05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 585/1829/22
провадження № 51-4514 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 жовтня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 19 червня 2024 року щодо нього,
встановив:
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга засудженого на вказані судові рішення з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування клопотання вказує, що на виконання ухвали Суду від 03 жовтня 2024 року про надання строку на усунення недоліків касаційної скарги він звернувся з новою касаційною скаргою 08 жовтня 2024 року, на підтвердження чого надає копії поштових квитанцій з описом вкладення у конверт, а також зазначає, що наступну його касаційну скаргу було повернуто.
У зв'язку наведеним просить поновити йому строк на касаційне оскарження вироку суду та ухвали апеляційного суду.
Дослідивши доводи клопотання, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити виходячи з наступного.
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказані судові рішення (вх. № 22755/0/170-24 від 30.09.2024), яку ухвалою Суду від 03 жовтня 2024 року залишено без руху, при цьому, зокрема, зазначено, що ОСОБА_4 оскаржує вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду з підстави невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, посилаючись при цьому на неповноту судового розгляду, до того ж фактично не погоджується з оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, яким надає власну оцінку відмінну від оцінки наданої судами, у тому числі на предмет достовірності, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Згідно Акту Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду № 518 від 30 вересня 2024 року (далі - Акт), при розкритті конверта, було виявлено відсутність додатків до касаційної скарги ОСОБА_4 , а саме: копії вироку Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 жовтня 2023 року, ухвали Сумського апеляційного суду від 19 червня 2024 року та копії касаційної скарги на 12 аркушах.
11 жовтня 2024 року від засудженого ОСОБА_4 надійшла заява, датована 08 жовтня 2024 року (вх. № 23673/0/170-24 від 11.10.2024), про долучення відсутніх додатків до його касаційної скарги, згідно Акту. До заяви долучено копію касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2024 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 повернуто скаржнику, оскільки на виконання ухвали Суду, яка отримана засудженим, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 14 жовтня 2024 року, будь-яких матеріалів не надходило.
Засуджений ОСОБА_4 повторно звернувся з касаційною скаргою на вказані судові рішення (вх. № 682/0/170-25 від 13.01.2025), яку ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2025 року повернуто, оскільки скарга подана з пропуском тримісячного строку на касаційне оскарження та клопотання про поновлення строку не порушувалось.
Частиною 1 статті 117 КПК України передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
За сталою практикою Верховного Суду, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були, чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Також, Суд звертає увагу, що у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК України касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Зі змісту наведеної норми слідує, що початок перебігу строку на касаційне оскарження для всіх учасників кримінального провадження, окрім засудженого, який тримається під вартою, законодавець пов'язує лише із однією подією - днем проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
За приписами ст. 115 КПК України, строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
На підставі вищевикладеного наведені засудженим у клопотанні доводи про необхідність поновлення йому строку на касаційне оскарження Верховний Суд не може визнати поважними.
У своєму клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження засуджений посилається, як на підставу пропуску ним строку, що подавав касаційну скаргу датовану 08 жовтня 2024 року (вх. № 23673/0/170-24 від 11.10.2024) на виконання ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху, проте вона була надіслана на виконання Акту, а також повторно звертався з касаційною скаргою, однак скарга була повернута, оскільки була подана з пропуском тримісячного строку на касаційне оскарження та клопотання про поновлення строку не порушувалось.
Таким чином, наведені у клопотанні засудженого обставини не можна вважати поважними у розумінні положень ст. 117 КПК України.
Інших причин, які завадили ОСОБА_4 протягом строку на касаційне оскарження звернутися до Суду та, які можна було б визнати поважними, у клопотанні не наведено та колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд вважає, що касаційну скаргу слід повернути, оскільки вона подана після закінчення строку касаційного оскарження та відсутні підстави для його поновлення.
Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити засудженому ОСОБА_4 у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 жовтня 2023 року та ухвали Сумського апеляційного суду від 19 червня 2024 року щодо нього, касаційну скаргу повернути разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3