Справа № 496/5649/24
Провадження № 3/496/38/25
05 лютого 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пасечник М.Л.,
за участю секретаря - Черних Т.О.,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Слободянюк В.О.,
розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи не повідомив,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу серії ЕПР 1 №107084 від 03.08.2024 року (час складання 04:35:05), складеного поліцейським 2 взводу 6 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшим сержантом Мельником В.В. 03.08.2024 року о 02:24 год в Одеській області Одеському районі траса Одеса-Київ 464 км водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (ІІ666ІІ) з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування ТЗ відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5. ПДР України, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 130 КУпАП.
Адвокат Слободянюк В.О. діюча в інтересах ОСОБА_1 , надала клопотання про закриття провадження у справі, відповідно до яких близько 03:00 год. 03.08.2024 року на автодорозі «Київ-Одеса 464 км» автомобіль Volkswagen Touareg, днз НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 був зупинений на блокпості військовослужбовцями. В автомобілі на передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_1 . На місці зупинки у ОСОБА_1 та військових ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виник конфлікт, який переріс в суперечку. Згодом до автомобіля під'їхали патрульні поліцейські, яким військові заявили, що ОСОБА_5 наче керував транспортним засобом. ОСОБА_5 намагався пояснити, що не керував автомобілем, проте поліцейські не встановивши всіх обставин справи зафіксували відмову від проходження огляду на стан сп'яніння та склали протокол у справі про адміністративне правопорушення.
Свою провину у вчиненні вказаного правопорушення ОСОБА_1 не визнає, вважає, що провадження має бути закрите, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки нормативні акти чітко визначають, коли у поліцейського виникає право проводити огляд на стан сп'яніння водіїв транспортних засобів, а саме: у поліцейського мають бути підстави вважати, що водії перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння є обов'язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 8 Порядку № 1103, п. 6 розділу IX Інструкції з оформлення матеріалів №1395). Посадовою особою, яка склала протокол щодо ОСОБА_1 не було дотримано зазначених положень нормативних актів та протокол щодо нього складено за відсутності відповідних достатніх доказів про вчинення вказаного правопорушення. Зокрема, поліцейським невірно встановлено, що транспортним засобом керував ОСОБА_5 , а отже за відсутністю такої обов'язкової ознаки як суб'єкт правопорушення відсутній сам склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Більш того, на місці події поліцейським не взято до уваги, що за кермом автомобіля знаходилась водій ОСОБА_6 , яку, в свою чергу, опитано не було. Також в матеріалах справи відсутні пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , на які є посилання в протоколі серії ЕПР1 № 107084. Відсутність хоч однієї складової частини правопорушення (об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення) безальтернативно виключає склад такого правопорушення. Поліцейським невірно встановлено, що транспортним засобом керував ОСОБА_5 та проігноровано його пояснення за цим фактом. Адміністративні матеріали складені відносно останнього не містять жодного належного доказу, які б підтверджували, що саме ОСОБА_5 був водієм Volkswagen Touareg, оскільки, відсутні відеозаписи факту зупинки чи пояснення свідків, які б це підтверджували. Вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення.
Адвокат Слободянюк В.О. в судовому засіданні просила закрити провадження у справі посилаючись на відсутність складу адміністративного правопорушення та посилаючись на обставини, викладені в її клопотанні.
ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав думку свого адвоката та просив задовольнити клопотання про закриття провадження.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення було долучено та досліджено у судовому засіданні відеозапис фіксації зазначеної в протоколі події (записи з нагрудної камери), з яких вбачається, що таку відео фіксацію розпочато 03.08.2024 року о 03 годині 14 хвилини 04 секунди, з пояснень військовослужбовців, при цьому факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , відеозаписи не містять. Відеозапис починається з того моменту, як ОСОБА_1 перебуває біля військовослужбовців та співробітників поліції. При цьому, він одразу надав пояснення на запитання поліцейського, що не перебував за кермом автомобілю. Звернув увагу поліцейського, що останнім не повідомлено про відеофіксацію правопорушення.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначається суть адміністративного правопорушення.
Диспозиція норми ч.1 ст.130 КУпАП виділяє два окремих, незалежних один від одного види адміністративних правопорушень. Перший, це керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а другий, це відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому обидві форми правопорушення передбачають обов'язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності факт керування правопорушником транспортним засобом.
Тобто, з аналізу ч.1 ст. 130 КУпАП вбачається, що відповідальність водія за порушення цієї норми настає виключно у разі керування або експлуатації транспортного засобу.
Так, само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Дана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 404/4467/16-а.
Також, п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено термін «керування транспортним засобом», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Як вбачається з матеріалів справи, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що давало б поліцейським підстави для висунення йому вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння, відсутній.
Вищенаведене вказує на відсутність обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що, в свою чергу, вказує на відсутність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оскільки працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 таких положень правил дорожнього руху України, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , то всі наступні вимоги працівників поліції ОСОБА_1 не був зобов'язаний виконувати, а процесуальні документи, складені відносно останнього, не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17.
Крім того, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не представляється можливим встановити, яким саме чином був відсторонений ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та чи відсторонявся взагалі від керування таким транспортним засобом.
Факту відсторонення від керування транспортним засобом ОСОБА_1 задокументовано не було.
Наведені обставини виключають наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не доведена та відсутня об'єктивна сторона правопорушення - керування транспортним засобом.
Таким чином, суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 на час виявлення вказаного правопорушення дійсно керував транспортним засобом і даний транспортний засіб рухався.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 254 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вказану вимогу закону поліцейським УПП в Одеській області під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 дотримано не було. Отже протокол відносно ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1 КУпАП складно з порушеннями ст. 254 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06.12.1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
При цьому, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20.10.2011 року про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, вважає за необхідне вказати на таке.
Системний аналіз змісту положень КУпАП в поєднанні з вказаною позицією КСУ та ЄСПЛ, що ураховується з огляду на норми ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», свідчить, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі передбачені ст. 280, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.
Сам обов'язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Проаналізувавши у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані, які як докази були зібрані УПП, суд установив, що вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, не є доведеною з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», у розрізі такого.
ЄСПЛ у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland V. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Разом з тим, надані УПП докази в цій справі цим критеріям не відповідають, з огляду на таке.
Так, складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, однак сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути вирішальним доказом винуватості.
Інших будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вини та документи які б підтверджували, що останній перебував в стані сп'яніння та відмовився пройти огляд, суду надано не було.
З тлумачення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод викладених в рішеннях ЄСПЛ вбачається, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 року № 1-р/2019 у справі №1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує таке.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, обґрунтованості причини зупинки, як і фіксації самої зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , та факту керування останнім транспортним засобом, матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, оскільки вказані в протоколі події, не відповідають фактичним обставинам справи, мають невідповідності та неточності та не підтверджуються наданими доказами, у тому числі й долученими до матеріалів справи відеозаписами, а тому справу необхідно закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 130, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Повний текст постанови складено 06.02.2025 року.
Суддя М.Л. Пасечник