судді першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1
до постанови Верховного Суду 14 січня 2025 року
у справі № 335/10825/16 (провадження № 51-4643км23)
Погоджуючись із основною частиною мотивів прийнятого рішення та його резолютивною частиною у той же час вважаю, що Суд помилково дійшов висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги прокурора щодо допустимості висновку судової почеркознавчої експертизи, як доказу у справі.
Сторона обвинувачення вважала, що судом першої інстанції безпідставно визнано недопустимим доказом висновок судової почеркознавчої експертизи від 11.09.2015 № 222 через відсутність у матеріалах провадження вільних зразків підпису ОСОБА_2 , наданих експерту для дослідження.
Колегія суддів зазначила, що висновок суду першої інстанції в ухвалі від 15.01.2019 про необхідність дозволу слідчого судді про надання тимчасового доступу до вільних зразків підпису ОСОБА_2 є помилковим.
З таким рішенням колегії суддів не згоден, з огляду на таке.
Порядок проведення почеркознавчих експертиз визначено в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5. Згідно з положеннями цієї Інструкції для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.
За правилами ст. 245 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом. Порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (статті 160 - 166 цього Кодексу).
Положеннями Глави 15 КПК «Тимчасовий доступ до речей та документів» визначено, що тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог ст. 160 КПК сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у ст. 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.
06.08.2015 слідчий у кримінальному провадженні в порядку статей 40, 93 КПК звернувся із запитом до командира військової частини НОМЕР_1 в якому просив надати йому документи в яких містяться вільні підписи ОСОБА_2 для проведення експертизи(т. 1, а. к. п. 134).
З висновку судової почеркознавчої експертизи від 11.09.2015 № 222 в матеріалах провадження вбачається, що в якості порівняльного матеріалу експерту було надано технічне зображення вільних зразків підпису ОСОБА_2 на 13 арк, а не оригінали документів із його вільними підписами. (т. 1, а. к. п. 139(зворот)-141).
Усупереч вимогам статей 160 та 245 КПК ці вільні зразки підпису були надані експерту без дозволу слідчого судді.
Суд першої інстанції встановивши, що вільні зразки підпису ОСОБА_2 для проведення судової почеркознавчої експертизи усупереч вимогам ст. 87 КПК були одержані стороною обвинувачення з порушенням визначеної законом процедури, ухвалою від 15.01.2019 задовольнив клопотання сторони захисту та визнав вказаний висновок експерта недопустимим доказом і припинив його дослідження в судовому засіданні (т. 4, а. к. п. 121).
Вважаю посилання прокурора в касаційній скарзі в обґрунтування своїх доводів на статті 40 та 93 КПК безпідставними, оскільки ст. 40 цього Кодексу передбачає повноваження слідчого, а ст. 93 визначає загальний порядок збирання доказів стороною обвинувачення в кримінальному провадженні шляхом проведення слідчих (розшукових ) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органі місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
У той же час, положення ст. 245 КПК є спеціальними по відношенню до ст. 93 цього Кодексу, оскільки передбачають особливий порядок отримання зразків для проведення експертизи у кримінальному провадженні. Ця норма є імперативною, тобто обов'язковою для виконання стороною, яка збирає докази.
Відповідно до вимог ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, є такі діяння, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Додержання судом вимог кримінального процесуального закону при оцінці доказів у кримінальному провадженні корелюється з принципом правової визначеності та є гарантією справедливого і неупередженого розгляду справи.
Зважаючи на викладене вище, вважаю правильним, та таким, що відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства висновок суду першої інстанції про недопустимість, як доказу висновку почеркознавчої експертизи від 11.09.2015 № 222 у кримінальному провадженні.
Суддя ОСОБА_1