Справа №521/16260/24
Провадження №3/521/783/25
30 січня 2025 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді Гуревського В.К., при секретарі Турава Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі справу, що надійшла з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
До Малиновського районного суду м. Одеси надійшли матеріали справи за протоколом серії АБА №117911 від 20 вересня 2024 року, складеного відносно ОСОБА_2 , за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА №117911 від 20 вересня 2024 року, вбачається, що 20 вересня 2024 року об 16 годинні 53 хвилин в м. Одеса по вул. Тираспольське шосе водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Mercedes», державний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі відмовився, що зафіксовано на портативний відеореєстратор №767379, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.
За даним фактом інспектором поліції відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії АБА №117911 від 20 вересня 2024 року, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Представник ОСОБА_1 Ткачук Андрій Юрійович надав до суду клопотання, в якому просив матеріали адміністративної справи № 521/16260/24 відносно ОСОБА_3 , про притягнення до адміністративної за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, направити на доопрацювання до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, посилаючись на таке.
У Малиновському районному суді м. Одеси перебувають матеріали адміністративної справи № 521/16260/24 щодо притягнення, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП.
Матеріали справи № 521/16260/24 містять адміністративний протокол серії АБА № 117911 від 20 вересня 2024 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який складено на гр. ОСОБА_2 .
Відповідно до паспорту громадянина України, особа на яку складено Протокол має ПІБ - ОСОБА_3 .
Дану справу про адміністративне правопорушення неможливо розглянути, так як інформація, яка зазначена у Протоколі не відповідає дійсності, а саме Протокол складено на невірне прізвище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, з метою повного, всебічного та неупередженого судового розгляду, об'єктивного та справедливого вирішення справи, за доцільне повернути суду адміністративні матеріалу по справі № 521/27010/23 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2024 року матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, повернуто до Управління патрульної поліції в Одеській області для доопрацювання та усунення недоліків.
До суду надійшов лист Управління патрульної поліції в Одеській області від 16 грудня 2024 року з адміністративними матеріалами справи, та зазначено, що матеріали доопрацьовано у мірі можливості, з урахуванням недоліків викладених у постанові від 26 грудня 2024 року до матеріалів додається заява інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 2 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Сергія Драгієва. Просили розглянути адміністративний матеріал відносно ОСОБА_2 та прийняти рішення згідно чинного законодавства України.
Відповідно до заяви інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 2 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Сергія Драгієва від 16 грудня 2024 року, вбачається, що згідно повернення матеріалів щодо розгляду протоколу серії АБА №117911 за ст. 130 КУпАП на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснив таке.
20 вересня 2024 року було зупинено авто Мерседес, державний номерний знак НОМЕР_2 , та під час спілкування з водієм були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, та запропоновано пройти освідування у відповідному медичному закладі, але водій відмовився, тому згідно п. п. 2.5 було складено відповідний протокол та на прохання поліцейського надати документи згідно п. п. 2.4 водій показав Дію де вказано посвідчення водія серія НОМЕР_3 де вказані дані було перевірено за наявними базами ІПНП та встановлено особу як ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому просив при розгляді даного протоколу серії АБА №117911 вважати дані особи дійсними.
Представник ОСОБА_1 Ткачук Андрій Юрійович надав до суду клопотання про закриття провадження по справі №521/16260/24, в якому просив дану справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_3 , закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП., та розглянути клопотання про закриття провадження на судовому засіданні без участі ОСОБА_3 , та його захисника адвоката Ткачука А.Ю., посилаючись на таке.
Щодо підстав зупинки транспортного засобу.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки.
Із наявного відеозапису встановлено, що в порушення вищезазначеної вимоги закону поліцейські взагалі не повідомили ОСОБА_3 , причину та підстави зупинки автомобіля під його керуванням.
Можливо дійти висновку, що поліцейські безпідставно (не керуючись ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»), зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_3 , тому як він, правила дорожнього руху не порушував.
Тому, зупинка водія поліцією «просто так» не є законною, тому всі подальші вимоги поліції до ОСОБА_3 , зокрема й проходження огляду на стан сп'яніння, він виконувати не зобов'язаний.
Такого висновку дійшов Чернівецький апеляційний суд у рішенні 13 жовтня 2022 року по справі 718/1824/22. Також, на думку апеляційного суду, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17.
Щодо вручення направлення.
Із наявного відеозапису можливо встановити, що жоден поліцейський від початку спілкування із ОСОБА_3 , до моменту складення адміністративних матеріалів не запропонував йому пройти огляд в медичному закладі охорони здоров'я шляхом вручення письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я (далі - Направлення), з метою виявлення стану сп'яніння. Апеляційні суди неодноразово приходили до висновку, що вказане є грубим порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Аналогічні висновки зазначені у Постанові Одеського апеляційного суду справа № 495/5180/22 від 12 вересня 2022 року та Постанові Одеського апеляційного суду справа № 501/988/22 від 15 серпня 2022 року.
Щодо відсторонення від керування автомобілем.
Відповідно до вимог ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частиною третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
У разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.
Згідно зі ст. 266 КУпАП, у разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
В порушення вимог вищевказаних норм, ОСОБА_3 не був відсторонений працівниками патрульної поліції від керування транспортним засобом у встановленому законом порядку, що також ставить під сумнів факт наявності у водія ознак наркотичного сп'яніння. Вказане також підтверджується відсутністю у матеріалах справи будь якої інформації про передачу вказаного у протоколі авто іншому тверезому водію (ст. 266 КУпАП).
Як було вказано ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» («Кarelin V. Russіа», рішення від 20 вересня 2016 року суд не може вийти за межі такого обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
Таким чином, судом першої інстанції не було дотримано всіх вимог закону щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, які визначені ст. ст. 7, 245 КУпАП, абсолютно не виконано функції з дослідження наданих поліцейськими доказів та не надано жодної належної оцінки таким доказам, і в результаті винесено абсолютно незаконне рішення, яке протирічить принципу правової визначеності та порушує права ОСОБА_4 , на справедливий судовий розгляд безстороннім судом, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і громадянина 1950 року.
Закон встановлює чітку послідовність обставин, які підлягають встановленню в ході проведення огляду особи на стан сп'яніння, які знаходяться у причинному зв'язку між собою та є взаємозалежними.
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України.
Виходячи з вищезазначених положень, висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22. Грудня 2010 року № 23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Зважаючи на всі зазначені недоліки, допущені поліцейськими при складанні адміністративного матеріалу та порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді даної справи, відсутність належної та обґрунтованої оцінки наявним в матеріалах доказів, вважаю, що постанова Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 липня 2024 року по справі № 456/2549/24 підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Дослідивши пояснення особи яка притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що провадження по справі підлягає закриттю, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.
Згідно статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» вказано вичерпні підстави зупинення транспортного засобу співробітниками поліції:
1. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
2. Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
3. Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
З відеозапису подій, наданих до матеріалів справи, вбачається, що запис починається з перевірки співробітниками поліції документів, авто, перевірки речей ОСОБА_1 , підстав його зупинки на відеозапису відсутні.
За відсутності таких доказів вбачається неправомірною зупинка поліцейськими ОСОБА_1 , що суперечить Закону України «Про дорожній рух» й ПДР, і є підставою вважати всі наступні дії поліцейських та здобуті у справі дані, в тому числі процедура огляду водія, неправомірними за правовим принципом «плодів зіпсованого дерева».
Відповідно транспортний засіб був зупинений в порушення вимог чинного законодавства, тобто незаконно. Для того, щоб вимагати від водія пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, поліція має довести законність його зупинки.
Зупинка транспортного засобу поліцією «просто так» не є законною, тому всі подальші вимоги поліції до водія, зокрема й проходження огляду на стан сп'яніння, водій виконувати не зобов'язаний.
Як вбачається із матеріалами справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснювати законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.
Таких висновків дійшов Чернівецький апеляційний суд у рішенні 13 жовтня 2022 року по справі № 718/1824/22 і вони узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17.
Доказів того, що у ОСОБА_1 були присутні ознаки наркотичного сп'яніння, як то: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість, на відеозапису відсутні.
Жодної перевірки зіниць очей не проводилося, вказані ознаки ОСОБА_1 не озвучувалися, його права не роз'яснювалися.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України, який ставиться в провину ОСОБА_1 , водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Отже, об'єктивна сторона зазначеного правопорушення, яке інкримінується, полягає у відмові водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння, а суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП передбачає умисну форму вини.
Так, у п. 1 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року передбачено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, шо знижують їх увагу та швидкість реакції (частина перша статті 266 КУпАП).
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння; або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.
Згідно з п. 2, п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Тобто передумовою для проходження водієм огляду на стан сп'яніння має бути виявлення (встановлення) поліцейським ознак сп'яніння, які передбачені пунктом 3, 4 розділу І Інструкції. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння. Разом з тим, поліцейським до матеріалів справи не додано бутть-яких належних та допустимих доказів на підтвердження виконання вимог Інструкції щодо виявлення ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 .
При цьому, слід зазначити, що лише чітке дотримання вказаної вище процедури, зокрема проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп'яніння, свідчить про законні вимоги працівників поліції та обґрунтовані підстави проведення вказаного огляду.
Враховуючи викладене, для визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом (водія), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. обов'язковими для доведення у своєму взаємозв'язку та сукупності підлягають наступні обставини: законність вимоги щодо проходження огляду на стан сп'яніння: дотримання процедурного (процесуального) порядку пропозиції проходження огляду на стан сп'яніння: факт відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проходження такого огляду; а також факт керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом.
В разі недоведеності будь-якої з вищевказаних обставин в діях особи не може бути встановлено склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вимоги порядку проходження огляду на стан сп'яніння щодо ОСОБА_1 працівниками поліції були порушені, тобто порушено процедуру зазначених в законі дій працівниками поліції, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ є порушенням права на захист. Достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння у поліцейських не було, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на проходження медичного огляду вписані ознаки, які не підтверджуються жодними доказами.
З огляду на сукупність вищевказаних доказів, винність у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку не доведена поза розумним сумнівом.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими , що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За Кодексом України про адміністративні правопорушення, Конституцією України або іншими Законами України, не передбачено покладення на суд функції підтримання обвинувачення при розгляді справи про адміністративне правопорушення, доведення винуватості особи.
З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Отже, зазначені обставини, ставлять під сумнів достовірність даних, зазначених в протоколі, а тому вони не можуть бути прийняті судом до уваги як належні та допустимі докази.
Відповідно до вимог ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Зважаючи на вищевикладене, в силу допущених працівниками поліції порушень під час складання та оформлення матеріалів, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі відносно нього підлягає закриттю на підставі ст. 247 КУпАП.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з приписами ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При визначенні виду і міри адміністративного стягнення суд враховує конкретні обставини правопорушення, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, фактичні обставини справи, особу порушника, обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідальність, передбачені ст. ст. 34, 35 КУпАП.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку із зазначеним, викладені у протоколі обставини залишають місце «розумному сумніву», що випливає із сукупності ознак та не спростованих достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених презумцій вини ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, будь-яких допустимих та достовірних доказів, які з достатністю вказували б на наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні, не встановлені такі і судом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, яка є нормою прямої дії, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, на підставі чого суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Виходячи з викладеного, та керуючись ст. ст. 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити згідно п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду (судді) у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Головуючий В.К.Гуревський