. М.,
секретар судового засідання Сандалюк О. В.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Андрусенко І. Я., звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення № 1161 від 23.08.2024 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що оскаржувана постанова незаконна і необґрунтована, оскільки винесена із порушенням встановленого порядку накладення адміністративного стягнення, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів його вини.
Зазначає, що жодних правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів він не порушував. Так, йому ставиться в провину те, що він не зареєстрував у добровільному порядку свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста, проте приписами абз. 5 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не встановлено вимог щодо обов'язкової реєстрації такого електронного кабінету. В оскаржуваній постанові зазначено про те, що він не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби, однак постанова не містить посилання на рішення військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) чи відповідного Р(М)ТЦК та СП про направлення його на проходження медичного огляду, у зв'язку з чим неможливо встановити час події та визначити строки давності притягнення до адміністративної відповідальності. В постанові не вказано, які саме дані ним не уточнено, а постанова не містить відомостей щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації стосовно нього. Також в постанові не наведено кінцевий строк, протягом якого він зобов'язаний був оновити свої облікові дані. Вважає, що відповідно до приписів Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» інформацію, яку він не оновив, відповідач повинен був отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді. Доказів здійснення відповідачем перевірки функціонування системи військового обліку громадян з приводу відсутності інформації щодо позивача до постанови не долучено.
Окрім того, звертає увагу на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення № 177 від 16.08.2024 року, який був предметом розгляду під час винесення оскаржуваної постанови, зазначено, що позивач своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги п. 1 пп. 10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, а саме не уточнив свої персональні дані через ЦНАП або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у Р(М)ТЦК та СП, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Поряд з цим, в спірній постанові зазначено про порушення ним пп. 8 п. 1, 10 додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року. Однак вказані Правила не містять п. 10 у своєму складі, а пп. 8 п. 1 встановлено обов'язок призовників, військовозобов'язаних та резервістів в семиденний строк повідомляти органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених в ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Більш того, розгляд справи про адміністративне правопорушення має відбуватись виключно в межах зазначених в протоколі обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення. Компетентний орган, що розглядає справу, не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену в протоколі, перекваліфіковувати дії особи, яка притягається до адмінвідповідальності, та самостійно відшукувати докази винуватості цієї особи.
У відзиві на позовну заяву представник ІНФОРМАЦІЯ_3 заперечив доводи позивача та його представника, викладені в позові, зазначивши, що позивач своїми діями порушив вимоги пп. 8 п. 1, 10 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Враховуючи наведені обставини, просить відмовити в задоволенні позову.
Не погоджуючись із доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача - адвокат Андрусенко І. Я. надіслав на адресу суду письмові заперечення, в яких вказує, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 при винесені оскаржуваної постанови фактично перекваліфіковано дії ОСОБА_1 , оскільки позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог пп. 8 п. 1, 10 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, чого не було встановлено у фабулі правопорушення, викладеній в протоколі про адміністративне правопорушення № 177 від 16.08.2024 року. Вважає, що під час розгляду справи про адмінправопорушення не дотримано встановленого законом порядку винесення спірної постанови, оскільки застосовано не ті правові норми. У зв'язку з наведеним просить скасувати оскаржувану постанову, а справу направити на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 06.11.2024 року задоволено клопотання представника позивача і витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_3 завірені копії матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Андрусенко І. Я. в судове засідання не з'явилися, проте представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за їхньої відсутності.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 - Тимофій В. П. в судове засідання не з'явилася, у відзиві на позовну заяву просить розглянути справу за її відсутності.
Судом встановлені такі обставини.
16.08.2024 року старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 старшим лейтенантом ОСОБА_2 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення № 177, на підставі якого 23.08.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_3 відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову про адміністративне правопорушення № 1161, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 16.08.2024 року приблизно об 11:30 год ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель с. Дубенка Чортківського району Тернопільської області прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в Україні» від 18.05.2024 року не зареєстрував в добровільному порядку свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста, не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби, протягом 60 днів з дня набрання чинності Указу Президента України про оголошення мобілізації, затвердженого Верховною Радою України, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг, електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста або у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив підпункт 8 пункту 1, 10 додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» вказане порушення вчинене в особливий період.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази, приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.
Диспозиція цієї статті є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які визначають правила військового обліку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-XIIвійськовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України»).
За приписами ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок включає:підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
18.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 року (далі - Закон № 3633-ІХ).
Цим Законом положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (Закон № 2232-XII) викладено в новій редакції, відповідно до якої, серед іншого, встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Отже, у відповідності до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Водночас абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Таким чином, в період з 18.05.2024 року (тобто після набуття чинності Законом № 3633-ІХ) до 16.07.2024 року (включно) ОСОБА_1 зобов'язаний був оновити свої персональні (військово-облікові) данічерез центр надання адміністративних послуг, через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Приміткою ст. 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Однак примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосовано в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким у цьому випадку є позивач.
Водночас суд звертає увагу, що жодна з вищезазначених баз даних не містить інформації про фактичне місце проживання позивача, місце роботи (навчання), номери його засобів зв'язку, а також адреси електронної пошти.
Проте суд вважає за необхідне зазначити, що в протоколі про адміністративне правопорушення № 177 від 16.08.2024 року ОСОБА_1 ставилось в провину порушення вимог пункту 1 підпункту 101 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, а в оскаржуваній постанові зазначено про порушення ОСОБА_1 підпункту 8 пункту 1, 10 цих Правил.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, додатком № 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Правила військового обліку).
Так, абз. 4 пп. 101 п. 1 Правил військового обліку передбачено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Поряд з цим, пп. 8 п. 1 Правил військового обліку (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) визначав обов'язок призовників, військовозобов'язаних та резервістів особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В постанові про адміністративне правопорушення № 1161 від 23.08.2024 року ОСОБА_1 фактично ставиться в провину те, що він не уточнив свої персональні дані в порядку, визначеному ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII та Законом № 3633-ІХ. Однак такі дії (бездіяльність) позивача кваліфіковано як порушення пп. 8 п. 1, а не абз. 4 пп. 101 п. 1 Правил військового обліку.
Більш того, в оскаржуваній постанові зазначено про порушення ОСОБА_1 пункту 10 Правил військового обліку, однак суд звертає увагу на те, що ці Правила містять всього 4 пункти і пункт 10 в них відсутній.
Підсумовуючи наведені обставини, суд зазначає, що формулювання суті правопорушення повинно бути чітким та конкретним, однак при винесені оскаржуваної постанови вказаних вимог не було дотримано. Постанова містить значні протиріччя, які, серед іншого, унеможливлюють чітке визначення об'єктивної сторони вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.
Окрім того, суд вважає слушними доводи представника позивача стосовно того, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично перекваліфіковано дії (бездіяльність) ОСОБА_1 , адже в протоколі про адміністративне правопорушення № 117 від 16.08.2024 року, на підставі якого винесено спірну постанову, позивачу ставиться в провину порушення зовсім інших вимог Правил військового обліку.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
У зв'язку з наведеним суд звертає увагу на те, що при винесені оскаржуваної постанови посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 не дотримано визначеного законом порядку її винесення, застосовано не ті норми, якими передбачена адміністративна відповідальність за вчинення інкримінованого позивачу діяння, а при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 , перекваліфікувавши дії позивача, фактично вийшов за межі пред'явленого в протоколі обвинувачення.
Окрім того, необхідно зазначити, що норми КУпАП зобов'язують призначати стягнення в межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення.
Статтею 27 КУпАП штраф визначено як грошове стягнення, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
У санкціях статей (санкціях частин статей) КУпАП стягнення у виді штрафу визначено в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.
Тобто КУпАП чітко і послідовно вказує на єдиний вимір розміру стягнення у виді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно з «Перехідними положеннями» Податкового кодексу (п. 5 підрозділу 1 розділу XX), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п. п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділ IV цього кодексу для відповідного року.
Отже, при накладенні стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією відповідної статті КУпАП, цей розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із визначенням його у грошовій сумі в перерахунку його розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Однак, накладаючи на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу, посадовою особою не дотримано вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу та призначено штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У силу ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що при винесені оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 не було дотримано встановленого законом порядку її винесення, а тому вона підлягає скасуванню у судовому порядку з підстав порушення процедури розгляду адміністративного матеріалу.
Як вбачається з висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.11.2021 року (справа № 185/8460/16-а) та від 30.08.2022 року (справа № 683/743/17), скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення з процесуальних підстав потребує повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити, скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 1161 від 23.08.2024 року, а справу направити на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 73, 77, 90, 139, 246, 255, 286 КАС України, ст. ст. 251, 258, 280, 283 КУпАП, суд,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 1161 від 23.08.2024 року за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП направити на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 605 (шістсот п'ять) грн 60 (шістдесят) коп сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: с. Дубенка Чортківського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Головуючий суддя І. М. Галіян