Справа № 523/14822/24
Провадження №2/523/1579/25
"29" січня 2025 р. м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бєлік Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одеси цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулось до Суворовського районного суду м. Одеси з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, 09.01.2023 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 775393501 у формі електронного документа з використання електронного підпису. За умовами кредитного договору, первісний кредитор здійснив перерахування грошових коштів відповідачу на банківську карту у сумі: 8 900 грн.
Представник позивача зазначає, що відповідач в односторонньому порядку допустив порушення умов договору, у зв'язку з цим, станом на 09.01.2023 року, наявна заборгованість, яка становить: 45 465, 11 гривень.
Щодо звернення позивача з даним позовом, представник зазначив, що первісний кредитор 28.11.2018 року відступив право вимоги за кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс», яке в подальшому, 30.10.2023 року уклало договір факторингу з ТОВ «Онлайн Фінанс», яке у свою чергу 17.07.2024 року уклало Договір факторингу з позивачем.
На підставі викладеного представник позивача просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі: 45 465, 11 гривень, судові втрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач не з'явився, прохальна частина позовних вимог містить в собі п.3 щодо можливості розгляду справи за відсутності представника позивача та ухвалення заочного рішення (а.с.14).
Відповідач ОСОБА_1 до суду також не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, також шляхом направлення смс-повідомлення про виклик до суду.
Таким чином, судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлялись, представник позивача звернувся на адресу суду з заявою про слухання справи за його відсутності, відповідач повідомлялась у встановленому законом порядку, а відтак підстав для відкладення слухання, передбачених ст. 223 ЦПК України не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на викладене, враховуючи, що судом було вжито всіх належних заходів щодо сповіщення відповідача про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення про виклик до суду, відповідач поважності причин неявки суду не повідомив, не подав відзиву, а позивач надав заяву в якій зазначив, що не заперечує проти такого вирішення справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ч. 1 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Керуючись ст. ст.223, 280, 281, 353 ЦПК України, суд
Провести заочний розгляд цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредит.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя