Справа № 947/5148/25
Провадження № 2-а/947/92/25
06.02.2025 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., оглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1791 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 02.09.2024 року,
04.02.2025 до Київського районного суду міста Одеси в електронній формі через підсистему Електронний суд надійшла скерована 03.02.2025 року через представника адвоката - Максимович Світлану Михайлівну позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1791 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 02.09.2024 року, в якій представник позивача просить скасувати вказану постанову, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача закрити.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаним позовом розподілені судді Калініченко Л.В. та передано головуючому по справі 05.02.2025 року.
Оглянувши матеріали справи за вказаним позовом, суддя дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Статтею 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Приймаючи вказані положення, оглянувши матеріали справи, вбачається, що позивачем оскаржується постанова №1791 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 02.09.2024 року.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої ст. 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
З урахуванням вказаних положень законодавства, десятиденний термін для оскарження постанови №1791 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 02.09.2024 року, розпочався з 03.09.2024 року та закінчився 12.09.2024 року включно.
Отже, позивач звернувшись до суду з даним позовом - 03.02.2025 року, пропустив встановлений законом десятиденний процесуальний строк на вчинення процесуальної дії зі звернення до суду з даним позовом, терміном пропуску у майже п'ять місяців.
Згідно з ч.6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем, через представника, на виконання вказаних приписів процесуального законодавства надано заяву у формі вимоги у позові про поновлення процесуального строку на звернення до суду з даним позовом.
В обґрунтування вказаної вимоги, представник позивача посилається на те, що 28.08.2024 року позивач - ОСОБА_1 потрапив в дорожньо-транспорту пригоду, в якому є постраждалою особою, внаслідок чого отримав травми у виді забою м'яких тканин голови.
Однак, 28.08.2024 року відразу після ДТП, позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де внаслідок травми після ДТП, позивач як вказує не пам'ятає того, що відбувалось.
Разом з тим, як вказує представник, командиром 2 відділення охорони 3 взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 молодшим сержантом Володимиром Чернегою відносно позивача було складено протокол № 1791 про адміністративне правопорушення, з яким позивач не згоден і вважає таким, що складено з порушенням вимог законодавства.
Представник позивача вказує, що оскільки позивач погано себе почував після ДТП 28.08.2024 року його було доставлено до КНП «Міська клінічна лікарня № 10» ОМР, де діагностовано - забій м'яких тканин голови, що підтверджується довідкою № 4366, виданою КНП «Міська клінічна лікарня № 10» ОМР від 28.08.2024 року.
В подальшому, на підставі на думку представника нікчемного та такого, що суперечить ст. 256 КУпАП, протоколу № 1791 про адміністративне правопорушення керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 02.09.2024 року було винесено відносно позивача постанову №1791 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу про адміністративні правопорушення, копія якої позивачу не вручалась і не надсилалась засобами поштового зв'язку.
Як вказує представник позивача, про притягнення відповідачем позивача до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 дізнався лише 25.01.2025 року, коли на його рахунок було накладено арешт державним виконавцем, а зі змістом оскаржуваної постанови позивач ознайомився 03.02.2025 року, коли державним виконавцем була надана відповідь за вих. № 5236/03.2-06 від 03.02.2025 року на адвокатський запит від 28.01.2025 року та до якої були долучені оскаржувана постанова та постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2025 року.
Враховуючи викладене, представник позивача вважає, що процесуальний строк на оскарження спірної постанови позивачем пропущено з поважних причин, у зв'язку з чим просить суд поновити строк звернення до суду з даним позовом.
Дослідивши доводи сторони позивача викладені у поважність причин пропуску строку на звернення до суду з д позовом та оглянувши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною першою ст. 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме:
- забезпечувати юридичну визначеність і остаточність;
- захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів;
- та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства».
ЄСПЛ у справі “Perez de Rada Cavanilles v. Spain»/»Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» (заява №28090/95) зазначив, що правила стосовно строків оскарження, безсумнівно, мають на меті забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні очікувати, що ці правила будуть застосовуватися (§45).
Стосовно строків в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2023р. (справа № 990/139/23, провадження №11-133заі23) вказала таке: “Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою».
Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Необхідно зазначити, що пропуск строку передбаченого ч.2 ст. 286 КАС України не є безумовною підставою для повернення позовної заяви або залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.
За змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.
Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021 року.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав,свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того,щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.
Для суду є очевидним, що причини, які перешкодили особі реалізувати право на звернення до суду у визначений процесуальним законом строк, повинні не залежати від волі заявника, мати об'єктивний характер та бути оціненими судом у наступному, зважаючи на обґрунтованість їх поважності.
Окрім цього, частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. На цьому ж наголошено і у частині першій статті 45 цього ж Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Наведені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 року у справі №826/22361/15.
Законодавством не визначено початок перебігу строку на оскарження із фактом отримання копії постанови, у категорії адміністративного правопорушення за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, тобто сам факт відсутності копії постанови у особи, яка була притягнута до адміністративної відповідальності не впливає автоматично на перебіг строку оскарження.
Приймаючи вищевикладене та надаючи оцінку викладеним позивачем обставинам, як на поважність причин пропуску строку для звернення до суду з цим позовом, суд доходить до висновку про їх неповажність, виходячи з наступного.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем особисто визнається про обізнаність складення 28.08.2024 року відносно нього уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 протоколу №1791 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП.
Надана стороною позивача до позову копія вказаного протоколу містить дані і підпис позивача на підтвердження отримання його копії, а відтак його складення за присутності позивача. Даний протокол також містить інформацію про повідомлення останнього - ОСОБА_1 про права і обов'язки передбачені статтею 268 КУпАП, і те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 02.09.2024 року о 10 год. 00 хв.
