Справа № 522/22466/24
Провадження по справі № 1-кс/522/1039/25
05 лютого 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162510001725 від 11.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України, про арешт майна, -
10.12.2024 року о 18:05 год. водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «БМВ 328І», р.н. НОМЕР_1 , здійснюючи рух по вул. Михайла Грушевського з боку вул. Разумовської в напрямку вул. Паркової, не доїжджаючи до перехрестя з вул. Паркова, в районі буд. № 2 по вул. Михайла Грушевського здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїзну частину вул. Михайла Грушевського.
В результаті ДТП пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, САК, перелому 5-6 ребер зліва, перелому лівої гомілки, госпіталізований до КНП МКЛ 11 ОМР.
10.12.2024 року в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди був оглянутий автомобіль «БМВ 328І», р.н. НОМЕР_1 , який в наступному був поміщений на майданчик тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Міжлиманське, вул. Квіткова, 36.
11.12.2024 року автомобіль «БМВ 328І», р.н. НОМЕР_1 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.
Автомобіль «БМВ 328І», р.н. НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 30.09.2021 року ТСЦ № 5142, належить: ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином автомобіль «БМВ 328І», р.н. НОМЕР_1 , є тимчасово вилученим майном, яке необхідно дослідити шляхом проведення авто-технічної та транспортно-трасологічної експертиз.
У зв'язку з викладеним, у органу досудового розслідування виникла необхідність в арешті майна, а тому прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.
Позиція учасників судового розгляду.
Прокурор в судове засідання не з'явився.
Власник майна ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, згідно поданих письмових заперечень, повідомили слідчого суддю, що експертиза вже була проведена, автомобіль марки БМВ не є речовим доказом, вину ОСОБА_4 не визнає, про підозру йому повідомлено не було, потерпілий в рамках вказаного кримінального провадження також не вважає винним ОСОБА_7 , оскільки зіткнення з пішоходом відбулось в місці, яке не призначене для переходу дороги, а саме мосту.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду.
Вилучені предмети, відповідно до ст. 98 ч. 1 КПК України, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Статтею 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Згідно із ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СД ВП №2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12024162510001725 від 11.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
З матеріалів клопотання прокурора та письмових заперечень адвоката ОСОБА_6 в судовому засіданні встановлено, що експертиза технічного стану автомобіля, яка підтвердила його відповідність технічним нормам, дослідження слідів ушкоджень, що дало об'єктивну картину обставин зіткнення з пішоходом.
ОСОБА_4 не визнає своєї вини. Потерпілий також не вважає його винним. Це зумовлено тим, що зіткнення з пішоходом сталося в місці, яке не призначене для переходу дороги, а саме на мосту.
На даний момент ОСОБА_4 не було повідомлено про підозру.
Згідно п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України»: «Зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів»
Автомобіль марки «BMW 328I, державний номер НОМЕР_1 , слідчим постановою від 11.12.2024 року був визнаний у якості речового доказу.
Проте, в обґрунтування підстав звернення до слідчого судді зі вказаним клопотанням, прокурор вказує на те, що транспортний засіб «BMW 328I, державний номер НОМЕР_1 має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, його арешт потрібен з метою позбавлення власника можливості відчужувати вказане майно, що б у ході подальшого розслідування мати можливість його дослідження за вказаним місцем зберігання. Якщо транспортний засіб буде перебувати у володінні особи, яка зацікавлена в кінцевому рішенні У кримінальному провадженні або до нього буде доступ сторонніх осіб, існує реальна загроза відчуження, зміни або знищення вказаного майна, його втрата може слугувати втратою доказової бази у провадженні.
Між тим, клопотання прокурора фактично зводиться до формального перелічення правових підстав для застосування такого заходу, без належного обґрунтування доведення такої необхідності.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод, учасником яких є Україна. Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності, як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.
Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Згідно ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заборонено будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійсненим на підставі закону.
ЄСПЛ в своїх рішеннях визначає, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи» (справа Баклашов проти Росії, рішення від 09 червня 2005 року, справа Ізмайлов проти Росії, п.38 рішення від 16 жовтня 2008).
Всупереч зазначених вимог закону, орган досудового розслідування мав достатньо часу для проведення усіх необхідних слідчих дій з вилученим транспортним засобом.
Отже, з метою недопущення порушення прав особи, яка є власником транспортного засобу, запобігання наслідкам, до яких може призвести арешт, враховуючи відсутність необхідності вжиття таких заходів забезпечення кримінального провадження, клопотання прокурора ро накладення арешту слід залишити без задоволення, а вилучений транспортний засіб слід негайно повернути власнику транспортного засобу.
Керуючись ст. ст. 167-173, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - залишити без задоволення.
Автомобіль марки «БМВ 328І», р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 30.09.2021 року ТСЦ № 5142, належить: ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , - повернути власнику за належністю.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_8