Надана позивачем до позову копія оскаржуваної постанови № 1791 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУПАП від 02.09.2024 року винесена відносно позивача не містить інформації про отримання її копії особисто ОСОБА_1 , або присутності останнього на розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Приймаючи вказані обставини вбачається, що ОСОБА_1 будучи присутнім під час складання відносно нього протоколу №1791 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 28.08.2024 року, отримавши його копію, починаючи з 28.08.2024 року безпосередньо особисто був обізнаним про наявність відносно нього порушеної справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, безпосередньо знав про дату і час розгляду відповідної справи, як і за наслідком підтвердження про роз'яснення йому прав і обов'язків передбачених ст.. 268 КУпАП був обізнаним, що розгляд справи про адміністративне правопорушення завершується винесенням постанови.
У позовної заяві не зазначено про те, що ОСОБА_1 заявляв клопотання про перенесення розгляду справи передбачене статтею 268 КУпАП та не надав доказів того що його не допустили до розгляду справи або відповідачем необгрунтовано було не враховано відповідних заяв чи клопотань. Також судом приймається, що у протоколі відсутні заперечення позивача щодо дати та часу розгляду справи.
Щодо доводів сторони позивача, що позивач не пам'ятає, що відбувалось 28.08.2024 року коли його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок отриманої травми у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 28.08.2024 року, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Так, у відповідності до наданої представником позивача на підтвердження вказаних доводів копії постанови Київського районного суду міста Одеси від 14.10.2024 року по справі №947/28801/24 та довідки №4366 від 28.08.2024 року виданої КНП «Міська клінічна лікарня №10» ОМР вбачається, що 28.08.2024 року ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом о 09 год. 20 хв. потрапив у дорожньо-транспортну подію, а також того ж дня ОСОБА_1 о 14год. 00 хв. звертався за медичною допомогою внаслідок чого у нього було діагностовано забій м'яких тканин голови.
Поряд з цим, надані позивачем докази не містять підтверджень, що вказані події з дорожньо-транспортної події і/або отримання травми голови мали місце до складання відносно позивача протоколу №1791, як і не надано до суду жодних доказів, що внаслідок отриманої травми позивач не розумів значення своїх дій або в нього погіршилась пам'ять, тощо, що в свою чергу спростовуються тим, що позивач отримав копію протоколу №1791 від 28.08.2024 року а відтак достеменно знав про її складення.
Також, судом враховується, що позивачем не надано до суду доказів, що за наслідком отриманої травми голови, що зафіксовано у наданій до суду довідці від 28.08.2024 року, або з будь-яких інших причин, останній проходив лікування, як і доказів на підтвердження виду лікування, курсу, обмежень визначених лікарями з приводу способу життя, тощо.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач за наслідком отриманої травми не мав можливості за станом здоров'я прийняти участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення 02.09.2024 року, про дату і час якого він був обізнаний, до суду не надано, як і доказів, що позивачем повідомлялось ІНФОРМАЦІЯ_4 про відповідні підстави не можливості прийняття участі.
Також, позивачем не повідомлено у позові і не надано доказів, що останнім вживались будь-які заходи і дії, у тому числі зі скерування відповідного запиту, для отримання інформації про наслідки розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, про дату, час і місце якого він - ОСОБА_1 був обізнаний, як і доказів на підтвердження наявності будь-яких незалежних від позивача і непереборних підстав, які ускладнювали вчинити відповідні дії у період з 02.09.2024 року по 25.01.2025 року, день коли позивач за визнаними у позові обставинами дізнався про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Будь-яких інших причин, які б свідчили про поважність пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, матеріали справи не містять.
Таким чином, позивач мав передбачити і повинен був дізнатись, що 02.09.2024р. за результатами розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, про що він був достеменно обізнаним, буде винесена оскаржувана постанова, а тому позивач мав діяти більш виважено та обачно щодо неявки на розгляд справи про адміністративне правопорушення та дотримання строків оскарження постанови.
У справі “Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Одночасно судом враховується, що у відповідності до ст. 9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Враховуючи викладене в цілому, суд доходить до висновку, що позивач пропустив передбачений ч. 2 ст. 286 КАС України строк звернення до суду з позовом, а викладені обґрунтування у заяві про поновлення строку, не свідчать, що позивачем пропущено строк на оскарження постанови з підстав, що пов'язані саме з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, які не залежали від волі позивача та унеможливили звернення з позовом до суду про скасування оскаржуваної постанови у встановлений процесуальним законом строк.
Приймаючи вищевикладене, надаючи оцінку вищевикладеним обставинам в цілому, суд вважає підстави вказані стороною позивача у поданій заяві для поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду, неповажними.
За наслідком чого, суд роз'яснює, що позивач має право вказати інші підстави для поновлення процесуального строку на звернення до суду з цим позовом, у зв'язку з чим позивач у відповідності до положень ч.6 ст.161 КАС України повинен надати заяву про поновлення процесуального строку на звернення до суду, з доказами поважності причин його пропуску, враховуючи висновки викладені в цій ухвалі суду.
Суд роз'яснює, що у разі надання додаткових документів до первісно поданого до суду позову, позивачеві необхідно також надати докази на підтвердження скерування цих доказів іншим учасникам справи відповідно до вимог КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частинами 1,2 статті 169 КАС України врегульовано, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 18 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1791 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 02.09.2024 року, підлягає залишенню без руху та слід надати позивачеві термін строком в десять днів з дня отримання копії ухвали суду для усунення вищевказаних недоліків поданої заяви.
Керуючись ст.169 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1791 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 02.09.2024 року - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків поданої заяви - десять днів з дня отримання копії ухвали, а саме для: зазначення інших підстав для поновлення строку звернення з цим адміністративним позовом із наданням доказів на підтвердження таких підстав.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя Калініченко Л. В.